Значення рослин в житті тварин

План

Тема 8. Особливості та типи стосунків тварин з живими організмами

Гальванотаксис

Термотаксис

Геотаксис

Деякі одноклітинні можуть співвідносити свої рухи з напрямком сили тяжіння. Як правило, протисти демонструють негативний геотаксис. Вважають, що земне тяжіння може сприйматися через тиск, який чиниться на цитоплазму травними вакуолями чи вакуолями з кристалічними включеннями. Якщо парамецій нагодувати залізними стружками а потім помістити їх у магнітне поле, вони попливуть від магніту. Це доводить, що тиск травних вакуолей на цитоплазму відіграє вирішальну роль у механізмі геотаксису.

Деякі інфузорії, особливо Loxodidae, у цитоплазмі містять так звані мюллерівські тільця, тобто заповнені рідиною вакуолі, в кожній із яких у завислому стані знаходиться кулька, схожа на плід тутового дерева (шовковиці), з високим вмістом барію. Ця кулька пов’язана із стінкою вакуолі через мембрану. Саме у цьому місці поза вакуолею розташовані базальне тільце короткої війки та безвійкове базальне тільце. У цьому випадку спостерігається аналогія зі статоцистами – органами рівноваги Metazoa. Однак експериментальних доказів того, що мюллерівські тільця Loxodidae справді виконують роль статоцистів, поки що не існує.

Без сумніву, одноклітинні здатні до сприйняття температури, однак ніяких відомостей про природу температурних рецепторів поки що немає. Ні позитивного, ні негативного термотаксису у протистів не спостерігали. Мабуть, в основному має місце фототаксис, який призводить до накопичення організмів у області оптимальних температур. Наприклад, у інфузорії туфельки температурна зона оптимуму лежить між + 24° та + 28° С.

Загальновідомо, що парамеції у середовищі, через яке пропускають електричний струм, цілком спрямовано пливуть до катоду. Цей феномен, який у природі зазвичай не зустрічається, пов’язаний з тим, що війки на поверхні клітини, спрямованої до катоду, витримиють реверсію биття при вмиканні струму. Це призводить (в залежності від вихідного положення щодо електричного поля) до більш чи менш сильного повороту клітин, в результаті чого вони починають пливти саме до катоду.

Не всі одноклітинні прямують до катоду в електричному полі. Так, Opalina та Chilomonas, наприклад пливуть до аноду, в той час як Spirostomum та Climacostomum орієнтуються паралельно до силових ліній електричного поля.

1. Особливості стосунків рослин і тварин.

2. Типи паразитизму. Коадаптація паразитів і господарів.

3. Приклади симбіозу та конкуренції в тваринному світі.

4. Стосунки хижак - жертва.

5. Енергетична роль тварин в екосистемах.

6. Біологічні методи боротьби з шкідниками сільського і лісового господарства.

Рослини — необхідна їжа рослиноїдних тварин; від неї залежать їх географічне розповсюдження, розподіл за біотопами та чисельність.

В окремих ярусах рослинного угрупування створюється особливий мікроклімат, сприятливий для різних тварин. Рослинність забезпечує притулки і укриття від ворогів, а хижакам утруднює або, навпаки, полегшує полювання. В якості субстрату, місця відкладання яєць та існування личинок багато водних і сухопутних молюсків, риби, комахи й інші тварини використовують рослини. Нижчі гриби, бактерії, віруси викликають численні й нерідко згубні захворювання тварин, але більшість з них слугують важливою їжею.

Харчові та просторові зв'язки тварин з рослинами, що склалися історично, визначили основні особливості будови багатьох груп тваринних угрупувань. З цим пов'язані особливості динаміки чисельності як окремих популяцій, так і угрупувань.

Залежність чисельності та розповсюдження тварин-фітофагів від великої кількості й розподілу рослин особливо чітко виявляється у тварин із спеціалізованим живленням. Так зване мереживо ареалу, або конкретне розміщення популяцій певного виду тварин усередині області його поширення відповідає розподілу кормів, але звичайно буває більш вузьким, оскільки обмежується також мікрокліматом і хімічним складом середовища, наявністю притулків, ворогами та конкурентами.

Значно частіше область незаселеного тваринами простору співпадає не з ареалами окремих видів рослин, а рослинних комплексів.

Зміни кількості та складу рослинних кормів приводять до змін у географічному розповсюдженні та чисельності пов'язаних з цими кормами тварин. Вирубка лісів, збільшення площ під посіви культурних рослин, посилений випас худоби на цілинних ділянках, косовиця та культурне луківництво привели до перебудови рослинного покриву планети. Це виявилося сприятливим фактором для одних і негативним для інших тварин.

