• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тривалість відпусток

Таблиця 9.3.

Рис. 9.2. Послідовність контролю операцій з оплати праці

2. Контроль правильності нарахування оплати праці

Забезпеченість підприємств робочою силою та розрахунки з працюючими є важливим в діяльності підприємств. Від цього в значній мірі залежить ефективність виробництва готової продукції, а отже і кругооборот капіталу в цілому. Тому, перевірка операцій з нарахування зарплати та її виплати є однією з найважливіших частин комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства. Під час ревізії необхідно перевірити такі основні питання: організацію кадрової політики підприємства; дотримання штатної дисципліни; використання робочого часу; виконання норм виробітку; правильність та своєчасність розрахунків з робітниками та службовцями; повноту та своєчасність розрахунків із бюджетом та з фондами соціального страхування. Для цього перевіряються такі документи: штатний розпис; накази та розпорядження адміністрації стосовно руху особового складу; колективний договір, трудові договори, угоди, контракти; особові картки працівників; табелі обліку відпрацьованого часу; наряди за виконану роботу; листи обліку простоїв; акти про брак; виконавчі листи; листи непрацездатності; розрахунково-платіжні відомості; реєстри депонованої зарплати; журнал по рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”; форми бухгалтерської та статистичної звітності.

При аналізі кадрової політики підприємства ревізор досліджує питому вагу робітників у загальній чисельності працівників. Проводиться також аналіз якісного рівня робітників з використанням при цьому показників професійного та кваліфікаційного складу, рівня освіти. Слід пам'ятати, що досить часто кваліфікаційний рівень працівників залежить від терміну роботи на підприємстві, тобто від стажу. Тому прово­дять аналіз руху робочої сили, розраховуючи коефіцієнти вибуття, приймання та плинності робочої сили, порівнюючи їх із попередніми періодами. Наступним етапом перевірки є дотримання штатної дисципліни. Передовсім рекомендується здійснити зіставлення фактичного штату працівників та службовців зі штатним розписом. Як наслідок може бути виявлено працівників, що утримуються понад штат. В ході перевірки вивчають розподіл обов'язків працівників і службовців, їх фактичне завантаження роботою. Слід звернути увагу на ефективність використання робочого часу. Спочатку зіставляють фактично відпрацьований час з плановим. При цьому уважно перевіряють табель обліку відпрацьованого часу. Ці табелі повинні вестися по категоріях працівників. Найбільш частими порушеннями табельного обліку є проставлення робочих днів за період тимчасової не­працездатності або за період неявок на роботу без поважних причин. Проводячи ревізію, ревізор має здійснювати власні спостереження щодо своєчасності приходу працівників на роботу і закінчення робочого дня. Аналізу підлягають приховані цілоденні та годинні втрати робочого часу.

При ревізії результатів праці робітників-відрядників перевіряється точність обліку виробітку. Облік виробітку на підприємстві ведеться у рапортах про виробіток, маршрутних листах, відомостях обліку виробітку, нарядах і т.д. В цих документах повинні бути вказані виробіток робітника або бригади і розцінки за одиницю продукції. Перевіряючи правильність нарахування погодинної заробітної плати (службовцям), до уваги беруть дані про фактично відпрацьований час та систему встановлених ставок. При цьому можна виявити такі типові порушення, як неправильне відображення дати прийому на роботу або звільнення з роботи, завищення окладу, а також включення в робочі дні періоду, за який слід було б нараховувати допомогу з тимчасової непрацездатності.

Ревізуючи правильність утримань із сум заробітної плати, ревізор повинен мати такі відомості: прибутковий податок згідно із встановленою шкалою з урахуванням пільг; збір на обов'язкове пенсійне страхування згідно із встановленими процентами від нарахованої заробітної плати; збір до фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням згідно із встановленими процентами від нарахованої заробітної плати; збір до фонду соціального страхування, на випадок безробіття згідно з встановленими процентами від нарахованої заробітної плати; аліменти (згідно з виконавчим листом); суму отриманого авансу; надлишкове виплачені суми за попередній період; своєчасно неповернені підзвітні суми; штрафи (згідно з протоколами чи актами).

