Промисловий переворот в країнах Західної Європи

Промисловий переворот у країнах світу характеризувався певними особливостями як за часом, так і за напрямами.

Повільніше, ніж в Англії, здійснювався промисловий переворот у Франції, що почався наприкінці XVIII ст. Завдяки більшій живучості у Франції дрібного виробництва тут не відбувалася в таких розмірах, як в Англії, пролетаризація селян і ремісників. Банківський і лихварський капітали розвивалися у Франції швидше, ніж промисловий.

Капіталістичний розвиток сільського господарства, промисловості й торгівлі у Франції значно просунувся вперед у період консульства її імперії (1799–1812). Так, запровадження машин у Франції починається тільки після Великої французької революції (1789–1793), але промисловий переворот стримувався в роки імперії та наполеонівських війн. Це зумовлювалося Континентальною блокадою Наполеона (1806), яка закрила європейський, зокрема французький, ринок для англійських товарів, що врешті-решт викликало застій французької промисловості. Крім того, уповільнюючим чинником була також парцелярна власність на землю, внаслідок дії аграрного законодавства Конвента. Дрібна земельна власність стримувала диференціацію селянських господарств, негативно впливала на розширення внутрішнього ринку і ринку робочої сили, що гальмувало розвиток промислового виробництва.

Після реставрації Бурбонів було прийнято низку законів, дія яких негативно позначилася на розвитку французької промисловості, але відкрила французький ринок для англійських товарів. У результаті поширюється застосування машин, насамперед у текстильній промисловості, починає розвиватися металургія, хоча перехід на мінеральне паливо затримується. Загалом, промисловий переворот у Франції до 1830 р. не вийшов за межі підготовчого періоду.

Після революції 1830 р. панівне становище належало банкірам та спекулянтам. Важливим джерелом збагачення останніх став “державний дефіцит”. До 1848 р. державний борг досяг 5,5 млрд. фр.

У цей період (30–40-ві роки XIX ст.), який можна назвати першим етапом промислового перевороту, на розвиток промисловості впливали ті самі негативні причини, що й у попередні роки: дрібна парцелярна власність, вузькість внутрішнього ринку, високі митні тарифи на сировину та паливо, які гальмували розвиток обробної промисловості.

Водночас, дуже важливу роль у промисловому перевороті відіграє будівництво залізниць, яке набуло прискореного розвитку завдяки закону 1844 р., сприяло зростанню кількості парових двигунів і розвитку металургійної та вугільної промисловості.

Другий етап промислового перевороту — 50–60-ті роки. Він характеризується завершенням промислового перевороту в галузях важкої індустрії (виробництво чавуну збільшилось втричі, сталі — у 8 разів; у 1865 р. 75% чавуну виробляли на коксі). Проте, на відміну від Англії, припинення промислового перевороту у Франції не означало завершення індустріалізації: країна стає лише аграрно-індустріальною державою. Продовжує розвиватися будівництво залізниць, за темпами зростання важка промисловість починає випереджати легку. Швидко ростуть міста. Франція посідає друге місце за рівнем промислового виробництва (після Англії), хоча концентрація промислового капіталу залишається незначною, що зумовлено традиційною структурою промисловості (переважним розвитком галузей, які виробляють модний одяг, предмети розкоші тощо). Така структура, а також збереження парцелярного селянського господарства зумовили вузькість внутрішнього ринку, що, у свою чергу, стримує темпи економічного розвитку.

Особливості промислового перевороту в Німеччині зумовлені її попереднім економічним розвитком. У період, коли Англія та Франція вже давно забезпечили внутрішню економічну та політичну централізацію, коли в Англії відбувається промисловий переворот, Німеччина була країною, політично роздробленою й економічно відсталою. Однак під впливом Великої французької революції та наполеонівських війн у Німеччині починається процес ліквідації феодально-кріпосницьких відносин. У деяких німецьких державах спостерігаються суттєві зміни. У найбільшій з них — Прусії — аграрна реформа звільнила селян від особистої залежності, але зберегла більшу частину землі в руках поміщиків-юнкерів. Послаблення кріпосних відносин супроводжується також послабленням феодальної роздробленості Німеччини. Після Віденського конгресу (1815 р.) було утворено Німецький союз, до якого увійшли 38 держав. Проте цей союз не ліквідував феодальної роздробленості. Держави–члени Німецького союзу зберігали як територіальні, так і митні кордони.

Помітне послаблення на початку XIX ст. кріпосництва та феодальної роздробленості країни полегшили становлення капіталістичних відносин, виникнення фабрично-заводської промисловості. Сприяла цьому й ліквідація (у Прусії) або обмеження (у Баварії та ряді інших держав) цехового ладу. Істотний вплив на розвиток німецької промисловості мала Континентальна блокада Наполеона, яка на кілька років звільнила німецькі мануфактури від конкуренції англійських фабричних виробів. З’являються перші машини, створюються перші фабрики. Цей процес дещо посилюється після завершення наполеонівських війн, коли німецька буржуазія робить спроби вистояти в умовах надзвичайно сильної конкуренції з боку Англії.

У 1833 р. 18 німецьких держав з ініціативи Прусії утворюють Митний союз, який почав діяти з 1 січня 1834 р. Його виникнення тісно пов’язане з початком промислового перевороту та низкою аграрних реформ, що сприяли прискоренню викупу землі селянами. Поширення викупних платежів прискорило первісне нагромадження капіталу, а під впливом непосильних викупних платежів і втрати більшістю селян своїх земельних наділів прискорено формується ринок робочої сили для великої промисловості. У сукупності це вело до прискореного промислового розвитку Німеччини, а усунення митних кордонів між членами Митного союзу сприяло створенню єдиного внутрішнього ринку.

Проте, в першій половині XIX ст. Німеччина залишається аграрною країною, а в її промисловості переважає дрібне виробництво. Таким чином, до середини XIX ст. вона – в основному країна мануфактурної та домашньої промисловості, незважаючи на перші кроки, зроблені на шляху промислового перевороту. Велика промисловість залишається в зародковому стані.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Епоха переходу до індустріального суспільства і еволюція класичної політичної економії 19 ст. та марксистська	\|	Початок промислового перевороту в Німеччині припадає на період 50-х років, після революції 1848 р.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.