• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 8. Статистика інвестицій.

Організація будь-якої справи потребує початкового вкладання коштів для придбання приміщень, устаткування, сировини, матеріалів, наймання робочої сили.

Ці кошти можуть бути отримані з трьох джерел:

- власні;

- позичені;

- залучені.

Найчастіше використовують залучені кошти шляхом створення акціонерних товариств та випуску цінних паперів.

Основні поняття, пов”язані з цими процесами:

Інвестиції – усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об”єкти підприємства та інші види діяльності, завдяки чому створюється прибуток чи досягається соціальний ефект.

Валові інвестиції – загальний обсяг засобів, що інвестуються у визначеному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва, приріст товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції – сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у визначеному періоді. Якщо вони менші нуля, це свідчить про зниження виробничого потенціалу, зменшення обсягу продукції, що випускається (“проїдання капіталу”). Якщо вони дорівнюють нулю, то це відсутність економічного зростання, виробничий потенціал незмінний (“топтання на місці”). Якщо більші нуля, то економіка знаходиться на стадії розвитку, забезпечується розширене відтворення її виробничого потенціалу (держава з розвиненою економікою).

Інвестиції класифікуються за наступними ознаками:

1) за об”єктами вкладення коштів – реальні, фінансові та інноваційні;

2) за характером участі в інвестуванні – прямі та непрямі;

3) за періодом інвестування – коротко- та довгострокові;

4) за формами власності інвесторів – приватні, державні, іноземні, спільні;

5) за регіональною ознакою – всередині

У світовій практиці оцінка інвестиційної привабливості підприємств проводиться з погляду їх надійності, стійкості та дохідності. Інвестори намагаються встановити теперішню та майбутню привабливість підприємства відносно інших об”єктів.

У системі оцінювання інвестиційної привабливості за методикою Бланка до системи показників, що характеризують об”єкт оцінювання – підприємство – належать такі блоки підсистем показників:

- ліквідності;

- платоспроможності;

- рентабельності;

- ділової активності.

Вони не є сталими та різняться стосовно інших методик. Так, методика, розроблена згідно з вимогами ASC (International Accounting Standards Committee), використовує показники, об”єднані в такі групи:

- показники оцінки майнового стану (частка активної частини ОФ, коефіцієнти зносу, оновлення та вибуття основних засобів);

- показники оцінювання фінансової стійкості (надлишок (нестача) власних, довго- та середньострокових позикових чи основних джерел формування запасів і витрат; власних оборотних коштів; показник робочого капіталу; коефіцієнти незалежності, фінансування, фінансової стійкості, фінансового лівериджу);

- показники оцінювання ліквідності активів (поточний або загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості, абсолютної ліквідності і т. ін.);

- показники оцінки прибутковості інвестиційного проекту (коефіцієнти прибутковості інвестицій, власного капіталу, експлуатаційних витрат, прибутковості активів, операційна рентабельність продажу);

- показники ділової активності об”єкта (продуктивність праці, оборотність оборотних коштів, в т. ч. в розрахунках, оборотність виробничих запасів, власного та основного капіталу);

- показники оцінки ринкової активності інвестиційного проекту (дивіденд на одну акцію, коефіцієнт цінності акції, рентабельність акції).

Показникам присвоюють залежно від їх вагомості відповідні числові значення. Це дозволяє визначити рейтинг підприємства згідно з їх інвестиційною привабливістю. Рейтинг визначають на основі інтегральних показників, застосовуючи статистичні методи, зокрема метод багатовимірних середніх. Інколи пропонують розподіл підприємств на класи за зменшенням рейтингу інвестиційної привабливості (їх 5).

Виконати такий традиційний фундаментальний аналіз інвестору та й аналітикові фінансового посередника не завжди під силу.

