• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Типи структур ринку продавця

Однорідність на ринку існує тоді, коли продукти для покупців є хорошими замінниками. Усі типи структур ринку мають певний вплив на ринкову ціну і прибутковість галузі.

Попит на фактори виробництва, який формується виробниками, є похідним від попиту на товари і послуги. Існують такі чотири групи факторів виробництва: людські ресурси; природні ресурси; капітал; технологія. Вважається, що людський фактор виробництва та його якість є найважливішим, бо інші фактори — капітал, сировину, технологію — можна купити або позичити в розвинених країн. Виробництво є ефективним, якщо ресурси між виробниками однієї галузі або між галузями розподілені так, що неможливо через подальший їх перерозподіл поліпшити чиєсь становище на ринку, не погіршивши становища іншого. У галузях з достатньо високим ступенем концентрації існує ринкова влада і ефективність використання ресурсів у таких галузях не є оптимальною. І, навпаки, конкурентні ринки здійснюють ефективніший розподіл ресурсів та оптимальне їх використання. Тому на конкурентних ринках ведеться боротьба, передусім, за перерозподіл факторів виробництва — сировини, матеріалів, робочої сили, капіталу і т. ін. Ця боротьба може точитися у вигляді цінової та нецінової конкуренції (реклама, товарні знаки, додаткові послуги та ін.).

Асиметрія витрат породжує асиметрію випусків, збільшуючи коефіцієнт концентрації. Водночас асиметрія витрат дає змогу підприємствам із низькими витратами користуватися рентою, збільшуючи таким чином галузевий прибуток.

В економічній літературі статистичними методами доведено [18; 19], що відношення галузевого прибутку (П), який визначається різницею між обсягом реалізації (Р) та витратами (С), до обсягу реалізації галузі (Р) дорівнює коефіцієнту Херфіндаля—Хіршмана, поділеному на еластичність попиту від ціни (Е):

.

Це рівняння пов’язує середньогалузеву різницю «ціна — витрати» в цілому та міру концентрації ринку. Для максимізації прибутку за умови монополії або жорсткої олігополії монополіст встановлює різницю між ціною Р та витратами С на рівні, оберненому до цінової еластичності попиту Е:

За певних умов за допомогою коефіцієнта Херфіндаля—Хіршмана можна точно визначити міру зміни галузевої прибутковості. Так, прибуток галузі пов’язаний із цим коефіцієнтом так [18]:

.

Припустимо, що споживачі витрачають фіксований розмір доходу на товар, тобто еластичність їхнього попиту дорівнює 1 : Q = k/р, де k — додатна константа. Тоді маємо:

Перехід на систему національних рахунків, адаптація національної статистики науки та інновацій до міжнародних стандартів визначили таку класифікацію секторів діяльності у статистичному спостереженні за інноваціями:

· державний сектор;

· підприємницький сектор;

· сектор вищої освіти;

· приватний безприбутковий (некомерційний) сектор.

Стандартизація даних дозволяє міжнародним організаціям регулярно проводити оцінювання сукупних наукових потенціалів країн і галузей, розробляти пропозиції з розвитку міжнародного співробітництва.

Чинні міжнародні норми збору статистичних даних про інновації розроблені стосовно тільки технологічних інновацій [6]. Інновація вважається здійсненою, якщо її впроваджено на ринок чи у виробничий процес. Відповідно розрізняються і два типи технологічних інновацій — продуктові та процесні.

Продуктові інновації охоплюють впровадження нових або вдосконалених продуктів. Процесна інновація — це освоєння нових або значно вдосконалених методів виробництва, зміни в обладнанні та устаткуванні чи організації виробництва або і те, і інше.

Інноваційна діяльність здійснюється і обліковується статистичною службою за такими напрямами [13]:

· виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР);

· придбання результатів НДДКР;

· придбання розробок технологій;

· придбання засобів виробництва;

· маркетинг та реклама;

· впровадження інновацій на промислових підприємствах;

· оновлення продукції машинобудування на промислових підприємствах;

· надходження заявок на видачу охоронних документів і використання об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій;

· продаж та придбання ліцензій на об’єкти інтелектуальної власності;

· діяльність державного патентного відомства України.

Статистика веде спостереження за розвитком науки та інновацій для забезпечення інформаційних потреб суспільства та оцінювання впливу інноваційної діяльності на соціально-економічний розвиток галузей, регіонів і країни в цілому. Для цього використовується сукупність таких основних статистичних показників [7]:

1. Показники витрат на інновації:

1.1. Показники обсягу і структури затрат;

1.2. Показники динаміки затрат.

2. Показники технологічного обміну:

2.1. Показники придбання технологій;

2.2. Показники передачі технологій.

3. Показники результатів інноваційної діяльності:

3.1. Показники обсягу, структури виробництва і реалізації інноваційної продукції;

3.2. Показники впливу інновацій на результати діяльності підприємства, галузі;

3.3. Показники економії затрат виробничих ресурсів в результаті впровадження інновацій;

3.4. Показники прибутку від реалізації інноваційної продукції.

4. Показники інноваційної активності підприємств, галузі.

5. Статистичні показники, які характеризують вплив науки та інновацій на економічне зростання:

5.1. показники технологічної структури галузі;

5.2. оцінка впливу інновацій на підвищення продуктивності праці та зайнятість;

5.3. інтегрована оцінка вкладу науково-технічного прогресу в приріст валового внутрішнього продукту.

