• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛЕКЦІЯ 10. КОНТРОЛЬ РЕЗУЛЬТАТІВ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИСТИЧНОГО ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ.

1. Контроль фінансових результатів діяльності підприємств.

2. Контроль фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності підприємства.

3. Контроль використання оборотних коштів.

4. Контроль фінансового стану підприємства.

1. Контроль фінансових результатів діяльності підприємств

Підсумки фінансово-господарської діяльності підприємств визнача­ються на завершальній стадії виробничої і комерційної діяльності. Впро­вадження ринкових відносин, приватизація і комерціалізація підприємств галузей виробничої сфери і торгівлі, розвиток зовнішньоекономічних відносин, перехід до вільної оптової торгівлі замість лімітованого розподі­лу, право вибору торгового партнера та інші істотні заходи сприяють підвищенню зацікавленості товаровиробників у боротьбі за споживача і збільшенні кінцевих результатів виробничо-комерційної діяльності. Основним критерієм діяльності підприємства є прибуток, його розподіл на загальнодержавні потреби і потреби підприємства для самофінан­сування і розвитку науково-технічного прогресу в умовах ринку.

В цих умовах завдання ревізії полягає у визначенні достовірності бухгалтерського обліку і звітності про фінансові результати діяльності, фінансового ста­новища підприємства, правильності розподілу прибутку. Відповідно до цього моделлю ревізії результатів фінансово-господарської діяльності підприємства визначаються об'єкти, джерела інформації і методичні при­йоми перевірки. Об'єктами ревізії є бізнес-план (баланс доходів і видатків), загаль­ний фінансовий стан підприємства, його стабільність і фінансова мобіль­ність, ліквідність. Дослідження зазначених об'єктів зумовлює перевірку достовірності даних обліку і звітності.

Основними джерелами інформації для ревізії є законодавчі акти, що регулюють фінансово-господарську діяльність, її планування, облік і контроль, а та­кож звітні дані про роботу підприємства за досліджуваний період, які дають змогу ревізорам зробити висновки про достовірність обліку і звіт­ності фінансово-господарської діяльності підприємства, правильність роз­поділу прибутку між власниками і державою, акціонерами, замовниками тощо. При здійсненні ревізії фінансових результатів підприємства застосо­вують найбільш поширені дедуктивні методи дослідження. За даними звітності шляхом економічного аналізу, статистичних розрахунків і економіко-математичних методів ревізія виявляє фактори, які впливають на фінансові результати діяльності підприємства. Далі з використанням документальних методичних прийомів встановлюються конкретні факти безгосподарності.

Важливим джерелом інформації для перевірки фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс підприємства (ф.№ 1). Його значення у цьому настільки велике, що аналіз фінансового стану часто називають аналізом балансу. Разом з балансом джерелом даних для ревізії є також інші форми звітності: Звіт про фінансові результати (ф. № 2), Звіт про рух грошових коштів (ф.№ 3), Звіт про власний капітал (ф.№ 4) тощо. Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства – це балансовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт і послуг, іншої реалізації, доходів і витрат від позареалізаційних операцій тощо.

Проміжні фінансові результати діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, товарів, надання послуг. Виручка від реалізації продукції характеризує завершення виробничого циклу на підприємстві, повернення авансованих у виробництво ко­штів підприємства і початок нового етапу в обігу коштів. Шляхом вирахування з виручки від реалізації продукції суми непрямих податків і витрат на виробництво реалізованої продукції визначається чистий результат (прибуток чи збиток) від реалізації.

Як правило, показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання на підприємстві. Разом з абсолютною оцінкою розраховують також відносні показники ефективності господарювання - показники рентабельності. Відношення балансового прибутку до се­редньої вартості основних засобів і оборотних коштів визначає загальну рентабельність підприємства.

Як підтвердила практика, в умовах ринкової економіки основу економічного розвитку підпри­ємства становить прибуток. Прибуток є основним показником ефективності роботи підприємства, джерелом його діяльності. Зростання прибу­тку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворення і задоволення зростаючих соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок при­бутку виконуються також зобов'язання підприємства перед бюджетом, банками та іншими контрагентами. Тому при ревізії прибутку вивчають фактори як його формування, так і розподілу.

Практика показала, що з метою якісного одержання результатів ревізії, її доцільно проводити по етапах, кожен з яких має свій економічний зміст.

