Особливості шкільних карт

Зміст шкільних географічних карт пристосовується до відповідного навчального курсу із географії, а він, в свою чергу, орієнтується на певний вік школяра (його психолого-педагогічні особливості). Шкільні карти повинні мати мінімальне необхідне навантаження. Чим молодший вік школяра, тим простішою повинна бути карта, тим більше вона генералізовані, тим менше її навантаження. Це пов’язано з тим, що надмірне навантаження карт деталями може перешкодити знаходженню на картах необхідних об’єктів.

Основними вимогами, що пред’являються до шкільних географічних карт, є оглядовість і наочність. Принцип оглядовості досягається не тільки застосуванням дрібного масштабу, але й відповідною генералізацією. На шкільних картах подається деякий додатковий матеріал, який не згадується в підручниках (щоб не було ”пустих місць“). Особлива увага при цьому приділяється уніфікації умовних позначень: учні не повинні відволікатися на читання легенди карти, а більше уваги приділяти власне змісту карти. Принцип наочності досягається відповідними прийомами зображення (рисунком, знаками, кольорами). Наочність багатьох позначень посилюється застосуванням фонових і штрихових забарвлень, які асоціюються із природними (синім кольором передаються об’єкти гідрографії, зеленим – ліси тощо). Наочність проявляється у двох крайніх формах. Реалістична форма – це передача ”живої подібності“ об’єктів та явищ – гір, озер, міст, доріг – на основі зовнішньої подібності. Умовна форма – це відображення елементів дійсності відповідними способами – значків, індексів, стрілок – на основі опосередкованого сприйняття

Чисто ”умовне“ зображення сприймається складніше, ніж ”реалістичне“. Через це вчителю-географу слід навчати учнів читати карту у такій послідовності: ”реалістичне зображення“®”умовне зображення“ (від простішого до складнішого). Майже на кожній карті разом представлені як ”реалістичне“, так і ”умовне зображення“.

Важливою особливістю математичної основи більшості географічних шкільних карт є їх дрібний масштаб і пов’язані з цим спотворення, зумовлені переходом від сфероїдальної поверхні земного еліпсоїда до площини (карти). Шкільним картам властиві значні спотворення довжин, площ, кутів і форм. Через це на навчальних картах подається назва проекції, в якій побудована карта.

На шкільних картах подаються числовий, іменований (словесний) та лінійний масштаби. На шкільних картах застосовується мінімальне число картографічних проекцій.

Картографічна сітка представлена на більшості шкільних географічних карт, але її густота зведена до мінімуму. Екватор, нульовий та 180-ий меридіани зображаються потовщеними лініями. На деяких картах (західної та східної півкуль, ”фізичній“ карті України) вздовж паралелей вказуються величини дуг в 1° (в км, наприклад, на 60° пн. та пд.ш. – 55,8 км). Прямолінійний меридіан розташовується посередині карти. Напрям ”північ–південь“ вказують меридіани, а не бічні рамки, як на планах місцевості. На цю особливість карт вчитель повинен звернути увагу учнів. На картах, виданих Укргеодезкартографією в 1988-2001-их, подається спеціальний покажчик напряму ”північ–південь“ на кожній карті шкільних атласів.

Назва карти подається над рамкою, як правило, посередині, інколи збоку, записи масштабів – під рамкою, внизу подається також умовні позначення. Часто зображення материків на картах світу розривається. як і зображення океанів. Шкільні карти вміщують багато фотографій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
У викладанні шкільної географії.	\|	Серії шкільних карт

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.