Під час ревізії особливу увагу приділяють правильності оформлення розрахунково-платіжних відомостей, в яких зустрічаються такі порушення: включення до відомостей підставних осіб (встановлюють за допомогою зустрічної перевірки); завищення суми “Разом до виплати” (встановлюють арифметичною перевіркою).

З метою забезпечення якості ревізії розрахунків з оплати праці ревізору слід докладно ознайомитися з Кодексом законів про працю, Законом України "Про оплату праці", іншими нормативно-правовими актами. Встановлено, що розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Як правило, для перевірки правильності нарахування й виплати заробітної плати ревізору слід ретельно ознайомитися з встановленими нормами для різних видів оплат. Наприклад, мінімальна заробітна плата– це законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До такої заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється й переглядається згідно із Законом України "Про оплату праці". Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб. Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки і є основою формування й диференціації розмірів заробітної плати.

Відповідно до законодавства формування тарифної сітки здійснюється на основі тарифної ставки робітника першого розряду. Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам здійснюється власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з трудовим колективом. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган може змінювати посадові оклади від мінімальних до максимальних розмірів.

Як правило, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата праці здійснюється за результатами індивідуальних і колективних робіт. Причому форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством за угодами.

Працюючі за сумісництвом,одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. При цьому умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених колективним договором. За погодинною системою оплати праці робота в надурочний часоплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Тобто за відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою – за всі відпрацьовані надурочні години. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. Ревізору слід керуватися вищевказаними положеннями нормативних актів з оплати праці.

Згідно з новим Планом рахунків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, на рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо. Рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" має три субрахунки: 661 "Розрахунки з заробітної плати"; 662 "Розрахунки з депонентами", 663 »Розрахунки за іншими виплатами». За кредитомрахунка 66 відображуються нарахована основна та додаткова заробітна плата, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування. За дебетом– виплата заробітної плати, премій, допомоги, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних товарів, продукції в рахунок заробітної плати. Кредитове сальдоцього рахунка показує зобов'язання підприємства перед працюючими на перше число кожного наступного за звітним місяця.

Управлінський аналітичний облік розрахунків із персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань. Облік депонованої заробітної плати здійснюється в книзі (картках) обліку депонованих сум або безпосередньо в реєстрах не виданої заробітної плати, що складаються касиром. Ревізія здійснюється відповідно до викладеного порядку ведення синтетичного й аналітичного обліку з рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці".

3. Контроль розрахунків з оплати праці

Ревізію розрахунків з оплати праці слід починати зі встановлення відповідності даних аналітичного обліку показникам синтетичного обліку за Головною книгою й балансом на одну дату, зокрема на 1-ше число відповідного місяця (сальдо з рахунка 66 "Розра­хунки з оплати праці" в Головній книзі й балансі звіряють з підсумковими сумами до видачі розрахунково-платіжних відомостей). Якщо виявлено розбіжності між даними синтетичного і аналітичного обліку, слід встановити їх причини. Основними причинами розходжень можуть бути: підробки в розрахунково-платіжних і платіжних відомостях для приховування розкрадання грошей з каси шляхом змови бухгалтера і касира. Сам спосіб розкрадання полягає в завищенні загальної суми грошей в останній колонці розрахунково-платіжної відо­мості "До видачі на руки". Таку підробку можна виявити підрахунком підсумків у розрахунково-платіжних відомостях як по рядках (гори­зонталі), так і по стовпчиках (вертикалі). Кінцеві підсумки звіряють із сумою, показаною у видатковому касовому ордері й у первинних документах щодо нарахування заробітної плати (розрахунках).

В цьому випадку арифметичній перевірці підлягають: розрахунково-платіжна (платіжна) відомість; видатковий касовий ордер; журнал обліку прибуткових і видаткових касових ордерів; касова книга (звіт касира); табелі обліку робочого часу, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати, наряди на оплату праці тощо.

