Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Віхи розвитку паліативної допомоги і медицини

Останнім часом (декілька десятиліть) на тлі тенденцій, пов'язаних, з одного боку, зі збільшенням середньої тривалості життя і підвищенням частки осіб похилого віку, а, з другого — з розвитком у сучасному суспільстві гуманістичних ідей у світі значно зріс інтерес до проблем якості життя і смерті людей похилого віку і безнадійно хворих. Це й призвело до активного розвитку такої специфічної галузі, основним завданням якої є покращання якості життя та полегшення страждань невиліковно хворих.

1. 1967 рік: Сесілія Сандерс організовує в передмісті Лондона в притулку Св. Христофера перший у світі хоспіс сучасного зразка.

2. 1969 рік: Елізабет Кюблер-Рос видає першу книгу з танатології, впорядкувавши більше ніж 500 інтерв'ю з умираючими пацієнтами. Книга стає міжнародним бестселером, після чого порушується питання про законодавче врегулювання права участі самого хворого у вирішенні питань щодо умов його смерті.

3. Після тривалих дебатів цю тенденцію було висвітлено і закріплено в так званій Лісабонській декларації, прийнятій ВООЗ у 1981 році. Вона представляє міжнародний звід прав пацієнта, серед яких окремо виділено право людини на смерть з гідністю.

4. У 1986 році ВООЗ приймає «сходинки знеболення».

5. У 1990 році ВООЗ публікує доповідь експертів під назвою «Знеболення при раку і паліативний рух».

Відтак паліативна допомога як самостійний напрям діяльності отримує офіційне міжнародне визнання. У найрозвиненіших країнах світу, що мають на сьогодні значну кількість хоспісів і будинків догляду, починають створюватися перші національні об'єднання й асоціації хоспісної та паліативної допомоги: NHPCO(США), ІАНРС (США), ЕАРС (Італія), Неlр Тhе Ноsрісеs (Великобританія) та ін.

6. 2002 рік: вже у 8 країнах світу створено національні стандарти з надання паліативної допомоги.

7. 2003 рік: розробка Рекомендацій (2003) 24 Комітету Міністрів Ради Европи державам — учасницям організації паліативної допомоги.

На території колишнього СНД однією з перших почала розвивати цей напрям діяльності Росія. З 1990 року існує Російсько-британська асоціація хоспісів. Завданням асоціації є сприяння розвитку хоспісів у Росії і допомога колегам у вирішенні практичних питань. Заснував Асоціацію Віктор Зорза. У 1990 році вийшла в російському перекладі книга Розмарі та Віктора Зорзи «Шлях до смерті. Жити до кінця».

Один із перших у Росії профільних хоспісів для хворих на рак відкрито 8 листопада 1903 року за ініціативою онколога, професора МДУ ім. М.В. Ломоносова Л.Л. Льовшина. У 1897 році Л.Л. Льовшин самостійно організував збір пожертвувань у московських благодійників; 12 лютого 1898 року він отримав схвалення проекту на правлінні МДУ. До цього тільки меценати Морозови вклали до онкологічного фонду 150 000 карбованців, тому навіть у радянський період — до середини двадцятих років XX ст. — установа носила ім'я Морозових.

Після «радянського XX ст. бездуховності», що тривав понад 70 років і перекреслив практично всі завоювання і досягнення російської духовної культури, ренесанс, або відродження, хоспіс-них традицій препадає на 90-ті роки. У цей час 1990 року в Ленінграді відкрито Лахтінський хоспіс — перший хоспіс епохи перебудови.

В Україні щорічно близько 500 тис. осіб потребують паліативної допомоги. На сьогодні у країні є тільки 9 окремих стаціонарних хоспісів і 10 паліативних відділень при лікарнях.

Необхідно зазначити, що окремий хоспіс функціонує в м. Коростені — один із найперших і найкращих в Україні.

Це всього лише 650 стаціонарних ліжок при мінімальній потребі в 3000. До 10 % невиліковно хворих одержують допомогу наприкінці життя в медичних закладах. Більшість умирають вдома, страждаючи від відсутності необхідного знеболювання, належного догляду, соціально-психологічної допомоги. Чинний контроль за оборотом наркотичних засобів значно ускладнює призначення і застосування в домашніх умовах опіоїдних анальгетиків.

Останнім часом проблемі розвитку системи паліативної допомоги приділяється більше уваги. Іде робота зі створення Державної програми розвитку паліативної допомоги в Україні до 2014 року.

Проект програми передбачає вдосконалення нормативно-правової бази щодо застосування опіоїдних анальгетиків для потреб невиліковно хворих пацієнтів, створення стаціонарних хоспісів і паліативних відділень при лікувальних закладах, створення мобільних служб із надання паліативної допомоги вдома, навчання медичних і соціальних працівників з питань паліативної допомоги.