1. Визначення прибутку від реалізації товарної продукції (робіт,

послуг).

Прибуток від реалізації продукції та іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації без податку на додану вартість і витратами на виробництво, на управління підприємством та реалізацію продукції. У собівартість продукції при визначенні прибутку включа­ють: матеріальні витрати; амортизацію основних засобів; витрати на опла­ту праці, відрахування на соціальні заходи, інші операційні витрати, по­в'язані з виробництвом продукції продукції.

2. Визначення суми балансового прибутку.

Балансовий прибуток — це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареа­лізаційних операцій включають: доходи, отримані від участі у спільних підприємствах; від здавання майна в оренду; дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних папе­рах, які належать підприємству; суми, одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодування збитків; інші витрати і доходи від операцій, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції.

При цьому суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства, відносяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства. До зазначених санкцій належить перерахуван­ня до бюджету прибутку, одержаного внаслідок порушення державної дисципліни цін, недодержання стандартів і технічних умов, а також суми фінансових санкцій, утриманих податковими службами, суми пені за не­своєчасну сплату платежів до бюджету та інші види санкцій.

3. Визначення величини податку на прибуток, що належить сплаті до

бюджету.

При перевірці правильності розрахунку суми податку на прибуток ревізор керується чинними нормативними документами з питань оподат­кування, а також переліком пільг, які надаються суб'єктам підприємниць­кої діяльності при обчисленні податків. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амор­тизації. Валовий дохід — загальна сума доходів платника податку від всіх видів діяльності. Валові витрати виробництва і обігу платника податку — це компен­сація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані або виготовлені для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів — поступове віднесення витрат на відновлення їх вартості, спрямоване на зменшення прибутку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених пода­тковим законодавством.

4. Визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився у

розпорядженні підприємства.

Чистий прибуток підприємства визначається ревізором як різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрями використання чистого прибутку визнача­ються підприємством самостійно.

Державний вплив на вибір напрямів використання чистого прибутку здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні санкції. У випадках, передбачених законодавчими актами або статутом під­приємства, частина чистого прибутку передається у власність членів тру­дового колективу підприємства. Розмір цього прибутку і порядок його розподілу визначаються радою (правлінням) підприємства. Сума прибутку, що належить члену колективу, утворює його внесок до фондії підприємства.

2. Контроль фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності підприємства

Завданнями ревізії фінансового стану підприємств, які працюють в умовах ринкової економіки, є: оцінка платоспроможності підприємств за звітний період у ди­наміці; визначення суми оборотних коштів (оборотного капіталу), збіль­шення його (зменшення) і співвідношення з короткостроковими зобов'язаннями; вивчення структури джерел коштів; розрахунок дебіторської заборгованості і запасів; оцінка прибутковості підприємств; обчислення рентабельності підприємств і факторів, що на неї впли­вають; визначення довгострокової платоспроможності.

Аналіз фінансово-господарської діяльності та стану активів і зобо­в'язань відіграє в ринкових умовах важливу роль. Аналіз фінансового стану необхідний для поліпшення організації фінансів та підвищення ефективності їх використання в процесі господар­ської діяльності. Зміст аналізу полягає у вивченні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності підприємства тощо. Основними джерелами для проведення аналізу є звітні форми та розшифровки окремих рахунків. Передусім необхідно звернути увагу на зміну валюти (підсумку) ба­лансу. Зростання валюти балансу є позитивним показником, але у випа­дках, коли це зростання відбувається не за рахунок збільшення боргових зобов'язань, а внаслідок збільшення власного капіталу. Зменшення ва­люти балансу сповіщає про звуження діяльності підприємства. В дано­му випадку необхідно детально розглянути кожну причину звуження діяльності підприємства. Негативним явищем в балансі є зростання де­біторської та кредиторської заборгованості звітного періоду.

Для оцінки фінансового стану фірми необхідно знати, яким чином формуються її активи: за рахунок власних коштів чи за рахунок зовніш­ніх зобов'язань. Тому важливою аналітичною характеристикою фірми є її фінансова незалежність від зовнішніх позичкових джерел. Така неза­лежність характеризується коефіцієнтом фінансової незалежності (авто­номності) Кф.н., який визначається відношенням суми власних коштів підприємства до підсумку балансу:

Кф.н =

Де р.380ф.№1 – “Всього за розділом І” – Власний капітал;

р.430ф.№1 – “Всього за розділом ІІ” – Забезпечення наступних

витрат і платежів;

р. 630ф.№1 – “Доходи майбутніх періодів”;

р. 640ф.№1 – “Баланс”.