5.4. загальна наукомісткість ВВП або доданої вартості галузі, регіону (визначається відношенням національних, галузевих або регіональних видатків на НДДКР до ВВП чи доданої вартості галузі, регіону);

5.5. показники експорту та імпорту технологій (баланс платежів за технології).

Об’єктами світового ринку технологій є результати інтелектуальної праці в уречевленій (устаткування, агрегати, інструменти, технологічні лінії тощо) та неуречевленій формі (різного роду технічна документація, знання, досвід тощо).

Однак не всяка технологія є товаром, так само як не всякий товар є технологією. Технологія стає товаром лише за певних умов. З інноваційних товарів, в яких втілено нові ідеї, ринок вибраковує понад 95 %.

Управлінням статистики інвестицій та будівництва Головного управління статистики виробництва Держкомстату України на основі звітних даних забудовників (замовників) за формою 2-кб-річна надається інформація у статистичних бюлетенях про інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення), про введення в дію основних фондів та обсяги незавершеного будівництва, а також дані про будівництво об’єктів житлово-комунального призначення підприємствами та організаціями усіх форм власності в Україні. Інвестиції розкриваються за показниками:

· інвестиції в придбання обладнання, інструменту, інвентаря;

· інвестиції в інші капітальні роботи;

· інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування;

· інвестиції в основний капітал, які списані у встановленому порядку;

· інвестиції в основний капітал по об’єктах виробничого призначення за відтворюваною структурою:

— технічне переозброєння і реконструкція діючих підприємств;

— будівництво нових підприємств (включаючи розширення діючих);

— підтримання діючих потужностей;

— будівництво окремих об’єктів.

Інформація про прямі інвестиції готується періодичністю щоквартально і за рік Держкомстатом України на основі статистичних звітів підприємств і організацій про обсяги інвестицій наростаючим підсумком і про рух прямих інвестицій в економіку України та з економіки України, у тому числі по спільних підприємствах. Звітують підприємства незалежно від відомчої підпорядкованості і форм власності, які функціонують в економіці країни не менш, ніж протягом одного року, мають довгострокові відносини із зарубіжними партнерами, частка іноземного капіталу яких у статутному фонді підприємства становить не менш ніж 10 %.

Прямі іноземні інвестиції характеризуються інформацією про інвестиції в галузі і регіони України і з галузей і регіонів, з країн світу в Україну і з України, за країнами за валютами; про чисельність працюючих на підприємствах з іноземними інвестиціями, про обсяги експорту (імпорту) послуг підприємств з іноземними інвестиціями по регіонах і країнах, про загальний обсяг експорту (імпорту) товарів і послуг підприємств з іноземними інвестиціями за регіонами і країнами.

Найбільша частка прямих іноземних інвестицій за регіонами припадає на Київ — 31,8 %

Коефіцієнт реалізації продукції — це відношення обсягу реалізації до обсягу виробництва товарів і послуг.

Прибутковість галузі –– це відношення валового прибутку до операційних витрат (у гривнях).

Рентабельність продукції (виробництва) — це відношення прибутку від реалізації до операційних витрат (у відсотках), тобто це показник ефективності поточних витрат.

Рентабельність продажу — це відношення валового прибутку від реалізації до обсягу реалізації (у відсотках).

Рентабельність капіталу — це відношення валового прибутку до середньорічної вартості основного капіталу та оборотних активів (у відсотках).

Наприклад, аналіз економічної ефективності роботи великих і середніх підприємств паливної промисловості за формами власності показав, що рівень витрат на 1 грн виробленої продукції в 1998 році найгірший на підприємствах державної форми власності порівняно з іншими і, відповідно, державні підприємства є збитковими, табл. 7.3 [15].

Таблиця 7.3

Основні показники ефективності роботи великих і середніх підприємств паливної промисловості України за формами власності^*

Крім наведених вітчизняних традиційних показників Євростатом запропоновано таку систему аналітичних показників для оцінювання ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств і галузей для міжнародних порівнянь [17]: коефіцієнти ефективності, продуктивності виробництва, капіталоінтенсивності, управління господарською діяльністю, розподілу.

Методика розрахунку за окремими групами та коефіцієнтами:

1. Коефіцієнти ефективності.

1.1.

1.2.

2. Коефіцієнти капіталоінтенсивності.

2.1.

2.2.

3. Коефіцієнти продуктивності виробництва.

3.1.		3.2.
3.3.

4. Коефіцієнти управління господарською діяльністю.

4.1.

4.2.

5. Коефіцієнти розподілу.

5.1.		5.2.
5.3.

Аналіз фінансового стану галузі за більш повною системою аналітичних показників — фінансових коефіцієнтів — можна проводити за Методикою аналізу фінансового стану та інвестиційної привабливості підприємств і організацій України, яку розроблено і впроваджено у статистичну практику фахівцями НДІ статистики Держкомстату України [11].

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
3. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
4. VІ. План та організаційна структура заняття
5. VІ. Структурно-логічні схеми
6. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
7. Адаптивні організаційні структури управління.
8. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
9. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
10. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
11. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
12. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.

Переглядів: 704