Зображення рослинності та ґґрунтів

Рослинність та ґґрунти – елементи місцевості, що впливають на умови видимості та доступності (для пересування), характеризують ступінь господарської освоєності території, а також її господарські можливості .

Рослинність поділяється на природну та культурну. Особливо показують на картах різні групи культурної рослинності: польові, городні та баштанні культури, рослинність садів, парків, лісові розсадники, лісові насадження.

Природна рослинність класифікується за основними життєвими формами: деревна, чагарникова, чагарничкова, напівчагарникова, трав’яна, мохово-лишайникова. Чіткі межі рослинного покриву зображаються чорнимкрапковимпунктиром. Невизначені межі, де рослинність взаємно проникає одна в одну, розставляють знаки у змішаних угіддях.

Площа, зайнята деревною рослинністю передається на карті зеленим кольором, на фоні його вказуються головні (переважаючі породи) верхнього ярусу лісу, їх висота, товщина (середній діаметр стовбура) , середньої відстані між деревами. Ділянки лісу, площа яких в масштабі карті менша за 4 мм², зображаються знаком ”гай“. Показуються також окремі дерева, що мають значення орієнтирів. Особливими значками показуються рідколісся, вирубані ліси, горілі та сухостійні ліси, вітровали чи буреломи. Вказуються пунктирними лініями просіки: однією – шириною до 20 м, двома – шириною понад 20 м.

Чагарникова рослинність (суцільні зарослі) показуються світло-зеленим кольором, на фоні якого вказують переважаючу породу і середню висоту кущів у метрах. Особливим значком показують окремі кущі, що мають значення орієнтирів.

Вказуються луки (розрізняють суходільні та зволожені) – контурними значками на білому фоні. Відповідними значками показуються зарослі чагарників та рідколісся на луках.

На топографічних картах показуються болота – прохідні та непрохідні чи важкопрохідні – із вказівкою глибини до твердого ґґрунту. Прохідні болота допускають рух людей групами та поодинці, їх поверхня має трав’янистий чи суцільний моховий покрив. Важкопрохідними болотами можна пересуватися тільки поодинці; потужність торфу на таких болотах понад 0,5 м, на їх поверхні багатий моховий покрив і мочажин. Непрохідними вважаються болота, поверхня яких не витримує ваги однієї людини. Рослинність на болотах вказується методом поєднання значків; розрізняють болота трав’янисті, мохові, грядові, із чагарником, із рідколіссям.

На топографічних картах спеціальним знаком показуються солончаки.

Ґрунти зображаються на тих ділянках, які не зайняті природною чи культурною рослинністю. Показують окремі скелі чи групи скель, виходи каміння, кам’янисті ділянки, кам’янисті поля, виходи гірських порід (пісок, глина, вапняки тощо), кар’єри. Поєднанням умовних знаків передаються пустині піщані, глинисті, кам’янисті, щебенюваті, а варіантами значків – піски горбисті, барханні, сотовидні тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Географічний зміст топографічних карт	\|	Зображення рельєфу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.