• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ПРАВО ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ.

Правом оперативного управління –це речове право суб'єкта господарювання, який здійснює некомерційну діяльність, тобто самостійну систематичну господарську діяльність, спрямовану на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ч. 1 ст. 52 ГК).

Змістом права опера­тивного управління - є повноваження володіння, користування і розпорядження майном, закріпленим за суб'єктом господарю­вання власником (уповноваженим ним органом). Проте реалі­зація зазначених повноважень здійснюється у межах, встанов­лених ГК та іншими законами, а також власником майна (упов­новаженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб’єктом господарювання, здійснює контроль за використанням та збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений орган. Майє право вилучати у суб’єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується та майно, що використовується не за призначенням.

Право господарського відання і оперативного управління захищається законом аналогічно до положень, що встановлені для захисту права власності. Господарюючий суб’єкт, що знаходиться в певній залежності від державний повинен бути відмежований від втручань з її боку в оперативну господарську діяльність.

Правом оперативного управління частіше за все наділяються державні ЮО, організації, що знаходяться на державному бюджеті, тобто фінансуються з державного бюджету. Наприклад, це можуть бути науково-дослідні інститути.

Правом господарського відання наділяються саме фінансовані державні суб’єкти господарювання. Наприклад, заводи, фабрики.

Право оперативного використання характеризується тим, що суб’єкт господарювання здійснюючи некомерційну господарську діяльність володіє, користується і розпоряджається майном, але тільки за призначенням і цілями фінансування, особливо обмеженим тут є повноваження по розпорядженню майном.

Як вже зазначалось раніше, право оперативного управління, як правовий інститут, впер­ше було запроваджено в законодавство Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік 1961 р. спочатку лише для позначення майнових прав державних організацій, а згодом (1981 р.) було поширене і на кооперативні, державно-ко­оперативні, міжколгоспні підприємства-юридичні особи.

Так, відповідно до ч. З ст. 76 ГК майно казенного підприєм­ства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства. Казенне підприєм­ство не має права відчужувати або іншим способом розпоря­джатися закріпленим за ним майном без попередньої згоди ор­гану, до сфери управління якого воно входить (ч. 4 ст. 77 ГК).

На прикладі казенного підприємства можна бачити, що пра­во оперативного управління відрізняється від права господар­ського відання за такими ознаками:

1) казенне підприємство або інший суб'єкт господарювання, який здійснює некомерційну господарську діяльність, постійно фінансується власником. Як зазначено в ч. З ст. 76 ГК, фінанси казенних підприємств є єдиними з фінансами державної казни. Суб'єкт господарювання на праві господарського відання здійс­нює підприємницьку діяльність за рахунок отриманих від неї доходів, тобто на основі самофінансування

2) як і при праві господарського відання, власник майна, за­кріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом гос­подарювання, здійснює контроль за використанням і збережен­ням переданого в оперативне управління майна безпосеред­ньо або через уповноважений ним орган. Проте межі управління зазначеним майном з боку власника ширші, ніж при праві гос­подарського відання. Власник має право вилучати у суб'єкта гос­подарювання надлишкове майно, майно, що ним не використо­вується, а також майно, що використовується суб'єктом госпо­дарювання не за призначенням.

5. Об'єднання суб'єктів туристичної діяльності та неприбуткові організації в галузі туризму

Учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної дія­льності, — юридичні особи та громадяни, які надають туристичні по­слуги, залежно від мети можуть утворювати об'єднання підприємств, що є юридичними особами чи без створення юридичних осіб, або всту­пати в такі об'єднання в порядку, визначеному Господарським кодек­сом України та іншими законами.

З метою реалізації та захисту своїх прав і законних інтересів у галузі туризму суб'єкти туристичної діяльності можуть створювати неприбуткові організації у сфері туристичної діяльності в порядку, визначеному Цивільним кодексом України або Зако­ном України «Про об'єднання громадян» чи іншими за­конами.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства з метою ре­алізації та захисту прав і законних інтересів можуть об'єднуватися в громадські організації туристичної спрямованості.

Неприбуткові організації в галузі туризму можуть спрямовувати свою діяльність на:

1) формування і поширення інформації про туристичні ресурси України;

2) підготовку пропозицій щодо розвитку туризму, курортно-рекреа-ційної сфери, охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, порядку використання;

3) популяризацію туризму і сприяння його розвиткові;

4) розробку власних стандартів туристичного, готельного, екскурсій­ного та іншого обслуговування, схвалення кодексів усталеної практики та правил професійної етики;

5) впровадження власних систем контролю якості здійснення туристи­чної діяльності;

6) пропонування для спільного використання юридичними особами та громадянами-підприємцями, що надають туристичні послуги, знаків для товарів і послуг;

7) вдосконалення освітніх програм з професійного навчання в галузі туризму, підвищення рівня професійної підготовки працівників і фахі­вців у галузі туризму;

8) саморегулювання в галузі туризму;

9) реалізацію та захист спільних прав і інтересів учасників туристичної діяльності;

10) вирішення інших завдань, що не суперечать законодавству України.

