• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розділ 9. Економічні аспекти охорони праці

9.1. Гарантії працівників на охорону праці.

9.1. Гарантії працівників на охорону праці.

9.2. Відшкодування власником збитків працівникам у разі ушкодження їх

здоров’я.

Література:[9.1-9.17].

Охорона праці громадян і працівників гарантується низкою нормативно-правових документів, головними з яких є: Конституція України, Закон України „Про охорону праці”, Кодекс законів про працю.

Конституція України відображає загальні принципи і засади по охороні праці.

У ст. 43 проголошується, що кожний має право на належні безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу, ніж встановлену законом рівня. В цій статті також регламентується використання праці жінок і підлітків. Ст. 45 відображає право працівників на встановлення режимів праці і відпочинку. У ст. 46 закріплено право працівників на соціальний захист в разі втрати працездатності.

Закон України „Про охорону праці” є законом прямої дії, в якому деталізуються основні положення Конституції України по охороні праці. Слід відзначити, що він регламентує тільки права працівників підприємств, організацій і установ, при виконанні ними службових обов’язків.

ст. 6. Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору. Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров’я.

ст. 7. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві. Умови праці на робочому місці повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань.

ст. 8. Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Із Фонду соціального страхування здійснюються виплати сум, що належать потерпілому працівникові за період його тимчасової непрацездатності або в порядку відшкодування шкоди та одноразової допомоги. Власник зобов’язаний повернути зазначені суми до Фонду соціального страхування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання сталися з вини власника.

ст. 9. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

ст. 10. Видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі та знешкоджуючі засоби.

ст. 11. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я. Власник зобов’язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім’ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються. Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

ст. 12. Відшкодування моральної шкоди.

Відшкодування моральної шкоди проводиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності.

ст. 13. Перегляд розміру відшкодування шкоди. У разі зміни вартості життя порядок пов’язаного з цим перегляду розміру відшкодування шкоди і одноразової допомоги визначається К М України. Розмір відшкодування шкоди і розмір одноразової допомоги, що сплачуються потерпілому (або членам сім’ї та утриманцям померлого), не підлягають оподаткуванню.

ст. 14. Охорона праці жінок. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановленні для них граничні норми.

ст. 15. Охорона праці неповнолітніх. Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні. Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються чинним законодавством.

ст. 16. Охорона праці інвалідів. Власник зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їх згоди не допускається. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Кодекс законів про працю уточнює проблеми техніки безпеки і охорони праці на виробничому рівні. При укладенні колективної угоди між роботодавцем і найманими працівниками окремим розділом обумовлюються зобов’язання роботодавця по створенню безпечних умов праці, техніці безпеки, додаткових до діючого законодавства пільг працівників по їх соціальному захисту, заохоченню працівників по додержанню вимог законодавства про охорону праці.

9.2. Відшкодування власником збитків працівникам у разі ушкодження їх здоров’я.

Згідно з Законом України „Про охорону праці” власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків.

Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди.

Доказом вини власника можуть бути:

- акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання;

- висновок службових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці та дотриманням законодавства про працю, або профспілкового органу щодо причин ушкодження здоров’я;

- медичний висновок про професійне захворювання;

- вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання або попереднього слідства;

- рішення про притягнення винних осіб до адміністративної або дисциплінарної відповідальності;

- рішення органів соціального страхування про відшкодування власником витрат на допомогу працівникові в разі тимчасової непрацездатності у зв’язку з ушкодженням здоров’я;

- показання свідків та інші докази.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров’я складається з:

- виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім’ї померлого);

- виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

- компенсації витрат, на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертизою комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, причину, час настання та групу інвалідності у зв’язку з ушкодженням здоров’я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

При пред’явленні акта про нещасний випадок МСЕК проводить огляд потерпілих за направленням лікувально-профілактичного закладу, власника, профспілкового органу підприємства. Крім цього, огляд проводиться за направленням органів слідства, прокуратури.

За потерпілим, тимчасово переведеним за його згодою на легшу нижче оплачувану роботу, зберігається середньомісячний заробіток на термін, визначений лікарсько - консультаційною комісією (ЛКК) або до встановлення МСЕК стійкої повної (часткової) втрати професійної працездатності. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер установлюються МСЕК.