Можуть бути випадки розкрадання грошей шляхом привласнення депонованих сум. Для цього касир разом із бухгалтером підробляють підпис депонента в розрахунково-платіжній відомості або у видатковому касовому ордері чи депонентській відомості. У цьому випадку слід звірити депоновані суми за такими документами: реєстр депонованих сум; депонентська відомість; видатковий касовий ордер; особовий рахунок та картка депонента; журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів; касова книга й звіт касира; документ про прийняття на роботу або звільнення з роботи (наказ, розпорядження); розрахунково-платіжні відомості за попередній період із підписами депонентів. Ревізуючі можуть також викликати окремих депонентів для підтвердження одержання ними відповідних сум.

Правильність нарахування заробітної плати ревізор перевіряє таким чином: з'ясовує правильність застосування розцінок способом зіставляння з документом, де вони передбачені, а також уточнює, чи відповідають стаж працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асортимент продукції тощо розцінкам; встановлює, чи правильно підраховано обсяг виконаної роботи й кількість відпрацьованого часу шляхом їх зіставлення з обліковими листками, нарядами, картами, подорожніми листками, табелем виходу на роботу, актами здавання-приймання виконаних робіт та іншими документами, прикладеними до журналу 7 для нарахування заробітної плати; арифметичне перевіряє правильність нарахованої суми шляхом множення розцінки на кількість днів роботи, на суму товарообороту, на кількість виробленої продукції тощо.

Як правило доцільно також перевірити, чи зафіксовані в розрахункових відомостях на оплату праці за другу половину місяця усі раніше виплачені протягом цього місяця суми (аванс, відпускні, допомога при тимчасовій втраті працездатності), записані в журнал 1 з рахунка 30 "Каса". Причинами відхилень між даними аналітичного й синтетичного обліку з рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці" можуть також бути перекручення даних внаслідок зловживань (завуалювання видатку грошей шляхом вилучення з фонду споживання різних виплат і утримань); неповне утримання авансів; повторне списання грошових документів з віднесенням виплат за ними в дебет рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці"; зменшення дебіторської заборгованості або збільшення кредиторської заборгованості під час перенесення сальдо із однієї розрахункової відомості до іншої.

Правопорушення щодо оплати праці виникають у зв'язку з: неправильним визначенням обсягів виконаних робіт (виявляють зіставленням обсягів робіт, вказаних у первинних документах з обліку праці, з аналогічними показниками технологічних карт, документів щодо оприбуткування готової продукції або контрольним обміром фактично виконаних робіт); неправильним застосуванням норм виробітку, тарифних ставок, посадових окладів і розцінок (визначають зіставленням зі збірниками виробітку і тарифікаційними довідниками); неправильним таксуванням окремих документів з обліку праці (виявляють контрольним таксуванням); включенням у документи з обліку праці прізвищ осіб, які не брали участі у виконанні конкретних робіт (виявляють зіставленням прізвищ працівників зі списковим складом підприємства, бригади, цеху, а також опитуванням окремих осіб, звіркою підписів); внесенням у документи з обліку праці посадових осіб, не передбачених штатним розкладом (встановлюють зіставленням цих документів зі штатним розкладом);

Як показала практика, дійовий контроль за використанням коштів на оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивності праці й зміцненню трудової дисципліни. Перевірка витрачання коштів на оплату праці може бути успішно здійснена за умови вивчення правильності розрахункових показників з питань праці (чисельності працівників за групами й категоріями, стану нормування праці, продуктивності праці, використання робочого часу й коштів на оплату праці). Спочатку доцільно вивчити затверджені штатні розклади, встановити можливі штатні надмірності чисельності працівників, невідповідність окремих посад фактично ви­конуваній роботі, завищені розміри посадових окладів тощо.

З метою встановлення можливих відхилень – перевитрат чи економії фонду оплати праці, слід порівняти кошторисні дані зі звітними показниками. Показники з питань праці, подані у квартальних і річних звітах, слід зіставити з даними бухгалтерського обліку. При цьому ревізор користується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318. За цим положенням до складу прямих витрат на оплату праці включено заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть безпосередньо бути віднесеш до конкретного об'єкта витрат. У зв'язку з цим важливим питанням ревізії єперевірка правильності застосування норм, посадових окладів і тарифних ставок, встановлених розцінок, а також положень про оплату праці й виплату преміальних винагород.