Громадські організації туристичної спрямованості можуть відповід­но до закону представляти інтереси громадян — споживачів туристич­них послуг.

6. Порядок виникнення трудових правовідносин на підприємствах, організаціях установах

Саме сукупність цих фактів, необхідних для виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин, у поєднанні з трудовим договором і створює складний юридичний фактичний склад – усі вони становлять собою правомірне волевиявлення, що здійснюється сааме з метою встановлення трудових правовідносин.

7. Трудовий договір, поняття, види, Порядок укладання та припинення трудового договору

обговорюють систему управлінської інформації (СУІ), сформо­вану на комп'ютерній основі. Але не слід забувати, що ця систе­ма існувала і до появи комп'ютерів. Кожний менеджер має власні джерела інформації і перевіряє їх перш ніж ухвалити те чи інше рішення. Менеджери не повинні розглядати комп'ютер як. Але застосування комп'ютерів змушує їх змінити свої підходи і на­вчитися використовувати нові цінні джерела своєчасної інформації. Керування в будь-якій фірмі зводиться до «роботи підприємс­тва на кінцевий результат». Отже, керівна інформація складаєть­ся з відомостей або даних, що дають можливість тим, хто керує підприємством, досягти очікуваного результату. Але керування підприємством— це комплексний процес, що відбувається за­звичай на трьох рівнях, і та сама СУІ не може обслуговувати їх усі. Не можуть також усі рівні корпоративного менеджменту од­наково скористатися керівними системами на основі комп'ютера.

Перший рівень — стратегічний менеджмент фірми, який оці­нює можливості підприємства в одержанні довгострокового при­бутку. На підставі цієї оцінки менеджмент визначає корпоратив­ну політику, цілі і вирішує питання про розміщення необхідних для досягнення цих цілей ресурсів.

На другому рівні корпоративного менеджменту стоять ті ме­неджери середньої ланки, котрі поділяють стратегічний план на логістичні підрозділи, призначають ресурси для їх виконання і розподіляють відповідальність для кожного або для групи вико­навців.

Третій рівень менеджменту зайнятий керуванням виробницт­вом, що містить: визначення специфічних потреб у людських ре­сурсах і матеріалах, необхідних для виконання кожного розділу корпоративного плану; розподіл цих ресурсів так, щоб план був виконаний найефективніше; порівняння фактичних результатів з плановими; проведення відповідних коригувальних дій. Ці про­цеси відбуваються щодня, і щодня проблеми зводяться до логіс-тичних проблем, які пов'язані з потоками інформації.

Туроператори у своїй роботі використовують комп'ютерні програми, щоб полегшити роботу менеджерів з продажу. До програм уже введені такі документи, як лист бронювання, дого­вір з клієнтом, ціни у готелях тощо. Тому робота з клієнтом здійснюється швидко й ефективно. Листування зі своїми закор­донними діловими партнерами і турагентами фірми здійснюють за допомогою електронної пошти (E-mail), що істотно еконо­мить кошти порівняно з листуванням через факс. Стратегічний рівень керування представлений топ-менеджером фірми, який розробляє її стратегію, визначає головні цілі та політику, оці­нює можливості і ризики; вивчає й аналізує зовнішню поточну інформацію. Отже, комп'ютерні програми використовують пе­реважно в операційному менеджменті: менеджери з продажу, бухгалтери, туроператори.

Для стратегічного менеджменту користь від комп'ютерних систем безсумнівна. Це стосується спроможності комп'ютерів інтерпретувати дані, а також оцінювати стратегічні можливості, які відрізняються великою кількістю взаємозалежних змінних, що вводять в оману. Моделювання й аналіз ризику, лінійне програмування, аналізи регресії й технічні методи, розроблені статистиками й економістами, — усе це виявилося цінним і пе­рспективним.

Інформаційними системами для менеджерів, які здійснюють керівний контроль, можуть бути системи, що стосуються бюдже­ту, контролю видатків, визначення ефективності діяльності, ана­лізу невідповідності, змін тощо.

Вступивши у нове сисячоліття, багато підприємств впровади­ли перспективні технології, програмні продукти й апаратне за­безпечення. Це дає їм можливість значно підвищити ефектив­ність свого бізнесу, витрачати менше, заробляти більше і отримувати кошти для подальшого інтенсивного розвитку. Вже в багатьох турфірмах використовують Інтернет-технології, елект­ронну пошту, сучасні глобальні комп'ютерні мережі «Amadeus», «Gabriel», «Worldspan», «Appolo», «Sabre».

