МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Міжнародна діяльність в галузі збереження біосфери і цивілізаціїПлан У сфері охорони НПС Тема 7. Світовий досвід і міжнародне співробітництво Ж. І. Кусто Головні еколого-економічні принципи природоохоронних заходів
Головними еколого-економічними принципами природоохоронних заходів є: 1) консервація, збереження ресурсів і енергії, розумне самообмеження в усіх сферах життя та діяльності; 2) рециклічність, тобто максимально можливе багаторазове використання матеріалів у виробництві; 3) відновлення ресурсів; 4) контроль, рівня забруднень усіх типів, його стабілізація та зниження, планування нових технологій у енергетиці, промисловості, транспорті, сільському господарстві, уповільнення темпів приросту населення. Еколого-економічний ефект будь-якого існуючого чи запроектованого підприємства потрібно оцінювати у грошовому виразі екологічних втрат: А) вартість природоохоронних заходів (впровадження у виробництво маловідходних, ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій, будівництво очисних споруд, встановлення очисних пристроїв, озеленення виробничих територій тощо); Б) прогнозовані втрати від пошкодження навколишнього середовища В) вартість використання природних ресурсів. Еколого-економічний ефект (Е) визначається при цьому за формулою типу: Е=Е0-(А+В+С) де Е0 – загальний економічний ефект; А – вартість природоохоронних заходів; В – втрати від пошкодження природного середовища, С – вартість природних ресурсів, Рентабельним могло вважається лише таке виробництво, у якого еколого-економічний ефект є додатньою величиною. Але і цей ефект не є справжньою вартістю втрат від пошкодження природного середовища.
«Нас, жителів Землі, можна порівняти з пасажирами корабля, яким дано певний запас води. Але пасажири судна можуть розраховувати, що у випадку нестачі води якесь інше судно допоможе їм, тоді як ми у Всесвіті одинокі, цілком одинокі з нашим невеликим запасом води, необхідної для життя» 7.1. Міжнародна діяльність в галузі збереження біосфери і цивілізації. 7.2. Концепція стійкого розвитку (конференція ООН у Ріо-де-Жанейро, 1992р.). Принципи екорозвитку. 7.3. Основні міжнародні і громадські екологічні організації та рухи. Література: 1. Акімова Т.А., Хаскин В.В. Экология. Уч. для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 456 с. 2. Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с. 3. Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.С. Міщенко, Я.В.Коваль, О.С. Новаторов, М.М. Паламарчук. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. –К.: РВПСУ, 1999. – 716 с. 4. Данилов-Данильян В.И., Лосев К.С. Экологический выз ов и устойчивое развитие. Уч. пособие. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 414 с. 5. Екологія: Підручник / С.І.Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін.. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 371 с. 6. Крисаченко В.С. Екологічна культура (теорія і практика). – К.: Заповіт, 1996. – 350 с. 7. Майкл Китинг. Программа действий – 21 век. – Париж: «Центр за наше будущее», 1993. – 70 с. 8. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации. Путь разума. – М.: Изд. МНЭПУ, 1998. – 226 с. 9. Наше общее будущее. Под ред. Евтеева С.А. и Перелёта Р.А. – М.: Прогресс, 1989. – 372 с. 10. Охрана и оптимизация окружающей среды. – Под ред. А.А. Лаптева – К.: Либідь, 1990. – 154 с.
