ВИДИ І РОЛЬ ЕМОЦІЙ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Лекція 7. Емоційно-почуттєвий світ людини

Короткий зміст.

1. Види і роль емоцій у житті людини.

2. Значення емоції в житті людини.

3. Основні функції емоцій: комунікативна, регулятивна, сигнальна, мотиваційна, оціночна, стимулююча, захисна.

4. Класифікація та види емоцій: емоції у вузькому сенсі слова, настрій, афект, пристрасть і стрес.

5. Психологічні теорії емоцій.

6. Пристосувальне значення емоцій. Еволюційна теорія Ч. Дарвіна.

7. Емоції та особистість.

8. Прояв почуттів та емоцій в художній творчості.

9. Життєві спостереження Б. Спінози щодо ролі емоцій в регуляції особистих взаємин людей. Любов як емоціональне почуття.

10. Розвиток емоційно-особистісної сфери у людини.

Емоції - особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що відбивають у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або неприємного, ставлення людини до світу і людей, процес і результати її практичної діяльності. До класу емоцій належать настрої, почуття, афекти, пристрасті, стреси. Це так звані «чисті» емоції. Вони включені у всі психічні процеси і стани людини. Будь-які прояви її активності супроводжуються емоційними переживаннями.

У людини головна функція емоцій полягає в тому, що завдяки емоціям ми краще розуміємо один одного, можемо, не користуючись мовою, судити про стани один одного і краще налаштовуватись на спільну діяльність і спілкування. Цікавим, наприклад, є той факт, що, люди, які належать до різних культур, спроможні безпомилково сприймати й оцінювати вирази обличчя людини, визначати по них такі емоційні стани, як радість, гнів, сум, страх, відраза, подив. Це, зокрема, стосується і тих народів, які взагалі ніколи не перебували у контактах один з одним.

Даний факт не тільки переконливо доводить вроджений характер основних емоцій і їхньої експресії на обличчі, а й наявність генотипово обумовленої спроможності до їхнього розуміння у живих істот. Це, як ми вже бачили, стосується спілкування живих істот не тільки одного виду один з одним, але і різних видів між собою. Добре відомо, що вищі тварини і людина спроможні за виразом обличчя сприймати й оцінювати емоційні стани один одного.

Порівняно нещодавно проведені дослідження показали, що антропоїди так само, як і людина, спроможні не тільки «читати» по обличчю емоційні стани своїх родичів, а й співпереживати їм, відчуваючи, мабуть, при цьому такі ж емоції, як і та тварина, який вони співпереживають. В одному з експериментів, де перевірялася подібна гіпотеза, людиноподібна мавпа змушена була спостерігати за тим, як на її очах карають іншу мавпу, яка при цьому відчувала зовні яскраво виражений стан неврозу. Пізніше виявилося, що аналогічні фізіологічні функціональні зміни були виявлені й в організмі «спостерігача» - тієї мавпи, яка просто дивилася, як у її присутності карають іншу.

Проте вродженими є далеко не всі емоційно-експресивні вирази. Деякі з них, як було встановлено, напрацьовуються в результаті навчання і виховання. У першу чергу даний висновок стосується жестів як способу культурно обумовленого зовнішнього виявлення емоційних станів і афективних ставлень людини до будь-чого.

Життя без емоцій так само неможливе, як і без відчуттів. Емоції, підтверджував знаменитий натураліст Ч. Дарвін, виникли в процесі еволюції як засіб, за допомогою якого живі істоти встановлюють значимість тих чи інших умов для задоволення актуальних для них потреб.

У вищих тварин, і особливо у людини, виразні рухи стали тонко диференційованою мовою, за допомогою якої живі істоти обмінюються інформацією про свої стани і про те, що відбувається навколо. Це - експресивна і комунікативна функції емоцій. Вони ж є найважливішим фактором регуляції процесів пізнання.

Емоції виступають як внутрішня мова, як система сигналів, за допомогою якої суб'єкт дізнається про потребнісну значимість. Особливість емоцій полягає в тому, що вони безпосередньо відбивають відносини між мотивами і реалізаційною діяльністю, яка відповідає цим мотивам. Емоції в діяльності людини виконують функцію оцінки її ходу й результатів. Вони організують діяльність, стимулюючи і спрямовуючи її.