Для автоматизації не тільки великих, а й малих турфірм вико­ристовують програмні продукти фірм «Microsoft»— «Microsoft Windows 2003», «Microsoft Office 2003» та ін. Це сімейство про­грамних продуктів «Microsoft», що об'єднує найпопулярніші у світі додатки в єдине середовище, ідеальне для роботи з найріз­номанітнішою інформацією: «Microsoft Word», «Microsoft Excel», «Microsoft Access». Особливостями «Microsoft Office 2003» є ін­тегроване сімейство потужних інтелектуальних додатків, що за­безпечують максимальну продуктивність роботи і швидке одер­жання ефективних результатів; засіб для організації повсякденної роботи, що має вмонтовану електронну пошту, список контактів, розклад зустрічей, подій; багатогранний інструмент для колекти­вної роботи з документами й аналізу інформації; потужна база для зручної побудови оригінальних рішень, орієнтованих на по­треби конкретного підприємства.

Сьогодні практично не існує турфірм, які не використовують комп'ютерні технології у своїй повсякденній діяльності. Вони активно освоюють новітні інформаційні технології — наприклад, відкривають власні сайти у мережі Інтернет, через які клієнт має можливість не тільки переглянути інформацію, яка його ціка­вить, але й одразу відправити замовлення на бронювання турп-родукту, що йому сподобався. Замовлення надходить менеджеру з продажу. Наприклад, фірма «Гал-Експотур» (Львів, Україна) домагається мінімальних термінів оформлення поїздок до Іспанії, Франції, Туреччини та інших країн завдяки комп'ютерній систе­мі бронювання авіаквитків «Amadeus».

Отже, сьогодні, коли інформаційні технології дають широкі можливості для ефективнішого розвитку бізнесу, менеджерам слід використовувати їх як трамплін при досягненні вищих щаб­лів бізнесу.

Комп'ютер у готельному господарстві

Прибувши до готелю, клієнт потребує окремого номера. Якщо він був замовлений заздалегідь, то в базі даних заброньованих номерів йде пошук потрібного номера; у разі, якщо за клієнтом не заброньований номер, то в тій же базі даних йде пошук віль­ного номера.

Комп'ютерну техніку активно використовують у своїй ро­боті різні служби готелю. Наприклад, служба безпеки, першим завдання якої є це спокій і правопорядок у готелі, особливо в стратегічних місцях (енерговузли, місцеві АТС, водопровід тощо) і на прилеглих територіях. Технічною основою для цьо­го є телекамери різних типів, детектори металу й інша допомі­жна апаратура. Координація роботи телекамер спостереження може здійснюватися як зі своєрідного мікшерського пульту, так і комп'ютера.

За допомогою комп'ютерної техніки ведуть також облік теле­фонних розмов (місцевих, міжміських і міжнародних), врахову­ють час перегляду платних телевізійних каналів і т. ін.

Будь-який закордонний готель має на своїй території бізнес-центр, який допомагає діловим людям, які мешкають у готе­лі, керувати своїм бізнесом, перебуваючи навіть в іншій півку­лі, і не втрачати зв'язку зі світом. Цьому сприяє різноманітна офісна оргтехніка і, звичайно, комп'ютерна техніка, інтегрова­на з місцевою локальною мережею та глобальною мережею Ін­тернет.

В Україні створена і досить успішно діє комп'ютерна систе­ма замовлення квитків, за допомогою якої у квитковій касі будь-якого міста України можна замовити квитки на потяг, яким, наприклад, людина скористається, доїхавши до точки відправлення іншими шляхами. У цій системі «двійники» не­можливі, принаймні, теоретично тобто дві особи не претенду­ватимуть на одне місце.

Комп'ютери Міністерства транспорту об'єднані в мережу, че­рез яку, до речі, можна вийти в Інтернет. Така ж система діє і на авіалініях, де вона інтегрована зі світовою системою замовлення квитків. Замовити авіаквиток на будь-який рейс можна за допо­могою Інтернету, не виходячи з квартири чи установи.

За допомогою спеціальної техніки, зв'язавшись із супутником на орбіті, туристична група (а також геологи, археологи) у будь-якому, навіть найглухішому куточку земної кулі може визначити своє місце знаходження і вибрати подальший маршрут з точніс­тю до десяти метрів.



Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
4. V. Класифікація і внесення поправок
5. А. Правобережну Україну.
6. А/. Право власності.
7. Аграрне право
8. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
9. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
10. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Переглядів: 6945