Непостійність запасів рослинного корму в природі обумовлює зміни чисельності рослиноїдних тварин. В окремі роки бувають різні врожаї насіння деревних рослин — основного корму багатьох хребетних і безхребетних тварин. Роки середнього або значного плодоношення деревних порід змінюються неврожаєм. Окремі види дерев плодоносять у різні терміни та з різною частотою рясності врожаю. Так у сосни звичайної під Москвою високі врожаї повторюються через 3-5 років. У Лапландії, вона добре плодоносить раз на десятиріччя, під широтою 68° 30' не частіше, ніж раз у 15-20 років, а на межі розповсюдження — ще рідше. В умовах середнього врожаю сосни звичайної під Архангельськом на кожний гектар випадає близько 0,5 кілограма насіння, тоді як у південних борах (Брянське лісництво, Бузулуцький бір) — 15кг на гектар. Дуб у придунайських країнах дає урожаї майже щорічно, в південній Німеччині вони бувають рясними через кожні 5-6 років, а в північній — через 8-10 років.

При масовому нападі на насіння комах-шкідників або зараженні їх грибними захворюваннями споживання цих кормів птахами і ссавцями навіть в урожайні роки досить незначне.

Добре відома значна мінливість показників врожайності плодів, насіння трав'янистих рослин, чагарників і напівчагарників, а також і грибів. Також мінливою є маса та якість вегетативних частин трав'янистих рослин. Особливо велику роль відіграють зміни запасів та якості рослинних кормів у динаміці чисельності тварин-стенофагів. У роки неврожаїв насіння ялини та сосни шишкарі не розмножуються й ведуть переважно кочовий спосіб життя; при рясному плодоношенні хвойних відкладання яєць, насиджування кладки та вилуплювання пташенят відбуваються взимку. Збільшення чисельності білок відбуваються наступного року після врожаю насіння хвойних оскільки сезон їх розмноження закінчується до періоду дозрівання чергового урожаю насіння цих порід, який ефективно використовується лише наступного року. Дещо рідше, але під впливом оптимальної забезпеченості кормом у білок навіть з'являються пізні повторні жовтнево-листопадові виводки. Масове розмноження нориці звичайної та степової, зазвичай також бувають після теплої й вологої осені.

У всіх випадках першопричиною посиленого розмноження є велика кількість їжі та її високі кормові якості, зокрема, високий вміст вітаміну Е. У роки неврожаю кормів не тільки різко падає інтенсивність розмноження, але й через нестатки кормів зростають загибель та міграції тварин. Для видів, що харчуються різноманітними кормами (поліфагів), або тварин, запаси кормів яких в природі схильні до незначних коливань, їжа рідше відіграє роль безпосереднього регулятора чисельності, особливо в південних районах, де сніговий покрив не перешкоджає процесу добування корму.

У взаєминах рослин та тварин-фітофагів велике значення мають хімічні форми зв’язку. Для захисту, а саме, зменшення пресу споживачів, окремі види рослин накопичують отруйні, подразливі чи речовини з неприємним запахом (глікозиди, алкалоїди, терпенові та фенолові похідні, смоли та ін.). Тому у багатьох рослиноїдних тварин сформувалась вибірковість у живленні та іноді нечутливість до рослинних отрут. Відомо, що вкрай отруйними грибами мухоморами живляться слизуни. Отруйний для худоби молочай споживають нориці. З’ясовано, що гусінь молочайного бражника Deilephia euphorbiae має особливі залози, які виділяють назовні отруйні речовини, які потрапили у кров з їжею. Їстівні та отруйні рослини розпізнаються тваринами за специфічним запахом, який обумовлений особливими виділеннями рослин. Отруйні речовини рослин можуть впливати негативно не тільки на організми тварин, але й на нормальний розвиток у них симбіонтів (наприклад, у рубці жуйних копитних). Тварини уникають споживання таких рослин.

Вибірковість живлення у багатьох видів тварин чітко виражена. Тварини віддають перевагу не тільки окремим видам рослин, але навіть окремим екземплярам, або окремим їх частинам. Г.Б. Зонов з’ясував, що взимку глухарі для живлення хвоєю вибирають лише певні дерева, на яких споживають хвою певного віку. Було досліджено, що саме вона багатша на цукри та містить менше клітковини та смол.

Специфічні виділення рослин регулюють репродуктивні цикли деяких тварин. Доведено, що виділення листя дуба діє як феромон, що сприяє паруванню у дубового шовкопряда (Шейфер, 1980).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Механотаксис	\|	Роль тварин в житті та еволюції рослин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.