Якщо у встановлений МСЕК термін власник не запропонував потерпілому відповідної роботи, йому виплачується середньомісячний заробіток.

У разі коли між власником і потерпілим не досягнуто згоди щодо запропонованих згідно з рекомендаціями МСЕК робіт, питання вирішується відповідно до законодавства про працю.

Власник забезпечує професійну реабілітацію потерпілого відповідно до висновку МСЕК, якщо внаслідок ушкодження здоров’я або моральної шкоди він не може виконувати попередню роботу.

За потерпілим, який проходить професійну орієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення інвалідності минуло не більш одного року), зберігається середньомісячний заробіток протягом терміну, визначеного програмою реабілітації.

У цей час відшкодування шкоди проводиться на загальних підставах. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди (одержання частини втраченого заробітку) мають особи, які перебували на утриманні померлого або на день його смерті право одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилась після його смерті.

Неповнолітні діти, на утриманні яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти, вважаються такими, що перебували на його утриманні.

Розмір відшкодування втраченого померлим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я.

Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержаних потерпілим інших видів пенсій, заробітку (доходу) і стипендії.

Визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності коригуванню у бік зменшення не підлягає.

Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором).

Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності.

Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, що визначається МСЕК.

У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання власник виплачує потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на лікування в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не менше п’ятирічного заробітку і, крім того не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено факт невиконання потерпілим вимог нормативних актів з охорони праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на 50 відсотків.

Власник відшкодовує потерпілому витрати на медичну та соціальну допомогу (на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо). При визначенні розмірів витрат на медичну та соціальну допомогу ступінь вини потерпілого в ушкодженні його здоров’я не враховується. Ці витрати відшкодовуються, якщо потреба в них обумовлена висновками МСЕК. Розмір компенсації витрат на додаткове харчування визначається на підставі раціону харчування, розробленого МОЗ, і довідки місцевих органів державної виконавчої влади або виконавчих комітетів міських, районних у містах про ціни на період їх придбання.

Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, речей догляду за потерпілим визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

Розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим залежно від характеру цього догляду визначається МСЕК. Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються власником незалежно від того, ким вони здійснюються.

Інвалідам першої групи висновок МСЕК потрібен тільки для встановлення спеціального медичного догляду.

Якщо потерпілому встановлена потреба в кількох видах допомоги, йому відшкодовуються витрати на кожний вид.

Витрати на необхідний догляд за потерпілим, здійснюється згідно з пунктом 14 Правил.

Потерпілому періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам першої групи щорічно безкоштовно надається путівка для санаторно - курортного лікування відповідно до медичного висновку, а в разі самостійного її придбання власник за бажанням потерпілого компенсує середню вартість санаторно - курортної путівки.

Потерпілому компенсуються витрати на проїзд до місця лікування і назад. У разі необхідності супроводу потерпілого, особі яка його супроводжує, компенсується проїзд туди і назад, а також сплачуються добові і компенсуються витрати на житло відповідно до законодавства про службові відрядження.

Компенсація витрат на придбання інвалідами спеціальних засобів пересування, запасних частин до них, а також витрат на придбання палива, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів проводиться відповідно до чинного законодавства. Власник надає інвалідам праці внаслідок ушкодження здоров’я, у тому числі непрацюючим на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально - побутових питань за їх рахунок, а в разі можливості - за рахунок підприємства.

У разі смерті потерпілого від нещасного випадку витрати на його поховання несе власник. Розмір відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) у разі смерті годувальника особам, які мають на це право, визначається із середньомісячного заробітку з вирахуванням частки, яка припадала на нього і працездатних осіб, які були на його утриманні, але не мали права на відшкодування шкоди (частини отриманого заробітку). Для визначення розміру відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) кожній особі, яка має на це право, ділиться на число цих осіб. Розмір відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) непрацездатним особам, які не були на утриманні померлого, але мають на це право, визначається в такому порядку:

· якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, то відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) визначається в сумі, що призначена судом;

· якщо кошти на тримання не стягувалися в судовому порядку, то відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) встановлюється власником підприємства за участю профспілкового органу.

