• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародна діяльність в галузі збереження біосфери і цивілізації

План

У сфері охорони НПС

Тема 7. Світовий досвід і міжнародне співробітництво

Ж. І. Кусто

Головні еколого-економічні принципи природоохоронних заходів

Головними еколого-економічними принципами природоохоронних заходів є:

1) консервація, збереження ресурсів і енергії, розум­не самообмеження в усіх сферах життя та діяльності;

2) рециклічність, тобто максимально можливе багаторазове використання матеріалів у виробництві;

3) відновлення ресурсів;

4) контроль, рівня забруднень усіх типів, його стабілізація та зниження, планування нових технологій у енергетиці, промисловості, транспорті, сільському господарстві, уповільнення темпів приросту населення.

Еколого-економічний ефект будь-якого існуючого чи запроектованого підприємства потрібно оцінювати у грошовому виразі екологічних втрат:

А) вартість природоохоронних заходів (впровадження у виробництво маловідходних, ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій, будівництво очисних споруд, встановлення очисних пристроїв, озеленення виробничих територій тощо);

Б) прогнозовані втрати від пошкодження навколишнього середовища

В) вартість використання природних ресурсів.

Еколого-економічний ефект (Е) визначається при цьому за формулою типу:

Е=Е⁰-(А+В+С)

де Е⁰ – загальний економічний ефект;

А – вартість природоохоронних заходів;

В – втрати від пошкодження природного середовища,

С – вартість природних ресурсів,

Рентабельним могло вважається лише таке виробництво, у якого еколого-економічний ефект є додатньою величиною. Але і цей ефект не є справжньою вартістю втрат від пошкодження природного середовища.

«Нас, жителів Землі, можна порівняти з пасажирами корабля, яким дано певний запас води. Але пасажири судна можуть розраховувати, що у випадку нестачі води якесь інше судно допоможе їм, тоді як ми у Всесвіті одинокі, цілком одинокі з нашим невеликим запасом води, необхідної для життя»

7.1. Міжнародна діяльність в галузі збереження біосфери і цивілізації.

7.2. Концепція стійкого розвитку (конференція ООН у Ріо-де-Жанейро, 1992р.). Принципи екорозвитку.

7.3. Основні міжнародні і громадські екологічні організації та рухи.

Література:

1. Акімова Т.А., Хаскин В.В. Экология. Уч. для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 456 с.

2. Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

3. Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.С. Міщенко, Я.В.Коваль, О.С. Новаторов, М.М. Паламарчук. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. –К.: РВПСУ, 1999. – 716 с.

4. Данилов-Данильян В.И., Лосев К.С. Экологический выз ов и устойчивое развитие. Уч. пособие. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 414 с.

5. Екологія: Підручник / С.І.Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін.. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 371 с.

6. Крисаченко В.С. Екологічна культура (теорія і практика). – К.: Заповіт, 1996. – 350 с.

7. Майкл Китинг. Программа действий – 21 век. – Париж: «Центр за наше будущее», 1993. – 70 с.

8. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации. Путь разума. – М.: Изд. МНЭПУ, 1998. – 226 с.

9. Наше общее будущее. Под ред. Евтеева С.А. и Перелёта Р.А. – М.: Прогресс, 1989. – 372 с.

10. Охрана и оптимизация окружающей среды. – Под ред. А.А. Лаптева – К.: Либідь, 1990. – 154 с.

На думку експертів ООН, сьогодні основні міжнародні зусилля у вирішенні глобальної екологічної кризи мають бути спрямовані на: дослідження першопричин кризи, боротьбу з її наслідками, оцінку глобального ризику, залучення широкої громадськості, забезпечення засобів правового регулювання, інвестування у майбутнє.

Насьогодні Міністерство охорони НПС Украї­ни координує природоохоронне співробітництво в рам­ках понад 70 дво- та багатосторонніх міжнародних угод та договорів. Окрім цього, підготовлено низку проектів між­народних угод та договорів про співробітництво в галу­зі охорони навколишнього середовища (зокрема, з Ту­реччиною, Грецією, Румунією, Болгарією), про співробітництво в галузі ядерної безпеки з регулюючим органом Італії.

У рамках Програми надання підтримки для реаліза­ції природоохоронних проектів Департаментом охоронидовкілля Великобританії (через Ноу-Хау Фонд) проведено переговори та погоджено кілька проектів, зокре­ма по моніторингу повітря Бердянську, по екологічній освіті в Донецьку та ін.

