Пізніше інституціоналізм став поширеною течією економічної думки, в якій на ґрунті спільної методології об’єднались представники багатьох її напрямів.
Ранній інституціоналізмпредставлений трьома напрямами американського інституціоналізму: 1) соціально-психологічним – Т. Веблена; 2) соціально-правовим – Дж. Коммонса; 3) емпіричним, або кон’юнктурно-статистичним, – В. Мітчелла і його послідовників.
Соціально-психологічний інституціоналізм. Його було започатковано працею Торстена Веблена (1857—1929) “Теорія бездіяльного класу” (1899), в якій він дав глибоку критику капіталізму. Автор наголошує на існуванні суперечності між економічною теорією і реальним життям. Економічна наука займається абстракціями, які не збігаються з реаліями життя. Політична економія проголосила ідею гармонії інтересів, а насправді скрізь відбувається жорстока боротьба за існування. Веблен критикує ортодоксальних економістів за те, що вони обмежують економічні інтереси тільки грошовими, ігноруючи людину як особистість, що перебуває у певному суспільному середовищі. Крім того, вони не враховують історичного розвитку цього середовища.