У разі, коли право на відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) мають одночасно непрацездатні особи, які були на утриманні померлого і непрацездатні особи, які не були на його утриманні, спочатку визначається розмір відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) особам які не були на утриманні потерпілого. Установлена зазначеним особам сума відшкодування шкоди (частини втраченого заробітку) виключається із заробітку годувальника, а потім визначається розмір відшкодування шкоди (частини утраченого заробітку) особам, які були на утриманні померлого, у порядку, не передбаченому абзацами законодавства.

Середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи , що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкість втрати професійної працездатності.

Якщо працівникові встановлено професійне захворювання після переходу (звільнення) його з роботи, з якою пов’язане це ушкодження здоров’я, то середній заробіток береться за 12 або, за бажанням потерпілого, за останні повні 3 календарні місяці до часу переходу (звільнення) з цієї роботи.

Види оплати праці, що враховуються при обчисленні середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення.

У разі повторного ушкодження здоров’я середньомісячний заробіток, за бажанням потерпілого обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров’я. Розмір відшкодування шкоди в цьому разі визначається ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров’я.

У разі ушкодження здоров’я особи в період виробничого навчання (практики) розмір відшкодування шкоди визначається за діючою на підприємстві ставкою (окладом) тієї професії (спеціальності), якій навчався потерпілий, але не нижче від найменшого розряду тарифної сітки відповідної професії. Якщо особа у період навчання (практики) мала заробіток, розмір відшкодування шкоди визначається за її згодою, із середньомісячного заробітку за цей період.

Індексація суми відшкодування шкоди проводиться відповідно до чинного законодавства.

Порядок і термін виплати суми відшкодування шкоди. Виплата суми відшкодування шкоди проводиться власником з вини якого настало ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку, професійного захворювання, або з Фонду соціального страхування.

Якщо зазначенні суми виплачені з Фонду соціального страхування, власник зобов’язаний повернути їх до Фонду.

При ліквідації, банкрутстві або реорганізації підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат проводиться правонаступником.

Якщо права і обов’язки ліквідованого підприємства не переходять до правонаступника, суми, що підлягають відшкодуванню, капіталізуються і перераховуються органам державного соціального страхування для виплати їх у розмірі і в терміни, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації або банкрутства підприємства без правонаступника ліквідаційна комісія надсилає офіційне повідомлення про це до місцевого органу державного соціального страхування. Якщо при ліквідації підприємства капіталізація платежів у відшкодування шкоди не проведена, регресна вимога подається органам державного соціального страхування.

Заява про відшкодування шкоди подається власнику, з вини якого заподіяна шкода. При ліквідації, банкрутстві, реорганізації підприємства потерпілий подає заяву правонаступникові, а в разі його відсутності - органові державного соціального страхування.

На період відшкодування шкоди документи зберігаються в бухгалтерії підприємства. У разі реорганізації, ліквідації або банкрутства підприємства вони передаються правонаступнику, а у разі його відсутності - місцевим органам державного соціального страхування.

Одноразова допомога виплачується потерпілому у місячний термін з дня визначання МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а у разі смерті потерпілого - з дня його смерті особам, які мають на це право. Якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.

Виплата суми відшкодування шкоди, яку своєчасно не одержав потерпілий чи особи, які мають на це право, проводиться за минулий час, але не більш як за три роки до подання заяви про відшкодування шкоди. Позивач у справі відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, звільняється від судових витрат у доход держави. У випадку задоволення позову (повністю або частково) судові витрати стягуються з відповідача. Відшкодування шкоди проводиться протягом встановленого МСЕК терміну втрати працездатності, та терміну надання потерпілому медичних та соціальних послуг.

Суми відшкодування шкоди не підлягають оподаткуванню. Обов’язкові відрахування з них проводиться у тому порядку, що і відрахування з заробітної плати.

У разі позбавлення потерпілого волі виплати відшкодування шкоди не припиняються. Їх суми перераховуються на спеціальний рахунок і виплачуються йому після звільнення з місця позбавлення волі.