На думку експертів ООН, сьогодні основні міжнародні зусилля у вирішенні глобальної екологічної кризи мають бути спрямовані на: дослідження першопричин кризи, боротьбу з її наслідками, оцінку глобального ризику, залучення широкої громадськості, забезпечення засобів правового регулювання, інвестування у майбутнє. Насьогодні Міністерство охорони НПС України координує природоохоронне співробітництво в рамках понад 70 дво- та багатосторонніх міжнародних угод та договорів. Окрім цього, підготовлено низку проектів міжнародних угод та договорів про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища (зокрема, з Туреччиною, Грецією, Румунією, Болгарією), про співробітництво в галузі ядерної безпеки з регулюючим органом Італії. У рамках Програми надання підтримки для реалізації природоохоронних проектів Департаментом охоронидовкілля Великобританії (через Ноу-Хау Фонд) проведено переговори та погоджено кілька проектів, зокрема по моніторингу повітря Бердянську, по екологічній освіті в Донецьку та ін. У зв’язку з заявою Уряду Японії про готовність надати Україні кредитну підтримку для реалізації соціальне значимих проектів в рамках програми ОДР (Офіційна допомога для розвитку) відбулися чисельні переговори урядових делегацій та експертів, результатом чого стало рішення про розробку пакету проектів. Принаймні два з них мають екологічний характер і спрямовані на реконструкцію каналізаційних мереж у Кривому Розі та Дніпродзержинську. На кінець минулого тисячоліття виконувалися та перебували в стані розробки понад 37 міжнародних довго- та короткотермінових програм та проектів у галузі екологічної безпеки на загальну суму понад 28 млн. дол. США. Як найбільш вагому можна виділити допомогу, одержану Україною в рамках проектів, що виконуються в рамках підготовки Південно-українського екологічного проекту (цей проект був розділений на два окремих проекти для Донецької області та Криму) за фінансової підтримки Агентства охорони довкілля Данії придбано ремонтне обладнання для систем водопостачання та каналізації міст Ялти та Севастополя. В останні 30 років проведено декілька важливих міжнародних конференцій, присвячених проблемі охорони довкілля (у Стокгольмі, Тбілісі, Москві), прийнято ряд конвенцій з охорони вод Світового океану, заборони розробки, виробництва і накопичення бактеріологічної зброї, заборони наземних ядерних випробувань, забруднень Балтійського і Чукотського морів та ін. Дуже важливою міжнародною угодою є конвенція ООН з морського права «хартія морів» (1982р.), у обговоренні якої брало участь 156 країн, 20 міжурядових і понад 60 неурядових міжнародних організацій. За цією конвенцією держави, які підписали угоду, мають зберігати морське середовище та захищати його від забруднення. Це стосується усіх джерел забруднення незалежно від того, де вони розташовані – на суші або на морі. З метою запобігання забруднення морського середовища, з джерел, що розташовані на суші, держави зобов’язувалися розвивати своє національне господарство з урахуванням міжнародних стандартів і правил. Аналогічні вимоги поширюються і на морські судна, які плавають під прапорами цих країн. Для захисту економічних інтересів прибережних держав конвенцією 1982р. передбачено встановлення в Світовому океані 200 мильних економічних зон. Цим державам надано право на розвідку, розробку та збереження природних ресурсів, які належать до живої та неживої природи. зокрема тих, ще знаходяться на дні, в надрах і водах океану, а також право на управління цими ресурсами. Положення конвенції регулюються експлуатацією окремих видів живих ресурсів у економічній зоні. У «Хартії морів» визначено також вимоги щодо охорони морського середовища під час освоєння ресурсів морського дна поза зонами національної юрисдикції. В рамках співробітництва з МАГАТЕ, Комісією з ядерного регулювання США, Європейським Союзом (програма ТАСІS), регулюючими органами Німеччини, Франції та інших країн виконувалося понад 20 проектів у галузі ядерної та радіаційної безпеки. Міністерство охорони НПС України підтримує робочі контакти з Європейською економічною службою ООН, Всесвітньою метеорологічною організацією, Програмою ООН з охорони довкілля – ЮНЕП, ЮНЕСКО, ЮНІДО тощо. За останній час підписані українсько-американська та українсько-угорська міжурядові угоди про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища. Аналогічно міжвідомчі угоди укладені з польським міністерством та латвійським комітетом охорони довкілля, Підписано також українсько-польсько-словацьку угоду про створення міжнародного біосферного заповідника в Сх.