У критичних умовах при нездатності суб'єкта знайти швидкий і розумний вихід із небезпечної ситуації виникає особливий вид емоційних процесів - афект. Один із сутнісних проявів афекту полягає в тому, що він, «нав'язуючи суб'єкту стереотипні дії, являє собою певний, закріплений в еволюції спосіб «аварійного» вирішення ситуацій: втеча, заціпеніння, агресію тощо».

На важливу мобілізаційну, інтегративно-захисну роль емоцій у свій час вказував П. К. Анохін. Він писав: «Здійснюючи майже моментальну інтеграцію (об'єднання в єдине ціле) усіх функцій організму, емоції самі по собі і в першу чергу можуть бути абсолютним сигналом корисного або шкідливого впливу на організм, часто навіть раніше, ніж визначені локалізація впливів і конкретний механізм зворотної реакції організму» Завдяки емоції організм має можливість надзвичайно вигідно пристосовуватись до навколишніх умов. Він в змозі швидко, з великою швидкістю відреагувати на зовнішній вплив, не визначивши ще його тип, форму, інші конкретні параметри.

Емоційні відчуття біологічно, у процесі еволюції закріпилися як своєрідний спосіб підтримки життєвого процесу в його оптимальних межах і попереджають про руйнуючий характер нестачі або надлишку яких-небудь факторів.

Чим більш складно організована жива істота, чим більш високу ступінь на еволюційних сходах вона займає, тим багатшою є гама різних емоційних станів, які вона здатна переживати. Кількість і якість потреб людини в загальному і цілому відповідає числу і різноманіттю характерних для неї емоційних переживань і почуттів, причому чим вищою є потреба за своєю соціальною і моральною значущістю, тим розвиненішим є пов'язане з нею почуття.

Найстаріша за походженням, найпростіша і найбільш поширена серед живих істот форма емоційних переживань - це задоволення, яке одержується від задоволення органічних потреб, і невдоволення, пов'язане з неможливістю це зробити при загостренні відповідної потреби. Практично всі елементарні органічні відчуття мають свій емоційний тон. Про тісний зв'язок, який існує між емоціями і діяльністю організму, говорить той факт, що будь-який емоційний стан супроводжується багатьма фізіологічними змінами організму.

Спроби пов'язати ці зміни зі специфічними емоціями здійснювалися неодноразово і були спрямовані на те, щоб довести, що комплекси органічних змін, які супроводжують різні суб'єктивно пережиті емоційні стани, різні. Проте чітко встановити, які емоційні переживання, що суб'єктивно вважаються нами різними, і якими органічними змінами супроводжується, так і не вдалося.

Ця обставина є істотною для розуміння життєвої ролі емоцій. Вона свідчить про те, що наші суб'єктивні переживання не є безпосереднім, прямим відбитком власних органічних процесів. З особливостями пережитих нами емоційних станів пов’язані, ймовірно, не стільки органічні зсуви, які їх супроводжують, скільки відчуття, що при цьому виникають.

Проте певна залежність між специфікою емоційних відчуттів і органічних реакцій усе ж є. Вона виражається у вигляді зв'язку, який одержав експериментальне підтвердження: чим ближче до центральної нервової системи розташоване джерело органічних трансформаційних змін, пов'язаних з емоціями, і чим менше в ньому чутливих нервових закінчень, тим слабше виникаюче при цьому суб'єктивне емоційне переживання. Крім того, зниження органічної чутливості призводить до ослаблення сили емоційних переживань.

Основні емоційні стани, що відчуває людина, поділяються на власне емоції, почуття й афекти. Емоції і почуття передбачають процес, спрямований на задоволення потреби, мають ідеаторний характер і находяться як би на початку його. Емоції і почуття виражають сенс ситуації для людини з точки зору актуальної в даний момент потреби, значення для її задоволення майбутньої дії або діяльності. Емоції можуть викликатися як реальними, так і уявними ситуаціями. Вони, як і почуття, сприймаються людиною як її власні внутрішні переживання, передаються іншим людям, співпереживаються.