Дотримання тарифних сіток і ставок, посадових окладів можливо встановити шляхом їхнього порівняння зі штатним розкладом і перевіркою даних розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку використання робочого часу й розрахунку заробітної плати. Ревізор аналізує показники продуктивності праці й виявляє фактори, які впливають на зниження витрат на оплату праці (систематичне виконання завдань з випуску й реалізації продукції (робіт, послуг), впровадження прогресивних технологій, дотримання штатно-кошторисної дисципліни, підвищення продуктивності праці тощо.

При ревізії фонду оплати праці ревізор керується змінами в обліку затрат виробництва і доходу (виручки). Розмір коштів, які спрямовуються на оплату праці й включаються у витрати виробництва, визначають самі суб'єкти підприємницької діяльності. При погодинній оплаті праці перевіряється правильність тарифних ставок або умов контракту, а при відрядній – виконання кількісних і якісних показників роботи, правильність норм і розцінок. Під час перевірки табелів обліку використання робочого часу та інших первинних документів з нарахування заробітної плати слід з'ясувати, чи не було випадків внесення в них вигаданих (підставних) осіб.

Разом з тим, доцільно також перевірити правильність відрахування на соціальне страхування, а також утримань із заробітної плати: податку на доходи фізичних осіб, за виконавчими документами, дорученнями-зобов'язаннями за придбані товари в кредит; за письмовими дорученнями про переказ страхових внесків за договорами особистого страхування, авансів, виданих у рахунок заробітної плати, на відшкодування збитків, заподіяних підприємству, перерахування в Ощадбанк на рахунки особистих вкладів за заявою працівника підприємства тощо.

Ревізія правильності нарахування основної заробітної плати починається з перегляду відомості, на основі якої робилися нарахування. Перевірці підлягають усі документи, прикладені до журналу 5, за яким роблять бухгалтерський запис у кредит рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці". Слід з'ясувати, чи правильно записані в журналі номери балансових рахунків і субрахунків. Далі здійснюється перерахунок зазначених підсумків, а також підсумків усіх утримань з робітників і службовців і підсумків сум для видачі на руки. Відтак перевіряються підсумки "Всього", за відомістю зіставляються з Головною книгою як з кредиту, так і з дебету рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці" та інших рахунків, зазначених у журналі. Крім того, на основі відомості вибірково перевіряється правильність запису сум, що підлягають видачі окремим працівникам. При встановленні розбіжностей правильність сум, що підлягають видачі, перевіряється в усіх працівників. Така перевірка зумовлена тим, що ревізори виявляли випадки, коли за домовленістю з окремими одержувачами грошей нечесні облікові працівники з метою крадіжки грошей механічно збільшували їм суми, що підлягали видачі, з відповідним зменшенням сум у інших працівників. Збільшення і зменшення в цілому здійснювалось на однакову суму і, таким чином, не впливало на загальний підсумок документа.

В більшості випадків, перевірку розрахунків щодо заробітної плати здійснюють вибірково, але в разі виявлення помилок або зловживань перевірці підлягають усі без винятку розрахунки, пов'язані з нарахуванням і виплатою заробітної плати. Слід також звернути увагу на правильність розрахунків щодо чергових відпусток. Насамперед перевіряють дотримання закону про надання чергових відпусток відносно їх своєчасності, особливо стосовно матеріально відповідальних осіб. Потім перевіряють, чи нема випадків фіктивної передачі цінностей, надання відпусток за два роки й більше; чи є резерв працівників для заміни осіб, що йдуть у відпус­тку, чи правильно встановлено суму відпускних (перевіряють правильність оплати за попередні 12 місяців).

Відповідно до п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 № 100 зі змінами і доповненнями, розрахунок суми відпускних провадиться таким чином: сумарний заробіток працівника за останні 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) необхідно поділити на відповідну кількість календарних днів року (або меншого відпрацьованого періоду), за винятком передбачених законодавством вихідних і неробочих днів. Потім отриманий результат помножують на кількість календарних днів відпустки. Перелік святкових і неробочих днів на­ведено в ст. 73 Кодексу законів про працю. У всіх випадках збереження середньої заробітної плати і забезпечення допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або у зв'язку з вагітністю й пологами середньомісячна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше 2 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх 2 календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватись іншим місяцем, що передує розрахунковому періоду.