Карпатах. Всі ці документи доповнюються конкретними планами реалізації, які, в основному, виконуються. Україна активно співпрацює з експертами в галузі НС Світового банку, Європейського банку реконструкцій та розвитку, Глобального економічного фонду. Нашу державу включено до міжнародних проектів по Чорному морю, басейну Дунаю і окремо – по дельті Дунаю, Для ефективної участі в зазначених проектах в нашій державі визначені національні координатори та створені відповідні робочі групи. На виконання зобов’язань України як члена Ради Європи підготовлені відповідні законопроекти та виконані всі погоджувальні процедури щодо ратифікації Верховною Радою України Конвенції про охорону дикої фауни, флори та природного середовища їх перебування в Європі (Бернська Конвенція). Закон про приєднанні до Бернської Конвенції був прийнятий Верховною Радою 29 жовтня 1996 р. У 1997 р. набула чинності для України Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату. На 3-й Конференції Сторін Конвенції (Кіото) делегація України брала участь як делегація повноправної Сторони Конвенції, що дало можливість представити інтереси України й забезпечити ухвалення винятково позитивних для України рішень (таких як торгівля квотами на викиди парникових газів, стабілізація обсягів викидів парникових газів на рівні 1990 р.). У 1997 р. також набула чинності дня України Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971 р.). У галузі ядерної та радіаційної безпеки основна увага приділялась проблемам подолання наслідків аварії на ЧАЕС, закриття станції та підвищення рівня безпеки на ядерних об’єктах. Проведено кілька раундів переговорів з лідерами країн «Великої Сімки» та Комісії Європейських Співтовариств щодо виконання зобов’язань у рамках Меморандуму порозуміння між Урядом України та Урядами «Великої Сімки» щодо закриття ЧАЕС та щодо надання підтримки для реалізації даного рішення. Переговори щодо фінансових умов закриття ЧАЕС тривали. Зокрема, в листопаді 1997 р. відбулася Міжнародна Конференція з проблем закриття Чорнобильської АЕС, в якій взяла участь делегація України на чолі з Президентом України Л. Кучмою. Під час Конференції було досягнуто домовленості щодо залучення коштів в обсязі 3873 млн. доларів США на реалізацію проекту «Укриття» та інших проектів, пов’язаних із закриттям ЧАЕС. Відповідно Україна підписала: – Конвенцію про радіоактивні відходи (01.10.97 р;) – Конвенцію про поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом (29.09.97 р.) – Конвенцію про додаткову компенсацію за ядерну шкоду (29.09.97 р.) та ратифікувала Конвенцію про ядерну безпеку (17.12.97 р.) Верховна Рада України ухвалила зміни до національного законодавства в зв’язку з приєднанням до Конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду; Конвенції ЄЕК ООН про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті; Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. Тривав процес реалізації проекту створення нових регіональних екологічних центрів (НРЕЦ) в нових незалежних державах (ННД). Проект фінансувався Урядом США та підтримувався західними донорами, зокрема програмою ТАСІS. Проведено низку консультативних зустрічей та робочих нарад Міжнародної Наглядової Ради проекту (Москва, Київ, Кишинів). Відкрито координаційний офіс НРЕЦ в Україні та проведено необхідну роботу по забезпеченню його юридичного статусу. Україна є одним з засновників Міжнародного Агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). 29 вересня–3 жовтня 1997р. відбулася 41 сесія Генеральної Конференції МАГАТЕ, в якій взяла участь делегація України, яка провела плідні переговори з делегаціями інших країн та з керівництвом Департаменту гарантій Агентства, в ході яких обговорювалися проблеми реалізації Угоди про гарантії між Україною та МАГАТЕ. Наша країна брала участь у 24 регіональних проектах МАГАТЕ. Важливою є також діяльність Агентства по підвищенню кваліфікації кадрового потенціалу. Українські фахівці з науково-дослідних установ та структур системи Адміністрації ядерного регулювання пройшли навчання з різних питань ядерної безпеки та організації технічної підтримки, а також брали участь у роботі технічних комітетів МАГАТЕ, діяльність яких спрямована на підвищення безпеки ядерних та радіаційних установок. Головними результатами міжнародного природоохоронного співробітництва України є: – відображення національних інтересів та позиції України в директивних документах та рішеннях форумів міжнародних міжурядових організацій; – розширення сфери міжнародного співробітництва за рахунок укладання нових угод, договорів та програм; приєднання до діючих багатосторонніх угод у галузі охорони довкілля, ядерної та радіаційної безпеки, що посилює політичний авторитет України та зміцнює національну правову базу; – отримання технічної допомоги у вигляді спільних проектів, грантів робочих програм; – підвищення кваліфікації українських спеціалістів та управлінців, освоєння нової природоохоронної методології управління, техніки та технологій, що сприяє покращанню екологічної ситуації в Україні.
Читайте також:
|
||||||||
|