У зв’язку з заявою Уряду Японії про готовність на­дати Україні кредитну підтримку для реалізації соціаль­не значимих проектів в рамках програми ОДР (Офіцій­на допомога для розвитку) відбулися чисельні переговори урядових делегацій та експертів, результатом чого стало рішення про розробку пакету проектів. Принайм­ні два з них мають екологічний характер і спрямовані на реконструкцію каналізаційних мереж у Кривому Розі та Дніпродзержинську.

На кінець минулого тисячоліття виконувалися та перебу­вали в стані розробки понад 37 міжнародних довго- та короткотермінових програм та проектів у галузі еколо­гічної безпеки на загальну суму понад 28 млн. дол. США.

Як найбільш вагому можна виділити допомогу, одержану Україною в рамках проектів, що виконуються в рамках підготовки Південно-українського екологічного проекту (цей проект був розділений на два окремих проекти для Донецької області та Криму) за фінансової підтримки Агентства охорони довкілля Данії придбано ремонтне обладнання для систем водопоста­чання та каналізації міст Ялти та Севастополя.

В останні 30 років проведено декілька важливих міжнародних конференцій, присвячених проблемі охорони довкілля (у Стокгольмі, Тбілісі, Москві), прийнято ряд конвенцій з охорони вод Світового океану, заборони розробки, виробництва і накопичення бактеріологічної зброї, заборони наземних ядерних випробувань, забруднень Балтійського і Чукотського морів та ін.

Дуже важливою міжнародною угодою є конвенція ООН з морського права «хартія морів» (1982р.), у обговоренні якої брало участь 156 країн, 20 міжурядових і понад 60 неурядових міжнародних організацій. За цією конвенцією держави, які підписали угоду, мають зберігати морське середовище та захищати його від забруднення. Це стосується усіх джерел забруднення незалежно від того, де вони розташовані – на суші або на морі. З метою запобігання забруднення морського середовища, з джерел, що розташовані на суші, держави зобов’язувалися розвивати своє національне господарство з урахуванням міжнародних стандартів і правил. Аналогічні вимоги поширюються і на морські судна, які плавають під прапорами цих країн.

Для захисту економічних інтересів прибережних держав конвенцією 1982р. передбачено встановлення в Світовому океані 200 мильних економічних зон. Цим державам надано право на розвідку, розробку та збереження природних ресурсів, які належать до живої та неживої природи. зокрема тих, ще знаходяться на дні, в надрах і водах океану, а також право на управління цими ресурсами. Положення конвенції регулюються експлуатацією окремих видів живих ресурсів у економічній зоні. У «Хартії морів» визначено також вимоги щодо охорони морського середовища під час освоєння ресурсів морського дна поза зонами національної юрисдикції.

В рамках співробітництва з МАГАТЕ, Комісією з ядерного регулювання США, Європейським Союзом (програма ТАСІS), регулюючими органами Німеччини, Франції та інших країн виконувалося понад 20 проектів у галузі ядерної та радіаційної безпеки.

Міністерство охорони НПС України підтримує робочі контакти з Європейською економічною службою ООН, Всесвітньою метеорологічною організацією, Програмою ООН з охорони довкілля – ЮНЕП, ЮНЕСКО, ЮНІДО тощо. За останній час підписані українсько-американська та українсько-угорська міжурядові угоди про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища. Аналогічно міжвідомчі угоди укладені з польським міністерством та латвійським комітетом охорони довкілля, Підписано також українсько-польсько-словацьку угоду про створення міжнародного біосферного заповідника в Сх.Карпатах. Всі ці документи доповнюються конкретними планами реалізації, які, в основному, виконуються.

Україна активно співпрацює з експертами в галузі НС Світового банку, Європейського банку реконструкцій та розвитку, Глобального економічного фонду. Нашу державу включено до міжнародних проектів по Чорному морю, басейну Дунаю і окремо – по дельті Дунаю, Для ефективної участі в зазначених проектах в нашій державі визначені національні координатори та створені відповідні робочі групи.

На виконання зобов’язань України як члена Ради Європи підготовлені відповідні законопроекти та вико­нані всі погоджувальні процедури щодо ратифікації Верховною Радою України Конвенції про охорону дикої фауни, флори та природного середовища їх перебування в Європі (Бернська Конвенція). Закон про приєднанні до Бернської Конвенції був прийнятий Верховною Ра­дою 29 жовтня 1996 р.

У 1997 р. набула чинності для України Рамкова Конвен­ція ООН про зміну клімату. На 3-й Конференції Сторін Конвенції (Кіото) делегація України брала участь як деле­гація повноправної Сторони Конвенції, що дало можли­вість представити інтереси України й забезпечити ухвален­ня винятково позитивних для України рішень (таких як торгівля квотами на викиди парникових газів, стабілізація обсягів викидів парникових газів на рівні 1990 р.).

