• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методи розрахунку ефективності інвестицій.

Методи інвестиційного аналізу.

Обґрунтування доцільності інвестування

1. Поняття про доцільність інвестиційної діяльності.

*******

*1. Доцільність інвестування визначається рівнем приросту капіталу інвестора або порівнянням доходів і витрат для їх забезпечення, тобто через співвідношення грошових потоків. Позитивний чистий грошовий потік (як різниця між припливом та відпливом коштів) свідчить про фінансову від інвестування.

Метою інвестування є приріст капіталу, і цілком логічно визначати результативність інвестування через кількісну міру цього приросту у вигляді показника дохідності інвестування. Він розраховується як середньорічний темп приросту активів проекту.

Оцінка доцільності інвестицій – це прийняття рішення про те, варто чи не варто вкладати гроші в той або інший проект.

Інвестиції, що плануються, реалізуються та вже здійснені, набувають форми інвестиційних проектів. Однак проекти потрібно підібрати, розрахувати, виконати, а головне – оцінити їхню ефективність на підставі порівняння витрат на проект та результатів його реалізації.

Оцінка доцільності інвестицій вимагає здійснення різного роду фінансово-економічних розрахунків, пов’язаних з потоками грошових коштів у різні проміжки часу. Ключову роль у цих розрахунках відіграє оцінка зміни грошей у часі. Концепція такої оцінки базується на тому, що вартість грошей протягом часу змінюється з урахуванням норми прибутку на грошовому ринку, в якості якої зазвичай виступає норма позичкового капіталу (або відсотку).

Вихідним положенням при розгляді особливостей застосування концепції зміни вартості грошей у часі в інвестиційному аналізі є розуміння суті поняття «інвестиції» з позицій фінансової теорії, а саме: «обмін певної сьогоднішньої вартості придбання фінансових чи реальних активів на можливо невизначену майбутню вартість». Тим самим майбутня вартість, на яку очікує інвестор, має компенсувати йому відмову від поточного споживання відповідної сьогоднішньої вартості.

Враховуючи, що інвестування являє собою тривалий процес, в інвестиційній практиці часто приходиться порівнювати вартість грошей на початку їх інвестування з вартістю грошей при їх поверненні у вигляді майбутнього прибутку, амортизації, грошового потоку тощо. Тому приймаючи рішення про інвестування слід враховувати:

- інфляцію;

- ризик, невизначеність;

- схильність до ліквідності;

- можливість альтернативного використання коштів.

Отже, одна й та сама сума коштів має різну цінність у часі по відношенню до моменту їх використання.

Загальною методологічною основою прийняття інвестиційних рішень є економічна теорія, мікроекономіка, макроекономіка та системний аналіз. В їх межах сформувалися та широко використовуються основні та важливі для інвестування поняття: майбутня вартість, теперішня вартість, альтернативна вартість.

В практиці інвестування необхідно порівнювати суму грошей, що вкладаються в проект, із сумою, яку інвестор сподівається отримати після завершення інвестиційного періоду. Для порівняння суми грошових коштів під час їх вкладання з сумою, яка буде одержана, використовують поняття майбутня та теперішня вартість грошей.

Майбутня вартість грошей – це та сума, в яку повинні перетворитись через визначений час вкладені сьогодні під відповідний відсоток кошти.

Розрахунок майбутньої вартості грошей пов’язаний із застосуванням концепції компаундування, тобто компаундуванням або нарощуванням початкової суми.

Нарощування передбачає збільшення початкової суми грошей шляхом приєднання до суми нарахованих на неї процентних платежів за відповідний період часу.

Для розрахунку майбутньої вартості грошей використовується формула складних процентів:

FV = PV х (1 + r)^t

де FV – майбутня вартість (сума);

PV – теперішня вартість (сума);

t – номер кроку розрахунку;

r – постійна норма дисконту (у %).

Коефіцієнт дисконтуваннярозраховується наступним чином:

К_д = 1 / (1 + r)^t

де t – номер кроку розрахунку;

r – постійна норма дисконту (у %).

Таким чином, відсотки за складним нарахуванням – це сума доходу, яку отримає інвестор у результаті інвестування певної суми грошей за умов, що простий процент не сплачується наприкінці кожного періоду, а додається до суми основного вкладу і в наступному періоді також приносить доход.

Як правило, у процесі аналізу короткострокових інвестиційних операцій, для дисконтування й нарощення використовують прості схеми нарахування відсотків.

Процентна ставкавикористовується не тільки як інструмент нарощування вартості грошових коштів, але і як норма дохідності інвестиційних операцій. Дисконтування означає перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту. При дисконтуванні за допомогою приведеної процентної ставки, що визначається альтернативними інвестиційними можливостями, здійснюється розрахунок відносної цінності однакових грошових сум, одержуваних або сплачуваних у різні періоди часу.

Норма дисконту – це процентна ставка, яка застосовується до грошових сум, які інвестор планує отримати в майбутньому, для того, щоб визначити розмір інвестицій сьогодні.

Результат порівняння двох проектів з різним розподілом витрат і вигод у часі може істотно залежати від норми дисконту. Питання визначення величини норми дисконту досить суттєве.

