Міжнародна економіка та її структура.

Практично усі ФВ мають міжнародну мобільність, тобто можуть переміщатись між країнами. Ступінь мобільності залежить від функціонального типу, до якого належить кожний конкретний ФВ.

В залежності від походження ФВ поділяються на 2 групи:

- ФВ основні (basic) – ті, що країна отримала від природи або в результаті тривалого історичного розвитку; мають низьку міжнародну мобільність;

- ФВ розвинуті (developed) – ті, що придбані країною в результаті інтенсивних пошуків і капіталовкладень; мають високу міжнародну мобільність.

В залежності від ступеня спеціалізації ФВ поділяються на 2 групи:

- ФВ загальні (general) – ті, які можна застосовувати в різних галузях для створення різноманітної продукції; мають високу міжнародну мобільність;

- ФВ спеціальні (special) – ті, які можна застосовувати для випуску в одній галузі або для створення однієї або дуже вузької групи продукції; мають низьку міжнародну мобільність.

Економічна політика держав спрямована на підтримку міжнародного руху товарів та ФВ на двосторонній та багатосторонній основі. Основні та загальні ФВ характеризуються низькою міжнародною мобільністю не можуть забезпечити міжнародну конкурентоспроможність держав у довготерміновій перспективі. Навпаки, гарна забезпеченість країни розвиненими та спеціалізованими ФВ, як більш мобільні у міжнародному плані, може гарантувати їй стабільний стан лідера у світовому господарств, у крайньому разі по вузькій номенклатурі товарів.

У 2-й половині ХХ століття ринкова економіка перейшла у нову, вищу, ніж світове господарство, якість, стала міжнародною.

Ознаками міжнародної економіки є:

← розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;

← розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва, перш за все у формах ввезення-вивезення капіталу, робочої сили і технології;

← міжнародні форми виробництва на підприємствах, розміщених у декількох країнах, в першу чергу у рамках транснаціональних корпорацій (ТНК);

← самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов`язана з обслуговуваніям міжнародного руху товарів та руху факторів виробництва;

← система міжнародних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання з метою забезпечення збалансованості і стабільності економічного розвитку;

← економічна політика держав, що виходять з принципів відкритої економіки.

Легко зауважити, що перша ознака є характерною для світового ринку; перша, друга та третя разом - для світового господарства, а всі вони разом узяті характеризують міжнародну економіку в цілому.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що міжнародна економіка вивчає закономірності взаємодії господарських суб’єктів різних держав у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва, фінансування і формування міжнародної економічної політики.

Існування міжнародної економіки проявляється через її конкретні форми та закономірності. Умовна структура міжнародної економіки може бути представлена схемою (рис 5.1) . У схемі можна виділити чотири рівні: базові поняття; державне регулювання; форми міжнародних економічних відносин; міжнародне регулювання і нагляд. На першому рівні закладуються концептуальні базові поняття, виходячи з того, що сучасна економіка за своєю суттю є міжнародною і базується на МПП та поділі факторів виробництва між країнами. Міжнародний поділ праці і його міжнародна кооперація стали основою виникнення світового ринку.

Розвиток світового ринку товарів обумовив інтенсифікацію міжнародного економічного обміну не лише товарами, а й переміщенням факторів виробництва, перш за все капіталу та робочої сили, що привело до виникнення світового господарства.

Важливе значення в міжнародній економіці має економічна політика держав, механізми регулювання економіки в цілому і її зовнішніх аспектів зокрема. Міжнародній економіці властивий прагматичний підхід у виборі теорії, моделей і інструментів економічної політики. Вона використовує досягнення різних шкіл економічної думки (неокласична школа, неокейнсіанська школа, школа раціональних очікувань). Теоретичні напрацювання привели до висновку про необхідність державного втручання в економіку і її регулювання в тих чи інших формах. Питання про ступінь державного втручання в економічний розвиток є актуальним і на даний час. Основними формами державного регулювання на мікрорівні є регулювання зовнішньої торгівлі та руху факторів виробництва, а на макрорівні - валютне і фінансове регулювання.

Міжнародна економіка проявляється у конкретних формах міжнародних економічних відносин, серед яких: міжнародна торгівля товарами та послугами; міжнародний рух факторів виробництва - капіталу, робочої сили, технології; міжнародна торгівля фінансовими інструментами - валютою, цінними паперами, дериватами, кредитами, міжнародні розрахунки.

Міжнародне регулювання і нагляд здійснюють міжнародні економічні і фінансові організації. Вони призвані спостерігати за світовим економічним розвитком, попереджувати дисбаланси та надавати країнам всебічну підтримку. Серед них - Міжнародний Валютний Фонд, Світовий банк, Організація Об’єднаних Націй тощо.

Взаємозв`язки у вищенаведеній схемі складні. Окремі форми МЕВ перетинаються і не бувають у чистому вигляді. Але ця схема дозволяє зрозуміти саму суть структури міжнародної економіки.

Функціонально міжнародна економіка поділяється на міжнародну мікроекономіку та міжнародну макроекономіку.

Міжнародна мікроекономіка - це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності міждержавного руху конкретних товарів і факторів їх виробництва та ринкові характеристики - попит, пропозицію, ціну тощо.

Міжнародна макроекономіка - це частина теорії міжнародної економіки, що вивчає закономірності функціювання відкритих національних економік і світового господарства в цілому.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародний ринок і міжнародний рух товарів.	\|	Платіжний баланс та макроекономічна рівновага

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.