У 1997 р. також набула чинності дня України Конве­нція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування во­доплавних птахів (Рамсар, 1971 р.).

У галузі ядерної та радіаційної безпеки основна ува­га приділялась проблемам подолання наслідків аварії на ЧАЕС, закриття станції та підвищення рівня безпеки на ядерних об’єктах. Проведено кілька раундів переговорів з лідерами країн «Великої Сімки» та Комісії Європейсь­ких Співтовариств щодо виконання зобов’язань у рам­ках Меморандуму порозуміння між Урядом України та Урядами «Великої Сімки» щодо закриття ЧАЕС та що­до надання підтримки для реалізації даного рішення. Пере­говори щодо фінансових умов закриття ЧАЕС тривали. Зокрема, в листопаді 1997 р. відбулася Міжнародна Кон­ференція з проблем закриття Чорнобильської АЕС, в якій взяла участь делегація України на чолі з Президен­том України Л. Кучмою. Під час Конференції було до­сягнуто домовленості щодо залучення коштів в обсязі 3873 млн. доларів США на реалізацію проекту «Укрит­тя» та інших проектів, пов’язаних із закриттям ЧАЕС.

Відповідно Україна підписала:

– Конвенцію про радіоактивні відходи (01.10.97 р;)

– Конвенцію про поводження з радіоактивними відхо­дами та відпрацьованим ядерним паливом (29.09.97 р.)

– Конвенцію про додаткову компенсацію за ядерну шкоду (29.09.97 р.) та ратифікувала Конвенцію про яде­рну безпеку (17.12.97 р.)

Верховна Рада України ухвалила зміни до націо­нального законодавства в зв’язку з приєднанням до Конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шко­ду; Конвенції ЄЕК ООН про оцінку впливу на навко­лишнє середовище у транскордонному контексті; Кон­венції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення.

Тривав процес реалізації проекту створення нових регіональних екологічних центрів (НРЕЦ) в нових неза­лежних державах (ННД). Проект фінансувався Урядом США та підтримувався західними донорами, зокрема програмою ТАСІS. Проведено низку консультатив­них зустрічей та робочих нарад Міжнародної Наглядо­вої Ради проекту (Москва, Київ, Кишинів). Відкрито координаційний офіс НРЕЦ в Україні та проведено необхідну роботу по забезпеченню його юридичного статусу.

Україна є одним з засновників Міжнародного Агент­ства з атомної енергії (МАГАТЕ). 29 вересня–3 жовт­ня 1997р. відбулася 41 сесія Генеральної Конференції МАГАТЕ, в якій взяла участь делегація України, яка провела плідні переговори з делегаціями інших країн та з керівництвом Департаменту гарантій Агентства, в ході яких обговорювалися проблеми реалізації Угоди про гарантії між Україною та МАГАТЕ. Наша країна брала участь у 24 регіональних проектах МАГАТЕ. Важливою є також діяльність Агентства по підвищен­ню кваліфікації кадрового потенціалу. Українські фа­хівці з науково-дослідних установ та структур системи Адміністрації ядерного регулювання пройшли навчан­ня з різних питань ядерної безпеки та організації тех­нічної підтримки, а також брали участь у роботі техні­чних комітетів МАГАТЕ, діяльність яких спрямована на підвищення безпеки ядерних та радіаційних уста­новок.

Головними результатами міжнародного природоохоронного співробітництва України є:

– відображення національних інтересів та позиції України в директивних документах та рішеннях форумів міжнародних міжурядових організацій;

– розширення сфери міжнародного співробітництва за рахунок укладання нових угод, договорів та програм; приєднання до діючих багатосторонніх угод у галузі охорони довкілля, ядерної та радіаційної безпеки, що посилює політичний авторитет України та зміцнює на­ціональну правову базу;

– отримання технічної допомоги у вигляді спільних проектів, грантів робочих програм;

– підвищення кваліфікації українських спеціалістів та управлінців, освоєння нової природоохоронної методо­логії управління, техніки та технологій, що сприяє по­кращанню екологічної ситуації в Україні.

Читайте також:

1. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
2. Адвокатська діяльність
3. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
4. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ
5. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ СПОРТУ
6. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг
7. Аналіз галузі
8. Аналіз та оцінка виробничого травматизму в галузі
9. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
10. Антимонопольна діяльність держави
11. Антимонопольна діяльність держави.
12. Антропогенні забруднення біосфери

Переглядів: 2131