Аспекти паліативної допомоги:

• медичні аспекти з усунення больового синдрому, догляду за відкритими вогнищами, правил асептики, харчування і особистої гігієни пацієнта;

• психологічні аспекти, пов'язані зі зменшенням рівня стресу і страху, зумовленим прогресуючим захворюванням, що знижує якість життя пацієнта та його близьких;

• соціальні аспекти, пов'язані з вирішенням низки соціально-побутових питань і проблем, забезпеченням необхідної соціальної підтримки для хворого, його сім'ї та доглядаючих його осіб;

• духовні і культурні аспекти, пов'язані із задоволенням релігійних і культурних потреб хворого та членів його сім'ї на основі визнання етно-культурних відмінностей і особливостей;

Основи стратегії надання паліативної допомоги:

• дотримання прав людини і прав пацієнта;

• людська гідність;

• соціальна єдність;

• демократія;

• рівноправ'я, солідарність;

• свобода участі в ухваленні рішень і здійсненні вибору.

Основні принципи паліативної допомоги:

• паліативна допомога — це невід'ємний складник системи охорони здоров'я;

• будь-яка людина, що потребує паліативної допомоги, повинна мати можливість отримати цю допомогу;

• основною метою паліативної допомоги є досягнення за можливості якнайвищої якості життя пацієнта;

• завданням паліативної допомоги є можливість вирішити фізичні, психологічні та духовні проблеми, що виникають у разі розвитку невиліковного захворювання;

• активні лікувальні заходи слід застосувати лише в тому разі, якщо пацієнт цього хоче; якщо не хоче — лікування слід припинити;

Поняття паліативної медицини. Концепція, структура, види

• доступ до служб паліативної допомоги мусить бути обґрунтованим клінічними показаннями, але не нозологічною формою захворювання, станом хворого та його економічним статусом;

• програми освіти з паліативної допомоги слід внести в підготовку всіх зацікавлених медичних працівників;

• повинні проводитися наукові дослідження з метою поліпшити якість допомоги;

• паліативна допомога повинна отримувати адекватне і рівноправне фінансування.

Кодекс прав хворого онкологічного профілю:

• право на медичну допомогу;

• право на збереження людської гідності;

• право на підтримку;

• правона купірування болю і полегшення страждань;

• право на отримання інформації;

• право на власний вибір;

• право на відмову від лікування.

Принципові положення кодексу обґрунтовують необхідність вважати хворого повноцінним учасником ухвалення рішення про програму лікування його захворювання. Участь пацієнта у виборі підходу до терапії захворювання може бути повноцінною тільки у разі його повної інформованості про характер захворювання, методи лікування, передбачувану ефективність і можливі ускладнення. Найважліше те, що пацієнт має право знати, як його хвороба і лікування, що проводиться, вплинуть на якість життя, навіть якщо він невиліковно хворий, а також право вирішувати, яку саме якість життя він вважає за кращу, і право визначати баланс між тривалістю та якістю свого життя.

Якість життя — це принцип, що дає змогу перевести безглуздя останньої боротьби в гідний відхід із життя, який залишається в пам'яті рідних не страшним апогеєм відчаю та страждання, а спокійним і величавим відходом людської душі з тіла.

За рішенням хворого право на вибір методу лікування може бути делеговане лікарю. Обговорення методів лікування буває психологічно непростим і для медичних працівників, передбачає наявність абсолютної терпимості та доброзичливості з боку лікарів і середнього медперсоналу.

Відповідальність за реалізацію прав хворого на збереження людської гідності та підтримку (медичну, психологічну, духовну й соціальну) виходить за межі компетенції лікаря.

Однез найголовніших завдань паліативної допомоги і медицини — зменшити страждання хворого завдяки купіруванню больових синдромів.

Захворювання на рак не завжди супроводжуються болем. Проте найчастіше біль, а пацієнти побоюються виникнення больових відчуттів. У 1986 році було прийнято директиву про застосування при лікуванні ракових захворювань високоефективних препаратів морфію. При цьому вони не лише «пом'якшують» біль, а й допомагають підвищити якість життя хворого. Серед іншого, існують поширені методи знеболювального лікування, наприклад, масаж, дихальна терапія, фізіо- і психотерапія. За останні роки методи знеболювального лікування значно покращено.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПОНЯТТЯ ПАЛІАТИВНОЇ МЕДИЦИНИ. КОНЦЕПЦІЯ, СТРУКТУРА, ВИДИ	\|	Порівняльний аналіз паліативної терапії і радикальної медицини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.