Потерпілим, які проживають у будинках - інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, пансіонатах ветеранів війни та праці, щомісячні суми відшкодування шкоди перераховуються на рахунок зазначених установ з виплатою різниці між сумою відшкодування шкоди і вартістю утримання в них, але не менше 25 відсотків призначеної суми відшкодування шкоди (втраченого заробітку).

Спори між потерпілим або іншими зацікавленими особами і власником щодо права на відшкодування шкоди, визначення або перерахування її розміру, а також наявності порушення правил охорони праці, визначення ступеня провини власника і потерпілого та інших умов, від яких залежить розмір відшкодування шкоди, вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Контрольні запитання

1. Якими нормативними документами гарантуються працівникам безпечні умови праці?

2. Основні положення закону України „Про охорону праці”.

3. Умови використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

4. При яких умовах власник зобов’язаний відшкодувати потерпілому шкоду?

5. Кому виплачується відшкодування при різних ступенях важкості наслідків нещасного випадку?

6. Як встановлюється розмір відшкодування?

7. Який порядок вирішення спорів сторін по відшкодуванню?

Перелік літератури

9.1. Законодавство України про охорону праці (у 4-х томах). - К.: 1993, 1995.

9.2. Жидецький В.Ц. та ін. Основи охорони праці. Підручник. - Вид. 5, допов. - Львів: Афіша, 2001.

9.3. Журнал // Охрана труда 2000-2005.

9.4. Науково - практичний коментар до закону України „Про охорону праці”. - К, 1996

9.5. Міжнародне законодавство „Про охорону праці”. - К, 1997

9.6. Бублік Г.А., Краснова О.М. Охорона праці. Конспект лекцій. К. КДТЕУ, 2000- 129 с.

9.7. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. - К, 1998

9.8. Методичні вказівки з вивчення курсу „Охорона праці” (уклад Л.М. Маслова, А.О. Муромцева, В.П. Семібратов). - О: ОДЕУ, ротоп, 1999-20 с.

9.9. Методичні вказівки для самостійної роботи при вивченні курсу „основи охорони праці” (уклад І.П.Кас’янов, А.О. Муромцева). - О: ОДЕУ, ротоп, 2004 - 40 с.

9.10. Навакатікян О.О. та ін. Охорона праці користувачів комп’ютерних відео дисплейних терміналів. - К, 1997. - 400 с.

9.11. Охорона праці (за редакц. Я.І. Бердія). Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2002 - 322 с.

9.12. Охорона праці в Україні. Збірник офіційних нормативних актів. - К.: Юркомінтер. - 2000 - 398 с.

9.13. Стичинський Б.С. та ін. Науково - практичний коментар до законодавства Україні про працю. - К.: А.С.К., 2000. - 1072 с.

9.14. Страхування. Підручник (кер. Авт. С.С. Осадець) - Вид 2-с. К.: КНЕУ.- 2002- 599 с.

9.15. Шишков А.И. „Менеджмент охраны труда”. Учебник. - Ростов - на - Дону: Феникс. - 2000 - 384 с.

9.16. Журнал // Охрана труда 1998, 1999, 2000. 2001, 2002, 2003.

9.17.Журнал // Труд за рубежом, 2002,1

ЗМІСТ

стр.

Вступ 3

Тема 1. Предмет, структура, зміст, мета курсу «Основи охорони праці». Соціально – економічне значення охорони праці 4

Тема 2. Законодавча та нормативна база України про охорону праці 12

Тема 3. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві (організації) 21

Тема 4. Праця як основний вид діяльності людини та її фізіолого – психологічні особливості 34

Тема 5. Основи гігієни праці та виробничої санітарії 42

Тема 6. Безпека праці 50

Тема 7. Пожежна безпека 64

Тема 8. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві. 70

Тема 9. Економічні аспекти охорони праці 84

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
2. V. Економічні цикли.
3. V. Економічні цикли.
4. VII. Правила техніки безпеки і гігієни праці.
5. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
6. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
7. Автоматизовані робочі місця облікового працівника
8. Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму
9. Аграрні відносини, їх специфіка та місце в економічній системі
10. Адаптація працівників.
11. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
12. Адміністративна і дисциплінарна відповідальність медичних працівників

Переглядів: 478