• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Собівартість перевезень на залізничному транспорті

Собівартість продукції - це грошове вираження витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Продукцією залізничного транспорту є перевезення, а видами продукції вантажні і пасажирські перевезення, перевезення по видах тяги, сполучень, категоріям потягів, операціям перевізного процесу, по типах вагонів, родам вантажів і т.д. Собівартість цих видів продукції різна. Вона розраховується розподілом витрат, що відносяться до визначеного виду продукції, на кількість одиниць цього виду продукції. Собівартість перевезень на залізничному транспорті офіційно розраховується на двох рівнях: на залізницях і по мережі залізниць у цілому, 10 коп. одиниць продукції. Собівартість вантажних перевезень розраховується на залізницях і мережі залізниць - на 10 тарифних тонно-кілометрів. Середня собівартість залізничних перевезень визначається на 10 ведених тонно-кілометрів.

Приведені тонно-кілометри - це сума тонно-кілометрів І пасажиро-кілометрів. Собівартість приведених послуг з перевезень (робіт і послуг) включена у механізм регулювання економічних взаємин між підприємствами залізничного транспорту і користувачами його послуг, між галуззю і держа­вою, у систему оподатковування. Склад витрат, що включаються в даний час у собівартість перевезень, значно розширений. Перехід до ринкових відносин викликав появу нових груп витрат. Склад витрат визначений Номенклатурою витрат по основній діяльності залізниць. Собівартість перевезень розрахову­ється по витратах, пов'язаних з основною діяльністю. Витрати по підсобно-допоміжній діяльності по навантаженню і вивантаженню, підвозу та вивозу вантажів до станцій у собівартість перевезень не включаються. У собівартості перевезень враховуються тільки витрати магістрального залізничного транс­порту.

Собівартість перевезень значно коливається по окремих залізницях, по полігонах з різними видами тяги, по видам сполучень, категоріям потягів І ро­дам вантажів, по типах вагонів і напрямкам перевезень, по ділянках залізниць, операціям перевізного процесу.

На собівартість перевезень впливає обсяг перевезень, дальність переве­зення вантажів і пасажирів, величина якісних показників використання рухо­мого складу, застосування нових прогресивних видів техніки і технологій, нор­мування трудових і матеріальних ресурсів, продуктивність праці, удосконален­ня Інформаційної бази обліку і форм звітності, а також методів калькулювання по видам продукції і робіт.

Витрати, що відповідають кожному виду продукції, розподіляються та­кими способами: частина витрат, що безпосередньо відносяться на визначений вид перевезень, - це прямі витрати. Вони виділяються у звіті форми 34-зал. по статтях витрат. Питома вага прямих витрат при розподілі їх на вантажні і па­сажирські перевезення складає приблизно 40%; інші витрати (непрямі) розпо­діляються або пропорційно витратам тих чи інших вимірників пропорційно раніше розподіленій заробітній платі виробничого персоналу.

Для тарифних цілей і рішення окремих техніко-економічних завдань ви­значають собівартість конкретних перевезень (наприклад, по окремих родах вантажів, конкретних маршрутах їхнього проходження, у визначених типах вагонів, по видах відправлень і т.д.). Для цього застосовуються спеціальні ме­тоди розрахунку, розроблені вченими-економістами транспорту Є.В. Михальцевим, А.С. Чудовим, В.Н. Орловим, А.П. Абрамовим, М.Н. Біленьким, А.М. Шульгой, А.И. Журавельом і ін.

Залежність експлуатаційних витрат і собівартості залізничних перевезень від обсягів роботи

План експлуатаційних витрат визначає необхідні залізницям грошові ко­шти на виконання заданого об'єму роботи. При плануванні витрат необхідно передбачати їх зниження у зв'язку зі зростанням технічного забезпечення, за­стосуванням прогресивних технологічних процесів, використанням внутрі­шніх резервів підвищення якості перевезень та продуктивності праці.

План експлуатаційних витрат базується на розрахунках всіх елементів ви­трат.

