Структура особистості за Фрейдом.

Структура особистості по Фрейду має три складові:

• „Воно” – найбільш примітивна матерія, що охоплює всьому
уродженому, підлеглому предметові задоволення і нічого незнаюче про
реальності;

• „Я” – свідомість. Додержується принципу реальності, виробляючи ряд механізмів, що дозволяють адаптуватися до середовища.

• „Понад - Я” – джерело моральних і релігійних почуттів, що
контролює агент, продукт впливу вихідного від інших людей.
Виникне в раннім дитинстві.

• „Воно” знаходиться в конфлікті з „Понад – Я”. Захисні механізми: заперечення;

придушення внутрішніх імпульсів йдуть від „Понад – Я”; раціоналізація спосіб розумного виправдання будь-яких учинків, що суперечать внутрішнім нормам;

· формування реакцій коли люди мотив неприємний для себе виражають у мотиві протилежного типу; проекція – приписування іншим людям своїх недоліків; інтелектуалізація спроба піти від загрозливої ситуації шляхом абстракції;

заміщення часткове задоволення неприйнятного мотиву

морально припустимим способом.

Структура особистості за Платоном.

Підхід Платона розуміє під особистості якусь биосоциальную ієрархію структуру. Виділив наступні підструктури: спрямованість, досвід (знання, уміння, навички), індивідуальні особливості різних форм відображення (відчуття, сприйняття, пам’ять), об’єднані властивості поводження. Недолік: загальна структура особистості інтерпретувалася як якась сукупність її біологічних і соціально обумовлених особливостей.

III. Знання, уміння, навички є основними ланками, що визначають трудову діяльність людини. У процесі праці не тільки народжується продукт праці I, але і він сам формується в праці. У трудовій діяльності – взаємозв’язок II і III.

II. Сприйняття усвідомлення почуттєве даного предмета і явища. Відчуття відображення окремої почуттєвої якості. Пам’ять

психічний процес це запис, збереження і наступне відтворення минулого досвіду. Мислення – процес пізнавальної діяльності, що характеризується опосередкованими й узагальненими відображенням дійсності.

III. Темперамент індивідуально своєрідна властивість психіки, що

визначає динамікові психічної діяльності людини, що скрізь виявляються однаковою мірою. Характер сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складаються в діяльності і спілкуванні.

При розгляді структури особистості в неї звичайно включають здатності, темперамент, характер, мотивацію і соціальні установки. Здібності – це індивідуально стійкі властивості людини, що визначають його успіх у різних видах діяльності. Темперамент – це динамічна характеристика психічних процесів людини. Характер містить якості, що визначають відношення людини до інших людей. Мотивація це сукупність спонукань до діяльності, а соціальні установки – це переконання людей.

Крім цього, деякі автори включають у структуру особистості такі поняття, як воля й емоції. Справа в тім, що в структурі психічних явищ прийнято виділяти психічні процеси, психічні стани і психічні властивості. У свою чергу, психічні процеси підрозділяються на пізнавальні, вольов і емоційні. Таким чином, воля й емоції мають усі підстави для того, щоб бути розглянутими в рамках психічних процесів як самостійні явища.

Спрямованість особистості.

Сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості, і щодо незалежних від наявних ситуацій називається спрямованістю особистості. Спрямованість визначає мети, що ставить перед собою людина, прагнення, що йому властиві, мотиви, відповідно до яких він діє.

Мотиви, або спонукальні причини поводження, є, по суті, конкретними проявами потреб. Потреби усвідомлюються і переживаються людиною як нестаток у чому-небудь, незадоволеність чимось. При цьому виділяють потреби природні і духовні.

Пізнавальна потреба людини виявляється в інтересах, що являють собою його пізнавальну спрямованість на що-небудь, зв’язану з позитивним емоційним відношенням до нього. Інтереси характеризують по їхньому змісті, широті, стійкості і дієвості.

Істотним мотивом поводження є також переконання – система мотивів особистості, що спонукують її надходити у відповідності зі своїми поглядами, принципами, світоглядом. У цілому, спрямованість особистості можна представити як систему її відносин до себе самої як особистості (спрямованість на себе); до інших людей і взаємодії з ними (спрямованість на взаємодію); до результатів і продуктів праці (ділова спрямованість).