Оскільки коефіцієнт фінансової незалежності характеризує незалеж­ність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, то чим вище значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан. Вважається, що загальна сума зобов'язань не повинна перевищувати суми власних коштів. Тобто значення коефіцієнта фінансової незалежності не пови­нно бути менше ніж 0,5.

Важливим показником при аналізі фінансового стану є платоспромо­жність підприємства, яку визначають озрахункам коефіцієнтів ліквід­ності. Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко мобілі­зувати активи для погашення своїх зобов'язань.

Всі активи підприємства мають різну ліквідність - здатність швидко перетворюватись на грошові засоби.

Найбільш ліквідними активами є грошові кошти та їх еквіваленти, а також поточна дебіторська заборгованість. До високоліквідних активів відносять також цінні папери, що належать до поточних фінансових інве­стицій. Менш ліквідними активами є товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Враховуючи рівень ліквідності активів, виділяють такі види плато­спроможності:

1) грошову;

2) розрахункову;

3) фінансову.

Коефіцієнт грошової платоспроможності К_гп (коефіцієнт абсолют­ної ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових ко­штів, їх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань:

К г.п. =

*По рядку 630 пасиву балансу “Доходи майбутніх періодів* включа­ється сума, яка стосується періодів, що не перевищують 12 календар­них місяців з дати складання балансу.

Значення цього коефіцієнта повинно бути в межах 0,2-0,35. Коефіцієнт розрахункової платоспроможності К_рп (проміжний кое­фіцієнт ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових інвестицій, дебіторської заборгованості, товарів та готової продукції до поточної кредиторської заборгованості:

К р.п. =

Де, р.220ф.№1 – “Поточні фінансові інвестиції”;

р.230ф.№1 – “Грошові кошти та їх еквіваленти в національній

валюті”

р.240ф.№1 – “Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземінй валюті”

р.620ф.№1 – “Всього за розділом ІY” - Поточні зобов’язання

До чисельника та знаменника можуть бути включені відповідно ви­трати та доходи майбутніх періодів, які не перевищують 12 календарних місяців з дати балансу.

Даний показник повинен бути вище від попереднього.

Коефіцієнт ліквідності платоспроможності (К_лп) визначається від­ношенням загальної суми оборотних активів та витрат майбутніх пері­одів до загальної суми зобов'язань та доходів майбутніх періодів.

К л.п. =

Де, р.260ф.№1 – “Всього за розділом ІІ” – Оборотні активи

р.270ф.№1 – “Витрати майбутніх періодів”

р.480ф.№1 – “Усього за розділом ІІІ” - Оборотні активи

р.620ф.№1 – “Всього за розділом ІV” – Поточні зобов’язання

р.630ф.№1 – “Доходи майбутніх періодів”

Цей показник характеризує здатність підприємства погасити всі свої зобов’язання і повинен перевищувати 1.

Досить поширеним є середній коефіцієнт ліквідності (К_{лікв (сер)}) та коефіцієнт критичної ліквідності (К_{лікв (іял)}). Перший з них не враховує рівнів ліквідності активів і тому буде не завжди правдивим, оскільки запаси і продукція на стадії незавершеного виробництва не скоро пере­творюються на гроші. Тому реальнішим є коефіцієнт критичної ліквід­ності.

К лікв.(сер.) =

Де, р.260ф.№1 – “Всього за розділом ІІ” – Оборотні активи

р.620ф.№1 – “Всього за розділом ІY” – Поточні зобов’язання

К лікв.(іял.) =

Де, р.260ф.№1 – “Всього за розділом ІІ” – Оборотні активи

р.100ф.№1 – “Виробничі запаси”

р.110ф.№1 – “Тварини на вирощуванні і відгодівлі”

р.120ф.№1 – “Незавершене виробництво”

р.620ф.№1 – “Всього за розділом ІY” – Поточні зобов’язання

Теоретично оправдано, коли К_{лікв ( іял )} дорівнює 1, але в дійсності тако­го досягти важко. Тому цілком достатньо для К_{лікв (іял)} значення 0,8-0,9.