Відповідно до законодавства при обчисленні середньої заробітної плати враховуються: основна заробітна плата; доплата й надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, високі виробничі досягнення, умови праці, вислугу років тощо); виробничі премії, винагороди без включення сум відрахування на податки, стягнення аліментів. При обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: виплати за виконання окремих доручень одноразового характеру; одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога, допомога у зв'язку з виходом на пенсію); компенсаційні виплати на відрядження, переведення; премії за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, грошові й речові допомоги, пенсії, державна допомога, літературний гонорар, вартість спецодягу, заробітна плата за сумісництвом, дивіденди.

Закон "Про відпустки" прийнято відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про відпустки". Він набрав чинності з 1 січня 1997 р. Ревізор контролює дотримання положень цього Закону. Щорічна основна відпустка надається працівникам за фактично відпрацьований рік, який відлічується з дня укладання трудового договору. Тривалість відпусток з 1 січня 1997р. розраховується в календарних днях. Переведення тривалості щорічної основної й до­даткової відпусток із робочих у календарні дні зайнятим на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, ненормованим робочим днем проводиться за формулою:

де N_КД – тривалість відпустки в календарних днях;

N_РД – тривалість відпустки в робочих днях;

7 – тривалість тижня в календарних днях;

6 – тривалість тижня в робочих днях, за яким обчислювалась тривалість відпустки до ухвалення Закону України "Про відпустки".

Відповідно до законодавства свої особливості має перевірка правильності відрахування на соціальне страхування. Страхові внески на державне соціальне страхування нараховуються на фонд оплати праці та інші виплати. Внески не нараховуються на такі види виплат працюючим: компенсація за невикористану відпустку; вихідна допомога при звільненні; компенсаційні виплати (добові за відрядженнями); вартість безкоштовно переданих квартир і комунальних послуг; вартість виданого спецодягу; заробітна плата за дні роботи без винагороди за працю; суми відшкодування шкоди відносно стану здоров'я; стипендії, допомоги молодим фахівцям, дивіденди за акціями; нарахована сума матеріальної допомоги; допомога сім'ям з дітьми, що виплачується з бюджету, тощо. Страхові внески сплачують у дні одержання заробітної плати.

Як передбачено законом, не внесені страхувальником у встановлені строки платежі вважаються недоїмкою і стягуються у безспірному порядку. Пеня нараховується починаючи із наступного дня після одержання плати і по день сплати платежу. Безспірне стягнення сум обов'язкових платежів, штрафів та інших фінансових санкцій здійснюється відповідно до чинного законодавства (Закону України "Про систему оподаткування").

При документальній ревізії ревізор перевіряє правильність кореспонденції рахунків, на яких відображаються розрахунки за відра­хуваннями на соціальне страхування. За кредитомрахунка 65 "Розрахунки за страхуванням" відображають суми нарахованих страхо­вих внесків з дебету рахунків 66 "Розрахунки з оплати праці", 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків", 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках" тощо; за дебетомрахунка 65 "Розрахунки за страхуванням" – з кредиту рахунків 31 "Рахунки в банках", 66 "Розрахунки з оплати праці" та ін.

Поряд з цим ревізор здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків та інших платежів, а також правильністю витрачання коштів. Такий контроль здійснюється шляхом перевірки: бухгалтерських документів про нараховану заробітну плату та інші виплати, на які нараховуються страхові внески; платіжних доручень на перерахування сум страхових внесків та інших платежів на відповідний рахунок; касових документів на оплату вартості путівок на лікування та відпочинок, виданих за рахунок коштів соціального страхування; актів про нещасні випадки, пов'язані з виробництвом, відповідності фінансових звітів за коштами соціального страхування за балансовим рахунком 65 "Розрахунки за страхуванням", субрахунком 652 "За соціальним страхуванням".

