• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародна технічна допомога.

З середини 70-тих років набула розвитку така форма надання допомоги країнам, що розвиваються, та найбіднішим країнам світу - як технічна допомога, яка направлена на пщвищення технічного рівня країн-реципієнтів з метою прискорення створення основ розвинутої ринкової економіки.

Технічне сприяння (допомога) - це надання країнам допомоги на правах поверненості чи неповернєності в сферах технології' процесів, продуктів і управління.

З точки зору участі отримувача технічної допомоги в процесі її розподілу виділяють такі види технічного сприяння:

• технологічні гранти - безплатне надання розвинутими країнами технологи; технологічно- містких товарів або фінансових коштів на закупівлю технологій, навчання та підготовку кадрів. Гранти не

передбачають фінансової участі отримувача у фінансуванні проекту;

• співфінасування технічної допомоги - отримувач фінансує певну частку проекту (переважно меншу), що розглядається як зацікавленість уряду приймаючої країни у реалізації техн'тої допомоги.

В залежності від кількості країн, які беруть участь у проекті, розрізняють двостороннє та багатостороннє технічне сприяння.

Двостороннє ТС здійснюється згідно угоди між урядами країни-донора і країни-реципієнта допомоги. В бюджетах більшості розвинутих країн передбачаються кошти (переважно незначні суми), на технічну допомогу країнам, що розвиваються. У більшості випадків двостороннє ТС здійснюється на умовах співфінансування.

Багатостороннє ТС включає здійснення спільних проектів технічної допомоги кількома країнами по відношенню до однієї країни-реципієнта, а також технічне сприяння за лінією міжнародних організацій (програми ЄС на те: TACIS, PHARE), яке фінансується за рахунок внесків країн-членів програми надання технічної допомоги іншим членам, які її потребують. (ООН, МВФ, Світовий банк, Організація Економічного Співробітництва).

6 Проблеми зовнішньої заборгованості.

Зовнішня заборгованість - це сума фінансових зобов'язань країни перед іноземними кредиторами, яка підлягає погашенню у встановленні терміни. Зовнішня заборгованість виникає головним чином у результаті залучення зовнішніх позик, а також у випадках націоналізації іноземної власності з зобов'язанням виплати компенсацію попереднім власникам.

Рівень зовнішньої заборгованості є одним з вирішальних факторів у визначенні динаміки подальшого економічного розвитку держави. Основними причинами виникнення зовнішньої заборгованості є дефіцит бюджету та (або платіжного (торгового) балансу країн-потенційних позичальників.

Поняття "зовнішній борг" включає такі компоненти:

1) Короткостроковий борг.

2) Довгостроковий зовнішній борг (> 1 року):

• приватний негарантований борг;

• державний борг;

• борг, гарантований державою.

Структура зовнішньої (світової) заборгованості:

• борги за міждержавним кредитом;

• борги за кредитами, наданими приватними кредитно-фінансовими інститутами;

• борги, які виникають внаслідок незбалансованості торгового і платіжного балансу,

• борги, які виникають як результат перевищення іноземних інвестицій над вивозом власних;

• борги за кредитами міжнародних фінансово-кредитних установ. Основні індикатори заборгованості:

• відношення зовнішнього боргу до експорту товарів або ВВП;

• відношення обслуговування боргу (сплата процентів) до експорту, або норма обслуговування боргу.

Згідно першого критерію, який прийнятний в бюлетені Світового банку для класифікації країн-боржників, існують:

1. країни з надмірною заборгованістю (показники відношення зовнішньо? заборгованості до експорту і ВВП відповідно перевищують 220 % і 80 %);

2. країни з помірною заборгованістю (обидва показники нижче наведених, але вищі 60 %);

3. країни з низьким рівнем заборгованості (обидва показники нижче 60 %).

Найбільша проблема зовнішньої заборгованості полягає у тому, що, як правило, країни-боржники не в змозі повернути борг і виплатити проценти до певного, зазначеного в угоді строку. Тому кредитори часто наперед готові до певних знижок, компромісів, а саме - тим чи іншим чином реструктурувати борг, тобто переоформити боргові зобов'язання, щоб полегшити умови виплати за ними.

В ідеальному випадку зовнішні позики дозволяють країні інвестувати і споживати понад того, що виробляє її економіка.

Ефективне використання позичених ресурсів для фінансування нагромадження капіталу дає змогу прискорити економічний прогрес.

Можливість сплати зовнішні борги з'являються у випадку, коли надходження від експорту перевищують імпорт. Тому зовнішні позики, що йдуть на збільшення виробничих потужностей повинні використовуватись не лише на розширення виробничих товарів для внутрішніх потреб, а, насамперед, для збільшення експорту, щоб фінансувати процентні амортизаційні виплати по зростаючому зовнішньому боргу.

Читайте також:

1. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
2. Валютні курси, платіжний баланс і міжнародна система валютних курсів.
3. Друга науково-технічна революція
4. Комісар Ради Європи з прав людини - нова міжнародна інституція, покликана попереджати їх порушення
5. Конвенціяпро допомоги у випадках виробничого травматизму № 121 від 1964 року, Міжнародна організації праці.
6. Матеріально-технічна база підприємствата та основні виробнияі фонди підприємства.
7. Міжнародна асоціація розвитку – МАР (International Development Association– IDA).
8. Міжнародна діяльність в галузі збереження біосфери і цивілізації
9. Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу
10. Міжнародна економіка та її структура.
11. Міжнародна економіка та її структура.
12. Міжнародна економіка як складова частина економічної теорії. Предмет та методологія міжнародної економіки.

Переглядів: 749