Параметри, перед якими не стоїть службове слово var і за якими йде ідентифікатор типу називаються параметрами – значеннями.Ці параметри мають таку назву, оскільки кожен з них у тілі процедури набуває значення, яке йому надають під час звертання за допомогою відповідного фактичного параметра. Коли фактичні параметри переходять в процедуру, то їхні значення присвоюються внутрішнім змінним процедури і стають недоступними з процедури. Тобто процедура не може ні змінити значення змінної, що є фактичним параметром, ні використати фактичні параметри іншим чином.
Приклад.
.
.
procedure sum(x,y:real);
begin
x:=x*(x+6);
y:=y*(y-8);
writeln (‘сума квадратів =’,x+y);
end;
виклик процедури може виглядати наступним чином :
var
a,b:real;
.
.
a:=0.23;
d:=5.3;
sum (a,b);
...
При зверненні до цієї процедури з фактичними параметрами a,b значення цих параметрів копіюється (один раз) у відповідні формальні параметри x,y і подальші дії з формальними параметрами ніяк не впливають на значення змінних a,b. Звертатись до функції можна за допомогою виклику, тобто вказати її ім’я, після якого в круглих дужках список фактичних параметрів. Після того як фактичні параметри перейдуть у процедуру, їхні значення будуть присвоєні внутрішнім змінним процедури, що відповідають формальним параметрам – значенням, і стануть недоступними з процедури. Звідси випливає, що що за допомогою параметрів – значень не можна одержувати результати виконання процедури, які потрібно використовувати в головній програмі.