Як правило, в акті ревізії зазначається, які виявлено порушення щодо нарахування страхових внесків, обчислення й виплати допомоги, записується сума додатково нарахованих внесків, пені та вказуються суми витрат, які не можуть бути прийнятими до заліку в рахунок страхових внесків. Ревізор також перевіряє дотримання встановленого строку перерахування страхових внесків. У разі подання підприємством розра­хункової відомості із запізненням більш ніж на 10 днів, органи страхування не приймають до заліку в рахунок страхових внесків середньомісячну суму витрат, включених до цієї розрахункової відомості.

При ревізії виплати премій слід встановити: чи виконано умови, згідно з якими премія може бути виплачена; чи правильно визначено коло працівників, які підлягають преміюванню; чи правильно застосовано нормативи й визначено суму премій як у цілому по організації, так і щодо окремих працівників.

Відповідно до законодавства, в акті ревізії слід згрупувати факти незаконної видачі премій за ознаками порушень і вказати винних осіб для притягнення останніх до відповідальності й відшкодування збитків.

4. Контроль нарахування сум відпускних

Основними документами, на які має спиратися ревізор при перевірці порядку надання відпусток та правильності нарахування відпускних, є Ко­декс законів про працю та Закон України “Про відпустки” № 504/96-ВР від 15 листопада 1996 року. Відповідно до Закону України “Про відпустки” відпустки поділя­ються на: щорічні (основна, додаткова за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки); додаткові відпустки (у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соці­альні відпустки (у зв'язку з вагітністю та пологами; по догляду за дити­ною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівни­кам, які мають дітей); відпустки без збереження заробітної плати.

Відповідно до закону основна відпустка гарантована працівнику незалежно від того, де він працює і яку роботу виконує. Додаткова відпустка надається у випадку особливих умов і характеру роботи, тобто визначальними стають особ­ливі обставини, передбачені законодавством або колективним догово­ром. За загальним правилом у перший рік роботи щорічна відпустка надається після закінчення шести місяців безперервної роботи, при цьо­му її тривалість визначається пропорційно відпрацьованому часу. Відпустку за наступні роки може бути надано працівнику в будь-який час згідно з графіком відпусток на підприємстві.

Відповідно до статті 23 Закону України “Про відпустки” джерелами нарахування сум відпускних є: для оплати відпусток, передбачених законодавством, — витрати на оплату праці підприємств чи фізичної особи, в якої працюють за трудо­вим договором працівники; для оплати інших видів відпусток, передбачених колективним до­говором та трудовим угодами, законодавством – прибуток, що залиша­ється на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових пла­тежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники; для оплати допомоги по вагітності та пологах, а також по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – кошти державного соціального страхування.

Ревізор має знати, що згідно з Роз'ясненням ДПА № 10-114/10-3970 від 12.06.96 критерієм при визначенні джерела витрат на оплату відпусток у кожному конкретному випадку слід виходити із тієї тривалості відпусток, яка передбачена законодавством.

Для перевірки правильності нарахування сум ревізор має керуватися Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим поста­новою КМУ від 08.02.95 р. № 100. Відповідно до цього Порядку суми виплат, належних працівнику за час надання йому щорічних, основної та додаткової відпусток, тривалість яких визначається в календарних днях, розраховуються шляхом ділення сумарного заробітку за останні 12 місяців перед наданням відпустки на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і не­робочих днів) і множення отриманого результату (середньоденного заро­бітку) на кількість календарних днів наданої оплачуваної відпустки. Цей розрахунок можна показати у вигляді формули:

В =

де В — сума відпускних;

М — сумарний заробіток працівника за відповідний період;

365 — кількість днів у році;

С — число святкових і неробочих днів, передбачених законодавством;

N —тривалість відпустки в календарних днях.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів ро­біт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу про­фесійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо, виплати за час, про­тягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попере­дньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'яз­ків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості міся­ців у розрахунковому періоді.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу ро­ків включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди” нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробі­тної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В ревізійній практиці зустрічаються випадки коли до розрахунку се­редньої заробітної плати включають наступні виплати: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додатко­вих обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівни­ків, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, ма­теріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихід­на допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачу­ються замість добових); г)премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, що виплачу­ються у складі премій за результати господарської діяльності); д)грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, огля­дах, конкурсах тощо; е)пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засо­бів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з)дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; й) виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати. Включення цих виплат до розрахунку середньої заробітної плати є порушенням встановленого порядку нарахування відпускних.