У стабільній ринковій економіці величина норми дисконту стосовно власного капіталу визначається з відсотків за депозитом з урахуванням інфляції та ризиків проекту. Якщо норма дисконту буде нижчою депозитного процента, інвестори вкладатимуть гроші в банк. Якщо норма дисконту істотно перевищуватиме депозитний банківський процент (з урахуванням інфляції та інвестиційних ризиків), виникне підвищений попит на гроші, а отже, підвищиться банківський процент.

Норма дисконту стосовно позикового капіталуявляє собою відповідну процентну ставку, яка визначається умовами процентних виплат і погашення позик.

При визначенні дисконтних ставок враховують такі принципи:

· з двох майбутніх надходжень вищу дисконтну ставку матиме те, що надійде пізніше;

· чим нижчий визначений рівень ризику, тим нижчою повинна бути ставка дисконту;

· якщо загальні процентні ставки на ринку зростають, зростають і дисконтні ставки.

Для одержання коректних результатів при проведенні розрахунків критеріїв ефективності інвестиційних проектів необхідно дотримуватися таких умов:

1) початковий розрахунковий період проекту має бути чітко позначений як нульовий або як перший. Якщо передбачаються значні інвестиції у початковому розрахунковому періоді, часто застосовується система з нульовим періодом, що власне і випливає з розуміння інвестицій з позицій фінансової теорії;

2) вибір моменту часу для дисконтування грошових потоків має бути узгоджений до початку розрахункового періоду для всіх витрат даного періоду.

Норма дисконту може зменшитись, якщо існує перспектива ділового підйому, зниження інфляції та процентних ставок. Якщо зменшується дисконт, то зростає теперішня вартість майбутніх доходів.

Розрахунок майбутньої та теперішньої вартості грошей можна здійснити за допомогою звичайного або фінансового калькулятора, а також фінансових таблиць. У фінансових таблицях по горизонталі вказані ставки процентів, а по вертикалі – номер періоду. На перетині значень знаходиться величина відповідного коефіцієнту компаундування або дисконтування.

Таким чином, будь-яку суму грошей можна розглядати як майбутню або теперішню вартість грошей. При цьому вартість грошей у майбутньому арифметично завжди більша. Визначення теперішньої вартості грошей є важливим для прийняття рішення щодо вибору альтернативних варіантів інвестиційних проектів.

*******

*2.Ідея будь-якого вкладання капіталу має обґрунтовуватися розрахунками головного завдання: якою мірою майбутні доходи покривають поточні витрати? На це питання повинен відповісти кожний інвестор — від приватної особи до держави загалом.

Світовий досвід нагромадив значну кількість методів та прийомів інвестиційного аналізу, які набувають поширення і в Україні. Найвідоміші методи можна розділити на три групи:

1. Методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними.

2. Методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю.

3. Методи оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.

Розрізняють три види оцінки ефективності інвестицій: фінансову (комерційну), бюджетну та економічну.

Фінансова оцінка передбачає фінансові результати реалізації проекту для її безпосередніх учасників. Ця оцінка базується на очікуваній нормі доходності, яка влаштовує всіх суб’єктів інвестування.

Бюджетна оцінка показує фінансові наслідки для різних рівнів бюджетів, тобто очікувані співвідношення видатків, податків і зборів. Показником бюджетної ефективності є різниця між податками та видатками певного рівня бюджету, рівень яких залежить від впровадження конкретного проекту.

Економічна оцінка характеризує ефективність проекту для народного господарства в цілому або для галузі, групи підприємств, регіону.

Залежно від виду оцінки ефективності застосовуються певні методи інвестиційного аналізу.

Традиційні методи аналізу мають давню історію і після виникнення часової теорії грошей застосовуються паралельно з методами, що ґрунтуються на використанні концепції дисконтування. Традиційні методи базуються на обчисленні таких показників, як норма (коефіцієнт) ефективності (доходності) та період (строк) окупності.

Норма ефективності обчислюється як відношення сумарних грошових надходжень в теперішній вартості до суми інвестованих коштів. Якщо норма ефективності менша одиниці, проект повинен бути відхилений, як такий, що не принесе додаткових доходів інвестору. В практичних розрахунках використовується річна норма ефективності:

НЕ_р = ГН_р / S ІК

де НЕ_р – річна норма ефективності;

ГН_р – середньорічні грошові надходження;

S ІК – загальна сума інвестованих коштів.

Період окупності інвестицій (це кількість років, які потрібні для повернення інвестованого капіталу, виходячи із щорічного середнього прибутку) обчислюється як зворотний показник:

ПО = S ІК / ГН_р

де ПО – період окупності.

Методи оцінки інвестицій за бухгалтерською звітністю базуються на обчисленні рентабельності інвестицій балансової і чистої (Рі_б, Рі_ч). У першому випадку – це відношення середньорічного доходу компанії за бухгалтерським звітом до обсягу інвестицій, у другому – це відношення зменшеного на суму податкових і процентних платежів доходу до обсягу інвестицій:

Рі_б = РД / S ІК

Рі_ч = ( РД – Пп ) / S ІК

де РД – середньорічний дохід компанії (прибуток);

S ІК – загальна сума інвестованих коштів;

Пп – податкові та процентні платежі.

