Зарубіжне інвестування.

Характерною рисою світового господарства є розвиток міжнародного руху факторів виробництва, насамперед в формі вивозу капіталу, або зарубіжного інвестування.

Закордонні інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Прямі закордонні інвестиції - це придбання довгострокового інтересу резидентом однієї країни (прямим інвеститором) в підприємстві - резиденті іншої країни (підприємстві з прямими інвестиціями).

Прямі інвестиції включають:

• вкладання компаніями закордоном власного капіталу,

• рвінвестування прибутку - вкладання отриманого від інвестицій прибутку в той же проект;

• внутрікорпоращйні перекази капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором, з одного боку, та дочірніми, асоційованими компаніями та філіалами - з іншого.

Підприємство з іноземними інвестиціями може мати форму:

• дочірньої компанії - підприємства в якому перший інвестор - нерезидент володіє більше, ніж 50 % капіталу;

• асоційованої компанії - підприємства, в якому прямий інвеститор володіє менше ніж 50 % капіталу;

• філіалу - підприємства, яке повністю належить прямому інвестору.

У міжнародній практиці підприємством із іноземними інвестиціями прийнято вважати підприємство, в якому >10% кагіігалу належить іноземному інвестору. Проте в деяких країнах ця Мастка може бути <10%, якщо інвестор тим не менше контролює управління підприємством.

Головні причини (мотиви) прямого зарубіжного інвестування:

• намагання розмістити капітал в тій країні і в тій галузі, де він буде приносити максимальні прибутки;

• зменшення рівня оподаткування;

• диверсифікація ризику.

Переваги ПІІ для країн-реципіентів:

• ПІІ дають змогу реструктурувати та модернізувати виробничий апарат без ново?

заборгованості;

• ПІІ сприяють залученню сучасних технологій, ноу-хау, у сфері менеджменту та маркетингу, створенню нових та збереженню існуючих робочих місць;

• іноземний інвестор зацікавлений у найвищій продуктивності та рентабельності капіталовкладень, що дає нові імпульси для розвитку вітчизняної промисловості;

• ПІІ стимулюють інтеграцію у систему міжнародного поділу праці та сприяють підвищенню конкурентоспроможності;

На початку 80-тих років розпочалося безпрецедентне зростання обсягів міжнародних портфельних інвестицій – вкладень капіталу в іноземні цінні папери, які не дають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування.

Зарубіжні портфельні інвестиції виступають у вигляді;

1) акціонерних цінних паперів;

2) боргових цінних паперів:

• облігації, прості векселі, боргові розписки - грошові інструменти, які дають їх власнику безперечне право на гарантований фіксований грошовий дохід або на визначений договором змінний грошовий дохід;

• інструменти грошового ринку - казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти - грошові інструменти, які дають їх власнику безумовне право на гарантований фіксований грошовий дохід на певну дату;

• фінансові деривативи - похідні грошових інструментів, мають ринкову ціну та дають власнику право на купівлю-продаж первинних цінних паперів

Портфельні інвестиції здійснюються через ті ж причини, що й прямі іноземні інвестиції, проте ліквідність перших значно вища. Тому портфельні іноземні інвестиції часто розглядаються як захист від інфляції і отримання спекулятивного прибутку.

Понад 90 % портфельних інвестицій здійснюються між розвинутими країнами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародний кредит.	\|	Міжнародна технічна допомога.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.