Тому користуються (щоб прийняти оперативне рішення) інформацією про операції на фондовому ринку та про стосунки з приводу виплати дивідендів. У такім випадку користуються традиційним технічним (графічним) аналізом, тому що будь-які фактори впливу на ринок знаходять своє відображення у зміні цін фондового ринку.

Для характеристики змін використовують біржові індекси (середні індекси цін цінних паперів. Найвідоміший біржовий індекс – індекс Доу-Джонса Нью-Йоркської фондової біржі).

Будують діаграму, що характеризує зміну цін цінних паперів. Наближення графіка до лінії тренда – це сигнал про продаж (тренд знижується) або купівлю (тренд зростає). Можна зіставити рівні цін з часом операцій, днями тижня, сезонним фактором.

Графічний аналіз – засіб обгрунтувати момент проведення операцій. Але він не дає можливості встановити до якої акції цю операцію слід застосувати. Для вибору акції необхідно скористатися сучасним технічним аналізом, який передбачає порівняльний аналіз динаміки та варіації показників ринку щодо певного набору цінних паперів, з якого цей вибір потрібно зробити.

Вважають за доцільне купувати акції, щодо яких протягом попереднього періоду спостерігалися такі закономірності:

1) наступні показники мали сталий рівень:

,

,

;

2) варіація цін та інших показників ринку незначна.

При купівлі акцій слід вміти відрізняти ринкову її ціну від реальної, що відповідає розміру майбутніх дисконтованих грошових потоків (МДГП), Здебільшого ці відмінності невеликі. Різниця зумовлюється досягнутими фірмою результатами фінансово-господарської діяльності. Це знайде відгук у таких показниках:

- рівень сплачуваних доходів;

- темпи приросту дивідендів;

- рівень дисконтної ставки, який береться до уваги інвестором для компенсації ризику при вкладання коштів і який емітент має забезпечити).

Вплив кожного з цих факторів на ціну акції враховується так:

1) рівень сплачуваних дивідендів:

;

2) темп приросту дивідендів:

.

Але найскладнішим є завдання встановлення рівня дисконтної ставки, адекватної ризику операції. Вона формується під впливом двох груп факторів:

1) ризику фінансового ринку в цілому, який враховується усередненими показниками дохідності ринку на підставі прямо пропорційної залежності між дохідністю та ризиком;

2) ризику конкретного емітента, який вимірюється відхиленням дохідності конкретної акції порівняно з дохідністю ринку.

Обидва ці ризики враховує метод МОКА – модель оцінювання капітальних активів.

Дисконтна ставка для розрахунку ціни конкретної простої акції визначається як

,

де - безпечна ставка дохідності (як правило дорівнює дохідності за державними короткотерміновими зобов”язаннями);

- коефіцієнт, що характеризує реакцію (чутливість) акцій на зміну ринкової ситуації.

;

- дохідність ринку (встановлюється за допомогою фондових індексів);

- дохідність акцій.

- не та величина, що підставляють у формулу для визначення реальної ціни акції. Вона не являє собою показник вартості капіталу, який і є тим рівнем дохідності, на який погоджується інвестор, тому що стосується лише частини капіталу. А він складається із позиченого та власного капіталів, у яких необхідний рівень дохідності різний. Тому вартість капіталу буде являти собою осереднений показник – середньозважену вартість капіталу.

.

Це і буде той рівень дисконтної ставки, який бажано використовувати при визначенні реальної ціни акції.

Читайте також:

1. Визнання та оцінка фінансових інвестицій.
2. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.
3. Визначення собівартості фінансових інвестицій.
4. Демографічна й територіальна статистика
5. Економічна сутність, класифікація та структура інвестицій.
6. Ефективності інвестицій.
7. Квантова статистика
8. Класифікація інвестицій.
9. Класична модель макрорівноваги: взаємодія ринків ресурсів, товарів, грошей та інвестицій.
10. Методи розрахунку ефективності інвестицій.
11. Облік капітальних інвестицій.
12. Пакет інвестицій. Ведення рахунків і звітність.

Переглядів: 584