Цей показник вказує, скільки грошових одиниць потрібно підприємству для отримання однієї грошової одиниці прибутку. Вважається, що цей показник є одним з найбільш важливих індикаторів конкурентоспроможності

*******

*3.Залежно від основних принципів оцінювання ефективності інвестиційних проектів використовується ряд методів, які умовно можна поділити на такі, у розрахунках яких використовується дисконтування (статичні методи: однією з головних переваг застосування методів цієї групи є простота розрахунку, проте недолік – неврахування зміни вартості грошей у часі. Однак подолати дію цього недоліку можливе завдяки застосування концепції дисконтування і, відповідно, приведення як витрат так і доходів до умов поточного року.), та такі, у розрахунках яких дисконтування не використовується (динамічні методи).

У практиці оцінки ефективності реальних інвестицій одним із основних принципів повернення інвестованого капіталу являється оцінка повернення капіталу на основі показника грошового потоку (cash flow), що формується за рахунок прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційного проекту.

Другим принципом оцінки являється обов’язкове приведення до теперішньої вартості як інвестованого капіталу, так і суми грошових потоків. Теперішня вартість грошей являє собою суму майбутніх грошових поступлень, що з використанням певної ставки процента, так званої дисконтної ставки, приведена до теперішньої вартості.

Третій принцип полягає у виборі диференційованої ставки процента у процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів.

Четвертим принципом являється варіація форм використовуваної ставки процента дисконтування у залежності від цілей оцінки. Для розрахунку показника ефективності інвестицій як ставки проценту, яка вибирається для дисконтування, можуть бути використані: середня депозитна чи кредитна ставка; індивідуальна норма прибутковості інвестицій з врахуванням рівня інфляції, рівня ризику та ліквідності інвестицій; альтернативна норма прибутковості та іншим можливим видам інвестицій; норма прибутковості поточної господарської діяльності.

Враховуючи ці принципи система оцінки ефективності реальних інвестицій складається із таких показників:

1. чистий дисконтований (приведений) дохід (NPV-NET Present Value);

2. індекс рентабельності (PI - Profitability Index);

3. період окупності (PP - Playback Period);

4. внутрішня норма доходності (IRR - Internal Rate of Return).

Чистий дисконтований дохід (NPV)по інвестиційному проекту розраховується за формулою (при умові здійснення інвестиційних витрат одночасно):

ЧДД = ТВ – ІС

де ЧДД – чистий дисконтований дохід,

ТВ – теперішня вартість майбутніх грошових потоків,

ІС – сума інвестованих коштів.

У випадку, якщо ЧДД більше нуля, то проект варто приймати для реалізації, якщо ж ЧДД менше нуля – проект варто відхилити, бо він є збитковим.

Показник індекса рентабельності розраховується за формулою:

ІР = ТВ / ІС

де ІР – індекс рентабельності.

Якщо ІР дорівнює одиниці або менший одиниці, то проект слід відхилити, як такий що не принесе інвестору додаткового доходу.

Показник періоду окупності розраховується за формулою:

ПО = ІС / ТВ

де ПО – період окупності,

ТВ – середня сума теперішньої вартості грошових капіталів.

Для позитивного рішення інвестора період окупності не може перевищувати загального терміну реалізації проекту – проект має окупатися значно раніше його завершення.

Показник внутрішньої норми доходності розраховується за формулою:

ВНД = С_Д1+(ЧДД_Д1:(ЧДД_Д1-ЧДД_Д2)х(С_Д2-С_Д1)

де С_{Д1 —} нижня межа середньогалузевої норми доходності за аналогічним проектами.

С_Д2 — верхня межа середньогалузевої норми доходності за аналогічним проектами.

Суть цього методу полягає у визначенні ставки дисконту, використання якої б забезпечило рівність теперішньої вартості майбутніх грошових потоків та теперішньої вартості інвестованих коштів. Отже, ця методика по суті є визначенням міри прибутковості проекту. Це така ставка дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків дорівнює початковим інвестиціям. Тобто – це дисконтна ставка, за якої NPV = 0. Ставка, нижче якої проекти відхиляються, називається граничною ставкою, крайньою або необхідною.

Фірми розраховують свої граничні ставки, виходячи з вартості фінансування та ризикованості проекту. Потім прогнозують майбутні грошові потоки і розраховують IRR. Якщо ІRR вище граничної ставки, проект рекомендується до реалізації. Отже, ІRR визначається як дисконтна ставка, яка прирівнює теперішню вартість очікуваних грошових надходжень по проекту та теперішню вартість очікуваних необхідних витрат. Тобто ІRR являє собою таку ставку дисконту, за якої NРV = 0.

Тема № 8.

Читайте також:

1. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
2. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
3. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
4. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
5. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
6. Адміністративні методи управління
7. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
8. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
9. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
10. Аерометоди
11. Активні групові методи
12. Алгоритм маркетингового розрахунку цін.

Переглядів: 4042