Потребу у робочій силі (та заробітній платі) розраховують трьома спосо­бами:

- за об'ємом роботи та нормами витрат праці на одиницю відповідного вимірника (норма виробітку). Цим способом визначають чисельність локомо­тивних бригад, робочих поточного ремонту локомотивів, провідників вагонів та інше. Норма витрат праці зазначається у наказах УЗ та законодавчих доку­ментах. Вони можуть коригуватися на основі удосконалення виробничих про­цесів по залізниці та її підприємствах;

- частину контингенту визначають, виходячи з кількості об'єктів обслу­говування та необхідного для кожного з них числа робітників згідно вимогам технологічного процесу (оглядачів вагонів, робітників по поточному ремонту колії та її охорони, ваговими та ін.);

- частину контингенту (адміністративно-управлінський, конторський пе­рсонал дирекцій, лінійних підприємств) розраховують на основі штатних роз­кладів та кількості підприємств.

Після розрахунку необхідного (нормативного) штату визначають фонд оплати праці множенням контингенту по окремим професіям робітників на їх заробітну плату, в яку включають як основну, так і додаткову заробітну плату, а також відрахування на соціальне, медичне страхування, фонд зайнятості та у пенсійний фонд. Загальний розмір відрахувань складає 40% від фонду заробітної плати праці контингенту робітників з урахуванням заміщення їх у відпустку.

Витрати на матеріали, паливо, електроенергію розраховують наступними методами:

- по об'єму роботи та нормам на одиницю відповідного вимірника. Цим способом визначають витрати палива й електроенергії на тягу поїздів, матеріа­ли та інші витрати. Це основний спосіб розрахунку.

- по необхідному контингенту окремих груп робітників та нормам на од­ного робітника (витрати на спецодяг, добові, на відрядження та інше);

- за кількістю оснащення, пристроїв та нормам витрат на кожну одиницю (витрати на поточне утримання колії, опалення, освітлення приміщень); по числу лінійних підприємств та норм витрат на кожне з них (загальновиробничі витрати).

Велике значення має встановлення обґрунтованих прогресивних норм. При нормуванні паливно-енергетичних витрат необхідно враховувати ресурсо­зберігаючі технології, прогресивні методи обстеження локомотивів та роботи поїздів, передбачати підвищення кваліфікації локомотивних бригад, покра­щання експлуатаційних та якісних показників використання рухомого складу

та інші фактори.

Склад витрат, що включаються у собівартість перевезень, детально роз­глянуто в Номенклатурі витрат. Собівартість перевезень розраховується по витратах, пов'язаних з основною діяльністю. Витрати по підсобно-допоміжній діяльності не входять до собівартості перевезень.

У собівартості перевезень враховуються тільки витрати магістрального транспорту. Навантаження та вивантаження, підвіз та вивіз вантажів до станції виконується в основному коштами клієнтури.

Розрахунок собівартості перевезень та її аналіз виконується на основі звіт­ності підприємств.

Для розрахунку витрат по перевезенням у конкретних умовах не можна користуватися показниками середньої собівартості перевезень. Необхідно за­стосовувати спеціальні розрахункові методи.

Витрати у зв'язку з обсягом перевезень поділяються на залежні та умов­но-постійні витрати. Умовно-постійні витрати (витрати на ремонт, амортиза­цію, поточне утримання великих технічних засобів та постійних пристроїв) при зміні об'єму перевезень та умов наявності резервів пропускної спромож­ності залишаються постійними. При збільшенні (зменшенні) об'єму переве­зень загальна сума експлуатаційних витрат збільшується (зменшується), але повільніше, ніж змінюється об'єм перевезень, тобто залежність експлуатацій­них витрат від об'єму перевезень пряма уповільнена. Ступінь зміни собіварто­сті від об'єму перевезень визначається питомою вагою залежних та умовно-постійних витрат.

