• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЦЕРКВА В ЖИТТІ КОЗАКІВ

Їжа.

ЖИТТЯ І ПОБУТ КОЗАКІВ

ВИДАТНІ ДІЯЧІ КУЛЬТУРИ ПРО ЗАПОРОЖЦІВ

ДЕМОКРАТИЧНИЙ УСТРІЙ КОЗАКІВ

ПРИЙНЯТТЯ НА ЗАПОРОЗЬКУ СІЧ

Хрестоматия по истории древнего Востока. 1. М.1980. С.152-177 .

Перевод Якобсона В.А в частичной обработке Немировского А.А.

http://hworld.by.ru/text/bab/hamlaw.2.html

Умовами прийняття на Січ були:

- знання української мови;

- православна віра;

- вміння володіти зброєю.

Січовий козак мусив:

- дотримуватися традицій товариства і клятви на вірність йому;

- бути неодруженим.

Сімейні козаки на Січ не допускалися. Жили вони за територією Січі, на хуторах; їхніми заняттями були хліборобство, скотарство, промисел, торгівля.

За порушення звичаїв Запорозької Січі козаків судили і жорстоко карали, зокрема:

- за крадіжки карали на смерть;

- якщо хтось убив товариша, то його живцем разом із убитим закопували в землю.

1. На Січі всі козаки вважалися рівними.
2. Визнавалося право козаків на особисту волю.
3. Не мало ніякого значення походження чи національність.
4. У війську всі були товаришами, всі творили одне військове братство.
5. Кожен рядовий міг стати старшиною.
6. Усі важливі справи вирішувала військова рада, в якій брали участь усі козаки.
7. Кожен міг заснувати власне господарство і вдатися до відхідництва (промислів – полювання і рибальства).

Героями безлічі літературних і мистецьких творів стали запорожці:

1. Вольтер захоплювався їхнім героїзмом і намагався знайти паралелі у світовій історії.
2. М. Гоголь писав: «Так ось вона, Січ! Ось це гніздо, звідки вилітають усі ті горді й міцні, як леви, ось звідки розвивається воля і козацтво на всю Україну».
3. О. Герцен стверджував, що «Запорозька Січ становила собою дивовижне явище лицарів-мужиків, і запорозькі козаки прирекли себе на захист усіх дорогих інтересів своєї Батьківщини».
4. М. Чернишевський називав козаків «захисниками і героями України».
5. Ілля Рєпін – творець славнозвісної картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану», захоплено висловився: «Ніхто на всім світі не відчував так волі, рівності й братерства».

На Січі козаки дбали про фізичну загартованість і військову майстерність.

Щоранку купалися, незалежно від пори року.

Зранку козаки клопоталися господарством, бойовим вишколом.

Одяг козаків.

До середини ХУІІ ст.. козацький одяг був різноманітним.

Рядові козаки одягалися просто:

сорочки, штани, поганенькі свитки й шапки.

Носили теж плащі (кобеняки).

Згодом з’явився типовий козацький одяг:

Каптан (жупан) довгий, перепоясаний м’яким поясом, до якого з лівого боку причеплена шабля; шапка – обшита хутром, дно дещо звисало.

У старшини шапку прикрашали пера, засаджені збоку.

Знатний козак поверх жупана носив широку кирею, підбиту хутром, деколи з багатим коміром.

Парадний одяг у козаків був багатим і розкішним.

Зовнішній вигляд козаків.

Запорожці брили голову й залишали тільки одну чуприну над лобом – оселедець, що його козак закладав за вухо.

Вусів не підстригали, але намазували чим-небудь і підкручували вгору до очей. Якщо у когось виростали дуже довгі вуса, то закручували їх і закладали аж за вуха. Це була особлива гордість козаків.

У кожному курені стояли столи, а довкола них лави, на яких сідали козаки.

Кухарі насипали їжу у великі дерев’яні миски і ставили на кожному столі, а поруч з їжею всякі напої у великих відрах, на яких вішали дерев’яні черпаки. Отаман сидів на першому місці, козаки довкола стола, і починали їсти.