Порядок обкладання обов'язковими податками і зборами сум відпус­кних такий же, як і порядок оподаткування основної заробітної плати. Проте, існують особливості нарахування й утримання по­датку з доходів фізичних осіб, що виплачуються працівникові, який іде у відпустку, які викладено в Законі України »Про податок з доходів фізичних осіб», затвердженої ВРУ 22.05.2003р. №889-IV/

Порядок нарахування податку такий: окремо утримується податок із заробітку за минулий місяць, якщо до часу, коли працівник іде у відпустку, цей податок не було утримано; окремо утримується із заробітку за поточний місяць і заробітку за дні відпустки в цьому місяці, якщо працівник перебуватиме у від­пустці до кінця цього місяця; із заробітку за дні відпустки, що припадають на неповний наступ­ний місяць, у разі надання відпустки податок не утримується. По­даток із цих сум утримується після повернення з відпустки за су­купністю із заробітком за весь цей місяць на загальних підставах.

Особливу увагу ревізору потрібно також звернути на перевірку грошових компенсацій за невикористані щорічні відпустки. Компенсації виплачуються у разі звільнення працівника за всі не використані ним дні щорічної відпустки. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство гро­шова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

При бажанні працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У період економічної кризи на підприємствах було відпустки без збереження заробітної плати були досить поширеним явищем. Але піс­ля 18 листопада 2001 року, тобто з часу набрання чинності Законом Укра­їни “Про внесення змін до Закону України “Про відпустки”, надання відпусток без збереження заробітної плати або з частковим її збережен­ням у разі простою підприємства з незалежних від працівників причин неможливо. Перевіряючий має знати, що відповідно до Листа Пенсійного фонду України № 04/1929-36 від 02.10.99 згідно з Постановою Кабінету Міні­стрів України від 03.11.98 р. № 1740, надання відпустки без збереження заробітної плати зобов'язує підприємства, установи і організації сплачу­ють збір у розмірі 33,2 відсотків мінімальної заробітної платні з розрахун­ку на одного найманого працівника. Ревізор може звернути увагу на те чи надання відпустки частинами не призвело до зменшення річної норми робочого часу порівняно з ви­користанням працівником цієї відпустки одноразово.

Наприклад: працівник використовує у 2003 році щорічну відпуст­ку тривалістю 30 календарних днів частинами: з 1 до 13 липня — 12 календарних днів; з 2 по 7 вересня — 5 календарних днів; з 1 до 12 жовтня — 11 календарних днів; з 5 до 7 листопада — 2 календарні дні. За такого поділу відпустки працівник не працював би 26 днів, тоді як при одноразовому її використанні з 1 до 31 липня, на період відпустки припаде 22 робочі дні. Тобто працівник за рік додатково не відпрацює 4 робочі дні.

Таким чином, у разі поділу на прохання працівника щорічної відпустки, що надається в календарних днях, на частини, загальна тривалість її не тіль­ки не повинна перевищувати норми, передбаченої законодавством для тієї чи іншої категорії працівників, але й повинно забезпечуватись збере­ження річної норми робочого часу з урахуванням тривалості відпустки за її одноразове надання. Для цього рекомендовано надавати наступну частину відпустки з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

Читайте також:

1. Висота і тривалість використання трав в загонах .
2. Висота і тривалість стравлювання.
3. Встановлення іншої тривалості відпусток в зв’язку з навчанням.
4. Допустима тривалість вібраційного впливу під час перевищення нормативних значень
5. Економічний цикл: поняття, фази та тривалість. Нециклічні коливання.
6. Кількість пред'явлень аудіотексту і тривалість його звучання
7. Нормативна тривалість операцій
8. Облік забезпечення оплати відпусток працівникам
9. Облік забезпечення оплати відпусток.
10. По осі абсцис відкладено тривалість зростання сили струму, по ординаті – величини порогів в міліамперах. Нахил тонких ліній до осі абсцис відповідає крутизні зростання стимулів.
11. Побудова графіка при впливі на тривалість кількох факторів
12. Поняття робочого часу. Тривалість робочого часу в органах охорони здоров'я.

Переглядів: 1087