Рекомендується розраховувати коефіцієнт ліквідності на початок і на кінець звітного періоду та порівнювати їх між собою. Зменшення зна­чення показників порівняно з попередньою звітною датою свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

Для детальнішого аналізу фінансового стану необхідно розрахувати показники оборотності запасів, дебіторської заборгованості, прибутковості тощо. Це вимагає залучення даних не лише балансу, а й інших форм звітності.

Коефіцієнт оборотності запасів (К_о.з.) визначається відношенням ви­ручки від реалізації без врахування непрямих податків до середньої суми іяльності оборотних активів:

К о.з. =

Де, р.035ф.№2 – “Чистий доход (виручка) від реалізації продукції

(товарів, робіт, послуг)”

Середній залишок іяльності оборотних активів визначається як се­редньоарифметична величина залишків по рядках 100, 110, 120, 130, 140, 150 балансу підприємства (ф.№1) на початок і на кінець звітного пері­оду.

Даний показник не має оптимального значення і тому його слід порі­внювати із іяльностіузевим показником.

Для внутрішнього використання цей показник рекомендується ви­значати іншим шляхом: замість величини виручки від реалізації вико­ристати собівартість реалізованої продукції.

К о.з. =

Де, р.040ф.№2 – “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт,

послуг)”

Таке значення непридатне для порівняння із іяльностіузевим, але може подати інформацію про середню норму запасів у днях. Для цього необхідно кількість місяців у календарному році (звітному періоді) роз­ділити на коефіцієнт оборотності запасів, визначений з використанням собівартості реалізованої продукції.

Оборотність дебіторської заборгованості визначається відношенням доходів від продажу (без ПДВ і акцизів) до середньої величини дебітор­іяль заборгованості, визначеної як середньоарифметична величина між сальдо на початок і на кінець звітного періоду.

О д.з. =

Де, р.035ф.№2 – “Чистий доход (виручка) від реалізації продукції

(товарів, робіт, послуг)”

р.160ф.№1 – “Чиста реалізаційна вартість” – іяльності

заборгованість за товари, роботи, послуги

Цей показник показує, скільки разів за звітний період обертаються кошти, вкладені у розрахунки і визначає ефективність кредитного конт­ролю, оскільки, надаючи товар іншим суб’єктам з відстрочкою платежу, підприємство фактично їх кредитує. Тривалість оборотів дебіторської заборгованості (термін кредиту покупцям – Т_к.п.) можна визначити, скориставшись зворотною формулою, а саме:

Т к.п. =

х число іяльності днів у звітному періоді = число днів.

В результаті визначається середній термін (в днях), через який надій­де оплата за відвантажені товари.

Показники прибутковості (рентабельності) показують, наскільки ефе­іяльно використовувались всі ресурси, які забезпечили отримання фір­мою прибутку.

Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостат­ність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які вплива­ють на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську дія­льність підприємства. При визначенні показника рентабельності прибу­ток співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання. До таких чинників належать інвестиції, активи, витрати.

Відношення прибутку до власного капіталу характеризує прибутко­вість власного капіталу (рентабельність інвестицій):

=

Середній розмір власного капіталу визначається як середньоарифме­тичне значення статутного капіталу (р.ЗОО ф.№1), пайового капіталу (р.310 ф№1), додаткового вкладеного капіталу (р.320 ф.№1), іншого до­даткового капіталу (р.ЗЗО ф.№1), резервного капіталу (р.340 ф.№1), не­розподіленого прибутку (р.350ф.№1), нарахованих учасниками дивіден­дів (р.590 ф.№1) на початок та кінець звітного періоду.

Вимірювачем ефективності використання всіх активів підприємства (рентабельність виробництва) є співвідношенням чистого прибутку і се­редньої суми активів:

=

Де, р.220ф.№2 – “Чистий прибуток”

р.280.ф.№1 – “Баланс”

Цей показник показує, скільки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в актив.

Рентабельність продукції визначається відношенням величини при­бутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції

Рентабельність продукції =

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
3. III. Контроль знань
4. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
5. IV група- показники надійності підприємства
6. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
7. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
8. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
9. V. Питання туристично-спортивної діяльності
10. VII Контроль постачальника
11. WEB - сайт підприємства в Інтернет
12. Або продукція підприємств, що знаходяться за кордоном.

Переглядів: 964