Чим вища питома вага залежних витрат, тим більший відсоток зміни зага­льної суми витрат при одному й тому ж відсотку об'єму перевезень. Питома вага залежних витрат не однакова у трьох варіантах аналізу: річний (поточ­ний), основний, перспективний при розвитку пропускної спроможності та змі­ні показників використання рухомого складу.

Найбільш низький відсоток залежних витрат при річному варіанті аналізу -30-45%. Річний варіант аналізу враховує зміну не всіх залежних витрат, а тільки тих, які змінилися у даному звітному році.

Основний варіант - це перспективний варіант розрахунку, але при умові наявності резервів пропускної спроможності та при постійних якісних показ­никах використання рухомого складу та нормах витрат. При основному варіан­ті питома вага залежних витрат складає 45-55%.

У перспективному варіанті з розвитком пропускної спроможності при зміні якісних показників використання рухомого складу та норм витрат змінюються не тільки залежні витрати, але й частина умовно-постійних витрат. Але характер їх зміни інший. Питома вага залежних витрат стає вищою та до­сягає 55-70%. У сучасних умовах спаду обсягу перевезень, інфляції, а також різного росту цін за окремими елементами витрат (фонд оплати праці, аморти­зація, паливо тощо) питома вага залежних витрат за окремими статтями не змінюється. Крім того, суттєво змінюється склад витрат, що включаються в собівартість залізничних перевезень. Графічну залежність зміни залежних ви­трат від руху витрат та обсягів перевезень представлено на рисунку.

Рис. 3. Зміна залежних від руху витрат від обсягу перевезень

Рис. 4. Зміна собівартості перевезень у частині залежних від обсягу перевезень витрат

Р1 (X)

Рис. 5. Залежність умовно-постійних витрат від обсягу перевезень

До умовно-постійних витрат відносяться витрати, пов'язані з обслугову­ванням споруд, утриманням штату управління доріг та інше.

Графік собівартості у частині умовно-постійних витрат виглядає наступ­ним чином:

РІ(х)

Рис. 6. Залежність собівартості у частині умовно-постійних витрат від обсягу перевезень

Повна величина собівартості складає:

С = а + Ух.

Таким чином, загальна величина витрат при збільшенні обсягу збільшу­ється з певним уповільненням, а собівартість у частині, яка складається із за­лежних витрат, залишається стабільною, а в частині умовно-постійних витрат змінюється обернено пропорційно об'єму перевезень.

Р1(х)

Рис. 7. Залежність витрат від об'єму перевезень

Р1(х)

Рис. 8. Залежність собівартості від обсягу перевезень

Проективний варіант з розвитком пропускної спроможності

З розвитком пропускної спроможності у зв'язку з проявом та введенням _в експлуатацію об'єктів виникають додаткові витрати по їх утриманню та об­слуговуванню, і в цьому випадку збільшуються умовно-постійні витрати.

Питання для самоперевірки

1. Що таке експлуатаційні витрати?

2. Для чого необхідно планувати експлуатаційні витрати?

3. Які методи застосовуються для планування експлуатаційних витрат?

4.Що таке залежні від обсягу перевезень витрати?

5. Які витрати відносяться до умовно-постійних?

6.Що таке номенклатура витрат?

7. З яких розділів складається Номенклатура витрат?

8. Які елементи витрат виділяються на залізничному транспорті?

9. Що таке собівартість перевезень?

10.Перерахуйте шляхи зменшення собівартості перевезень? Розкрийте сутність основних способів зниження собівартості?

Читайте також:

1. II. Організація перевезень
2. II. Організація перевезень
3. Аварії і катастрофи на транспорті.
4. Аварії на транспорті
5. Аварії на транспорті
6. Аварії на транспорті
7. Аварії на транспорті.
8. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
9. Аналіз юридичних складів злочинів, що пов’язані з порушенням чинних на транспорті правил та в пошкоджені магістральних трубопроводів
10. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах на транспорті.
11. Види і показники собівартості. Собівартість продукції та принципи її формування.
12. Види сполучень і класифікація вантажних перевезень

Переглядів: 2791