2.Загальноприйнято, що в основі цілеспрямованої поведінки лежить мотивація – найчастіше прихована причина, що пояснює вчинки людини. Знання психології потрібні керівнику, щоб управляти людьми, не використовуючи грубі методи, а лиш мотивацію.

Існує велика кількість теорій мотивацій, проте жодна з них не може повністю пояснити причин поведінки. В більшості мотивація розглядається, як прагнення до задоволення потреб. Класифікація та аналіз впливу потреб на індивідуальну та групову поведінку – дуже важливий та необхідний етап вивчення проблеми активізації людського фактору.

Більшість теорій мотивації основані на пріоритетах, згідно з якими задовольняються потреби. Вважається, що людина, задовольняючи свої потреби , піднімається від нищих до вищих. Потреби змінюються з віком, соціальним положенням і під дією інших факторів.

Розрізняють первинні та соціальні потреби.

До первинних відносять фізіологічні потреби, що визначаються умовами життя та рівнем матеріального забезпечення, а також потребами в безпеці.

Соціальні потреби більш чисельні та різноманітні і представлені декількома недосить чітко розмежованими групами:

-потреби в належності до певного соціального середовища, в прихильності, любові, товариських відносинах;

-потреби в повазі, в авторитеті, самоповазі, почутті власної гідності та справедливої оцінки успіхів;

-потреби в самовираженні, які асоціюються з прагненням максимального використання своїх можливостей, в отриманні задоволення від своєї діяльності.

Піраміда потреб за А.Маслоу

В мотивації є всі групи потреб, але у кожного індивідума, в той чи інший час, домінує одна група цілей та потреб, що призводить до пеереоцінки всіх пріоритетів діяльності.

Виявлення індивідуальної мотивації є досить важливою, але не достатньою інформацією, що необхідна для вироблення методів керування та форм стимулювання.

Мотивація також залежить культурного рівня індивіда та суспільства, яке його оточує. Вибір методів та форм психологічного керування та впливу на робітників слід орієнтувати на конкретну ситуацію, що склалася у підрозділі соціально-економічної системи.Також слід враховувати індивідуальні особливості, потреби та прагнення членів колективу. Індивідуальний підхід – це основа нормального соціально-економічного клімату.

В теорії мотивації важливе місце посідає вивчення впливу групової поведінки на на ефективність праці у промисловості.

3. На основі аналізу і узагальнення досліджень Герцберга та інших, англійські вчені М.Вудкок і Д.Френсіс зробили цікаву таблицю, яка допомагає застосовувати ідеї мотивації для стимулювання ефективної трудової поведінки.

Регулятори мотивації
1. Робоча середа	2. Винагорода	3. Відчуття безпеки
· Робоче місце · Рівень шуму · Фонова музика · Ергономіка · Їдальня · Дизайн · Зручність · Чистота · Фізичні умови праці	· Заробітна платня та інші виплати · Вихідні · Додаткові вигоди · Система медичного обслуговування · Соціальні проблеми	· Страх стати зайвим · Відчуття своєї належності до команди · Повага та схвалення від оточуючих · Прийнятний стиль керування · Стосунки з оточуючими · Обізнаність у ставленні до інших працівників компанії
Головні мотиватори
4. Особистісний розвиток	5. Відчуття причетності	6. „Зацікавленість та виклик”
· Відповідальність · Експериментування · Новий досвід · Можливість навчання	· Володіння інформацією · Консультації · Спільне прийняття рішень · Комунікація · Представництво	· Цікаві проекти · Розвиваючий досвід · Зростаюча відповідальність · Зворотній зв’язок з просуванням до цілі

Контрольні питання та завдання

1. Розкрийте зміст поняття „особистість” та її структуру.

2. Визначіть поняття мотивації та ієрархію потреб особистості за А.Маслоу.

3. Які регулятори мотивації робітника Ви можете запропонувати в своїй організації?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 2. Особистість як об’єкт управління.	\|	Тема 3. СТИЛЬ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ КЕРІВНИЦТВА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.