Емоції відносно слабко проявляються в зовнішній поведінці, іноді ззовні взагалі непомітні для сторонньої особи, якщо людина вміє добре приховувати свої почуття. Вони, супроводжують той чи інший акт поведінки, навіть не завжди усвідомлено, хоча будь-яка поведінка, як ми з'ясували, пов'язана з емоціями, оскільки спрямована на задоволення потреби. Емоційний досвід працівників ДПС звичайно набагато ширший, ніж досвід його індивідуальних переживань. Почуття людини, навпроти, зовнішньо дуже помітні.

Емоції і почуття - особистісні утворення. Вони характеризують людину соціально-психологічно. Підкреслюючи особистісне значення емоційних процесів, В. К. Вілюнас пише: «Емоційна подія може викликати формування нових емоційних ставлень до різноманітних обставин ... Предметом любові-ненависті стає усе, що пізнається суб'єктом як причина задоволення-незадоволення».

Емоції звичайно з’являються слідом за актуалізацією мотиву і до раціональних оцінок адекватності йому діяльності суб'єкта. Вони є безпосередній відбиток, переживання сформованих відносин, а не їх рефлексія. Емоції здатні передбачати ситуації та події, які реально ще не наступили, і виникають у зв'язку з уявленнями про пережиті раніше або уявні ситуації.

Почуття ж носять предметний характер, пов'язуються з передбаченням або ідеєю про деякий об'єкт. Інша особливість почуттів полягає в тому, що вони удосконалюються і, розвиваючись, утворюють ряд рівнів, починаючи від безпосередніх почуттів і закінчуючи вищими почуттями, що належать до духовних цінностей та ідеалів.

Почуття носять історичний характер. Вони різні в різних народів і можуть по-різному виражатися в різні історичні епохи в людей, що належать до одних і тих же націй і культур.

В індивідуальному розвитку людини почуття відіграють важливу соціалізуючу роль. Вони виступають як значимий фактор у формуванні особистості, особливо її мотиваційної сфери. На базі позитивних емоційних переживань типу почуттів з'являються і закріплюються потреби й інтереси людини.

Почуття - продукт культурно-історичного розвитку людства. Вони пов'язані з певними предметами, видами діяльності і людьми, що оточують людину.

Почуття виконують у житті й діяльності людини, в її спілкуванні з оточуючими людьми мотивуючу роль. У відношенні оточуючого її світу людина прагне діяти так, щоб підкріпити і підсилити свої позитивні почуття. Вони в неї завжди пов'язані з роботою свідомості, можуть довільно регулюватися.

Афекти - це особливо виражені емоційні реакції, що супроводжуються видимими змінами в поведінці людини, яка їх відчуває. Афект не передує поведінці, а як би зрушений на її кінець. Це реакція, яка виникає в результаті вже зробленої дії або вчинку і виражає собою його суб'єктивне емоційне забарвлення з точки зору того, якою мірою в результаті здійснення даного вчинку вдалося досягти поставленої мети, задовольнити потребу, яка його стимулювала.

Афекти сприяють формуванню в сприйнятті так названих афективних комплексів, що виражають собою цілеспрямованість сприйняття певних ситуацій. Розвиток афекту підпорядковується наступному закону: чим сильнішим є вихідний мотиваційний стимул поведінки і чим більше зусиль довелося витратити на те, щоб його реалізувати, чим раніше отриманий внаслідок всього цього результат, тим сильнішим буде афект. На відміну від емоцій і почуттів афекти протікають бурхливо, швидко, супроводжуються різко вираженими органічними змінами і руховими реакціями.

Афекти, як правило, перешкоджають нормальній організації поведінки, її розумності. Вони здатні залишати сильні й стійкі сліди в довгостроковій пам'яті. На відміну від афектів робота емоцій і почуттів пов'язана переважно з короткостроковою і оперативною пам'яттю. Емоційна напруга, що накопичується в результаті виникнення афектогенних ситуацій, може додаватись і рано чи пізно, якщо їй вчасно не дати виходу, призвести до сильної і бурхливої емоційної розрядки, що, знімаючи напругу, часто тягне за собою відчуття втоми, пригніченості, депресії.

