4) посиленням впливу масових суспільних організацій та рухів (робітничого, профспілкового);
5) поступовою втратою незаперечності неокласичної доктрини про самодостатність конкурентного ринку, його цілком автоматичне ефективне регулювання та невтручання держави;
Виникнення потреби в суспільному контролі над ринковим механізмом і демократичному реформуванні суспільних відносин.
Інституціоналізм виявився реакцією на панування монополій у ринковій економіці. Початковий етап його розвитку характеризувався різкою критикою монополістичних корпорацій, їх спочатку нічим не обмеженого свавілля у період виникнення й початкового розвитку (остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.). Інституціоналізм став альтернативою неокласичної теорії. Можна виділити три основних риси, що визначають специфіку методології інституціоналізму:
1) незадоволення надто високим рівнем абстракції, властивого класичній і неокласичній теоріям, особливо статичним характером ортодоксальної теорії цін;
2) прагнення до інтеграції економічної теорії з іншими суспільними науками;
Незадоволення недостатнім емпіризмом “класиків” і “неокласиків”, заклик до деталізації кількісних досліджень.