Класифікація державного боргу

Державний борг як наслідок існування державного кредиту

Основним беземісійним методом покриття бюджетного дефі¬циту є залучення державою кредитних ресурсів.

Призначення державного кредиту виявляється в тому, що він є засобом мобілізації в руках держави додаткових фінансових ресур¬сів. У разі дефіцитності державного бюджету додатково одержані фінансові ресурси спрямовують на покриття різниці між бюджет¬ними видатками і доходами. При позитивному бюджетному сальдо одержані за допомогою державного кредиту кошти прямо викорис¬товуються для фінансування економічних і соціальних програм. Це означає, що державний кредит, будучи засобом збільшення фі¬нансових можливостей держави, може стати важливим чинником пришвидшення соціально-економічного розвитку країни.

Загалом державний кредит відображає засновані на взаємних інтересах і зобов'язаннях боржників та кредиторів відносини, од¬ним з учасників яких є держава, з приводу надання у користування тимчасово вільних коштів на умовах строковості, поверненості, платності та забезпеченості. Держава як суб'єкт кредитних відно¬син може бути в ролі позичальника коштів, кредитора або гаранта.

Кредитні відносини, в яких держава є позичальником, суттєво відрізняються від тих, в яких вона кредитор чи гарант повернення кредитів, за цілями, методами і соціально-економічними наслідка¬ми

Державний борг як наслідок кредитних відносин за участю держави формується у разі, коли держава є позичальником або гарантом повернення кредиту. При цьому, згідно із загальноприй¬нятою у світі методологією, гарантії оплати боргів підприємств, а також інші умовні зобов'язання не враховуються при обчисленні загальної суми державного боргу до того моменту, поки державні органи не вимушені розпочати виплати з метою погашення такого боргу, тобто якщо безпосередній позичальник не виконав вчасно власні кредитні зобов'язання.

Використання державою у фінансовій політиці залучення ко¬штів на кредитній основі зумовлює утворення державного боргу і необхідність формування ефективної системи управління ним.

Проблема державного боргу набула особливої актуальнос¬ті у другій половині XX ст., коли держави стали неспроможними акумулювати у бюджеті достатні фінансові ресурси для виконання власних функцій і почали застосовувати боргову політику, активно здійснюючи запозичення на внутрішньому та зовнішньому рин¬ках. Державний борг нині є об'єктивно зумовленим явищем для країн з ринковою економікою.

Державний борг за економічною суттю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидента¬ми та нерезидентами) щодо перерозподілу частини вартості вало¬вого внутрішнього продукту /або світового продукту на умовах строковості, платності та повернення.

Інакше кажучи, державний борг можна визначити як суму прямих договірних зобов'язань органів державного управління пе¬ред економічними суб'єктами інших секторів економіки (резиден¬тами) і зарубіжними кредиторами.

Державний борг виникає внаслідок здійснення державою запозичень у грошовій формі, випуску облігаційних боргових зобов'язань, прийняття боргів інших економічних суб'єктів, без¬готівкового випуску боргових зобов'язань.

Державний борг має економічно обгрунтовані межі. Величи¬на боргу характеризує становище економіки та фінансової сфери держави, ефективність функціонування її урядових структур.

Згідно з Бюджетним кодексом України загальний обсяг дер¬жавного боргу (прямого) та гарантованого державою боргу на кі¬нець бюджетного періоду не може перевищувати 60% від річного номінального обсягу ВВП України. Щорічно за Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" встановлю¬ється граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державно¬го боргу. У разі перевищення граничної величини боргу Кабінет Міністрів зобов'язаний вжити термінових заходів для зменшення суми державного боргу до 60% і нижче.

Державний борг класифікують за рядом критеріїв. Розрізня¬ють поточний і капітальний борги. Поточний борг - це сума забор¬гованості, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати в цей період процентів за всіма випущеними на цей мо¬мент позиками. Капітальний борг - це загальна сума заборгованос¬ті й процентів, що мають бути сплачені за позиками.

Державний борг також поділяють на внутрішній і зовнішній. Разом з тим, дискусійним залишається питання щодо визначення ознаки класифікації боргу на внутрішній і зовнішній.

За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії. Державні запозичення - це залу¬чення державою в особі Кабінету Міністрів України через Мініс¬терство фінансів України грошових коштів, іншого майна та май¬нових прав, яке передбачає прийняття зобов'язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності та повернення.

Таким чином, в Україні борг класифікується у фінансовій і статистичній звітності на: державний прямий (внутрішній і зо¬внішній) та державний гарантований (внутрішній і зовнішній).

За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валютах. Внутрішній борг переважно формується у національній валюті. Для залучення коштів еміту¬ються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондово¬му ринку. Державний борг в іноземній валюті виникає внаслідок здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів зарубіж¬них країн, міжнародних фінансово-кредитних організацій, інозем¬них банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталів.

Залежно від строку зачучення коштів розрізняють:

• короткостроковий борг (зі строком погашення до року);

• середньостроковий (від одного до п'яти років);

• довгостроковий (від п'яти років І більше).

У ст. 12 Бюджетного кодексу України передбачена класифі¬кація боргу, яка дає змогу систематизувати інформацію про всі боргові зобов'язання держави, АРК, територіальної громади міста. Згідно з бюджетною класифікацією державний борг класифікуєть¬ся за типами кредитора і боргового зобов'язання.

За типом кредитора внутрішній борг охоплює: заборгова¬ність за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів і дер¬жавних фондів; заборгованість перед банківськими установами; заборгованість перед іншими органами управління; внутрішню заборгованість, не зараховану до інших категорій; коригування, пов'язане зі змінами обсягів депозитів, цінних паперів і різни¬цею у вартісних оцінках вищезазначених статей; зовнішній борг містить: заборгованість за позиками, одержаними від міжна¬родних організацій економічного розвитку; заборгованість за позиками, одержаними від органів управління іноземних дер¬жав; заборгованість за позиками, одержаними від іноземних комерційних банків; заборгованість за позиками, одержаними від постачальників; зовнішню заборгованість, не зараховану до інших категорій; коригування, пов'язане зі змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках ви¬щезазначених статей.

За типом боргового зобов'язання до внутрішнього боргу належать: заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; заборгованість за середньостроковими зобов'язаннями; забор¬гованість за короткостроковими зобов'язаннями і векселями; заборгованість за іншими внутрішніми зобов'язаннями; ко¬ригування, пов'язане зі змінами обсягів депозитів, цінних па¬перів і різницею у вартісних оцінках вищезазначених статей; до зовнішнього боргу зараховують: заборгованість за довго¬строковими зобов'язаннями; заборгованість за середньостро¬ковими зобов'язаннями; заборгованість за короткостроковими зобов'язаннями і векселями; заборгованість за іншими зовніш¬німи зобов'язаннями; коригування, пов'язане зі змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках вище¬зазначених статей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Видатки бюджету на управління	\|	Обслуговування державного боргу за рахунок коштів Державного бюджету України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.