Використання природничої перетворювальної функції рослинності в оптимізації урбоекосистем має назву фітомеліорації .

У міських квартирах найкраще очищують повітря від загазованості і запиленості кімнатні рослини, особливо хлорофітум.

Стійким до антропогенних навантажень є мозаїчний ландшафт - чергування природних і видозмінених ділянок на території міст. «Дикі» ділянки в містах є компонентом урбоекосистеми, вони стійкі до антропогенного впливу, їх освоєння є невигідним з екологічної точки зору.

Для поліпшення стану зелених насаджень у містах необхідно на всіх рівнях розв’язувати питання стабільного фінансування робіт по догляду за ними. Доцільно відновити проведення екологічних місячників благоустрою міських територій з широким залученням громадськості, школярів, студентства, підприємств та організацій.

Загострення проблем раціонального планування структури міст та розвитку ландшафтної архітектури спричинили виникнення нового напрямку в екології – біоурбаністики або аркології. Це екологічна архітектура, яка займається питаннями забудови міст із максимальними урахуваннями екологічних факторів, збереженням і розширенням земельних зон, оптимізації умов праці і проживання міського населення.

До основних питань аркології відносяться:

· максимальне враховування екологічних потреб конкретної людини від її народження до глибокої старості;

· наближення людей до природи (створення поблизу житлових масивів зелених зон відпочинку);

· позбавлення їх від монотонності міського простору (будівництво будинків різної конфігурації, забарвлення та ін.);

· правильне розміщення населення по площі (не більше 100 чоловік на 1 га, будівництво мікрорайонів на 30 тис. чоловік із співвідношенням мало- і багатоповерхового будівництва в пропорції 7:3);

· збереження не менше 50% простору населеного міста для зелених насаджень;

· ізолювання населення від магістралей руху транспорту;

· створення умов для спілкування між людьми та ін.

Планувальна структура міста виражається у взаємному розташуванні основних функціональних зон і системах зв’язку між ними. Це основа міста. Вона визначає транспортну схему, зовнішній вигляд міста і відбивається в генеральному плані міста.

У місті є зони, різні за своїми функціями:

· селітебна територія – територія, призначена для житла. Тут розміщуються мікрорайони і житлові квартали, підприємства культурно-побутового обслуговування, окремі нешкідливі підприємства, вулиці, площі та ін.;

· промислова зона включає промислові підприємства та культурно-побутові установи, що їх обслуговують, вулиці, площі, зелені насадження;

· зона відпочинку – парки, лісопарки, спортивні споруди, дитячі майданчики;

· санітарно-захисна – зона, що захищає селітебні території від шкідливого впливу промисловості і транспорту;

· транспортна зона – обладнання зовнішнього транспорту (водного, залізничного);

· складська зона – територія розташування різних складських приміщень.

Таким чином, міста чинять величезний вплив на довкілля, що виявляється насамперед у забрудненні атмосферного повітря. В повітрі міст зосереджено до 86% усіх забруднень, до 13% припадає на решту суходолу і лише 1% - на океанський простір. Негативними факторами, що впливають на стан здоров’я городян є незадовільна якість питної води та високі рівні міського шуму. Несприятливі екологічні умови проживання населення послаблюють імунну систему і призводять до скорочення тривалості життя та підвищеної смертності в містах.

Охорону атмосферного повітря в місті можна здійснювати шляхом організації санітарно-захисних зон, архітектурно-планувальних рішень та інженерно-організаційних заходів, до яких належить використання безвідходних та маловідходних технологій, а також різні методи очищення газодимових викидів. Гострота екологічних проблем переважної більшості міст світу спонукає до пошуку нових шляхів їх вирішення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Екологічні проблеми урбанізованих територій	\|	Питання 1.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.