Козацькі страви: тетеря, рубці, галушки, риба, свиняча голова до хріну, локшина, гречана й пшоняна каші, житній хліб, пшеничні коржі, молоко.

Тетерею називали тісто з житньої муки, розведене молоком або водою з медом.

Від татар козаки перейняли вживання часнику й цибулі.

Після обіду козаки кланялися отаману, один одному й дякували кухареві.

Отаман виходив із-за столу і кидав гроша у скриньку. Так само чинили всі козаки: ці гроші діставав кухар і за них купував на базарі харчі на другий день.

Кухарі варили їжу в окремих куренях у мідних або залізних казанах.

Запорожці славилися веселістю, жартами, насмішками.

Особливо полюбляли вигадувати прізвищі товаришам.

Школи.

При церквах створювали школи.

1. Відомо про 16 шкіл, які існували на Січі.
2. 2 школи спеціалізувалися на фізичному та військовому навчанні.
3. Була школа, яка готувала писарів, військових канцеляристів, керівників паланок і куренів.
4. Була на Січі одна музична школа (школа вокальної музики і церковного співу). Керував нею «читака і співака» (так записано в документах того часу) Михайло Кафізма.

В школі навчали читців і співаків для церков, готували трубачів, сурмачів,

довбишів.

При школі було створено групу виконавців – лицедіїв, які ставили вертепну народну лялькову драму. Вона ж організовувала різноманітні урочистості та карнавали під час свят і на честь повернення запорожців із військових походів.

Кобзарі на Січі.

На Січі жили й кобзарі. З історичних джерел відомо, що кобзар ходив у походи, складав пісні та думи.

Багато кобзарів побувало в Криму й Туреччині. Музикантів ніхто не займав, кордони були відкриті для них. Тому народних співців з України можна було зустріти у Кафі й Стамбулі. Саме вони подавали вісті про невільників на батьківщину, створювали думи про полонених, їхні страхітливі муки на чужині. До нас дійшли «Плач невільників», думи «Втеча невільників» та «Смерть козаків на Азові».

Кобзарі офіційно входили до складу Війська Запорозького і разом із довбишами, сурмачами та іншими виконавцями грали козацьку полкову музику. Такі воїни носили бандуру поряд із списком і шаблею. Безліч пісень і дум створили вони під час походів.

Бандуристами ставали також козаки, які втратили зір у боях чи полоні, але були музично та поетично обдарованими.

Кобзарі користувалися великою пошаною у війську та серед народу.

Центром духовного життя козаків була січова церква. Запорозькі козаки були глибоко релігійними людьми.

У межах вільностей Війська Запорозького існувало близько 60 церков.

Козаки постійно відвідували богослужіння, читали Біблію, а повернувшись із походу з трофеями, значну частину їх віддавали на церкву.

У кожному курені були ікони – багаті, гарно оздоблені; перед ними висіли розкішні свічники і лампади. Під час читання Євангелія в церкві козаки тримали шаблі напоготові, на знак того, що готові будь-якої миті боронити православну віру.

Кожен козак, умираючи, відписував на церкву ікону, злиток золота і срібла, гроші тощо.

Читайте також:

1. Боротьба українських козаків проти турецько-татарської агресії. П.Сагайдачний - видатний військовий та політичний діяч України.
2. В чому була провідна роль української шляхти як верхівки українського суспільства в політичному житті XIV-XVI ст.
3. ВИДИ І РОЛЬ ЕМОЦІЙ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ
4. Власність як економічна категорія втілена в реальне економічне життя. Інтеграція виробництва — форма існування в реальному економічному житті усуспільнення виробництва.
5. ВОДА В ЖИТТІ ЛЮДИНИ ТА ПРОБЛЕМА ЇЇ ОЧИЩЕННЯ.
6. Гарантії законності — це система засобів, за допомогою яких у суспільному житті впроваджується, охороняється, і в разі порушення, відновлюється законність.
7. Емоції і їх функції в житті особистості
8. Зміни в церковному житті
9. Зміни в церковному житті
10. Значення рослин в житті тварин
11. Значення рослин у природі та житті людини
12. Значення спорту у житті античних греків.

Переглядів: 3723