Одним з найбільш поширених в наші дні видів афектів є стрес. Він являє собою стан надмірно сильної і тривалої психологічної напруги, яка виникає у людини, коли її нервова система зазнає емоційного перевантаження. Стрес дезорганізує діяльність людини, порушує нормальний хід її поведінки. Стреси, особливо якщо вони часті й тривалі, здійснюють негативний вплив не тільки на психологічний стан, але і на фізичне здоров'я людини. Вони являють собою основні «фактори ризику» при появі та загостренні серцево-судинних захворювань і захворювань шлунково-кишкового тракту.

Пристрасть - ще один вид складних, якісно своєрідних емоційних станів, які зустрічаються тільки у людини. Пристрасть являє собою сплав емоцій, мотивів і почуттів, сконцентрованих навколо певного виду діяльності або предмета. Об'єктом пристрасті може стати людина. С. Л. Рубінштейн писав, що «пристрасть завжди виражається в зосередженості, зібраності помислів і сил, їх спрямованості на єдину мету ... Пристрасть означає порив, захоплення, орієнтацію всіх устремлінь і сил особистості в єдиному напрямку, зосередження їх на єдиній меті».

Ми описали основні види якісно своєрідних емоціональних процесів і станів, що виконують різну роль у регуляції діяльності та спілкуванні людини з оточуючими людьми. Кожен з описаних видів емоцій всередині себе має підвиди, а вони, в свою чергу, можуть оцінюватися за різними параметрами - наприклад, за наступними: інтенсивності, тривалості, глибині, усвідомленості, походженні, умовам виникнення і зникнення, впливу на організм, динаміці розвитку, спрямованості (на себе, на інших, на світ, на минуле, сьогодення або майбутнє), за способом їх вираження в зовнішній поведінці (експресії) і за нейрофізіологічною основою.

Крім якісного опису і відповідної класифікації емоційних станів, поданої вище, в історії психологічних досліджень робилися також спроби їх об'єднання по загальних ознаках у більш компактну систему. Одна з таких спроб належить В. Вундту. «Всю систему почуттів, - писав він, - можна визначити як багатоманіття трьох вимірів, у якому кожний вимір має два протилежні напрямки, що виключають одне одного».

У системі координат, що задається цими трьома вимірюваннями, можна розташувати і по відповідних параметрах характеризувати всі відомі емоційні процеси і стани. Слід, однак, визнати, що тим самим їх якісна специфіка, докладно подана вище, тобто дійсно психологічний зміст, багато в чому втрачається.

У своїх міркуваннях про емоції В. Вундт не обмежився тільки спробою їхньої класифікації відповідно до наведеної схеми, але ще запропонував деякі гіпотетичні криві, які виражають, на його думку, типову динаміку зсуву емоційних станів по кожному з названих вимірів.

Якщо відповідно до цих кривих розглянути різні види емоційних процесів, то вони будуть сильно відрізнятися один від одного за обома вимірами. Найменша амплітуда вертикальних коливань цих кривих буде, ймовірно, пов'язана з настроями, а найбільша - з афектами. По горизонтальній же лінії співвідношення будуть зворотними: довше за все будуть зберігатися настрої, а найменше - афекти.

Емоції, таким чином, відрізняються за багатьма параметрами: за модальністю (якістю), за інтенсивністю, протяжністю, усвідомленістю, глибиною, генетичним джерелом, складністю, умовами виникнення, функціями, які ними виконуються, впливом на організм. За останнім з названих параметрів емоції ділять на стенічні та астенічні. Перші активізують організм, піднімають настрій, а інші - розслаблюють, пригнічують. Крім того, емоції ділять на нижчі й вищі, а також по об'єктах, з якими вони пов'язані (передумови, події, люди тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Як трактувати невербальну поведінку	\|	ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ЕМОЦІЙ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.