Порівняльний аналіз паліативної терапії і радикальної медицини

Радикальна медицина ставить перед собою завдання вилікувати хворого або максимально продовжити його життя. Смерть сприймається як абсолютний ворог, у виключно негативних тонах.

Життя — єдина і найбільша цінність, ніяка інша не може замінити її ні на землі, ні на небесах. Тому знання хвороби й уміння її лікувати є вищою метою радикальної медицини. Профілактика захворювань стає гарантією успіху в боротьбі з ними. Доступність радикальної медицини визначається її гарантованою безкоштовністю. Адекватність лікування оцінюється чинником часу. Швидкість лікувального ефекту є найважливішим показником якості лікування.

Конфіденційність у лікуванні гарантується законом. Таємниця діагнозу є неухильним принципом, який може бути застосований у багатьох випадках і до самих пацієнтів, якщо мова йде про невиліковність і смертельний прогноз, «Брехня за ради спасіння» допустима з метою милосердя щодо безнадійного хворого, щоб уникнути суїциду.

У соціально-побутовій ситуації, що склалася, вся відповідальність за хворобу лягає на медичний персонал. Крайні ситуації суїциду або відмови від допомоги і лікування трактуються не як рішення самого пацієнта, а як недогляд. Адекватність волевиявлення пацієнта завжди оцінюється шляхом психіатричного контролю.

Ієрархія взаємин і взаємодій у лікувальних закладах будується за принципами командної системи. Перша особа, яка за все відповідає, — це головний лікар, за ним — начмед, завідувач відділення, лікар, сестра, санітарка і, нарешті, сам хворий, на якого й спрямована вся турбота персоналу. Процес лікування суворо регламентований численними наказами, методичними листами, що гарантує дотримання єдиного підходу до лікування, від лікувально-діагностичного режиму до методів терапії, препаратів, хірургічного втручання тощо.

Узагальнюючи проблеми, спробуємо провести аналіз негативних складових існуючої медичної системи. Принцип радикальної медицини «Вилікувати, не зважаючи ні нащо» містить уразливу позицію. Чи можна вилікувати пацієнта на все життя? І якщо так, то тоді він повинен вмирати здоровим?

Але якщо він вмирає не внаслідок хвороби, а ідеально — через старість, то старість — це хвороба чи ні? Тоді в рамках паліативної медицини й виник комплексний підхід до проблем вмираючих, оскільки неминучість відходу кожного вимагала участі всіх. Серед великої кількості рецептів життя не знайшлося сучасної, добре розробленої моделі смерті. Що ж до здобутків давніх культур, які відкрили нам дослідження древніх цивілізацій, таких як Єгипетська, Тибетська, Індійська («Книга мертвих»), то вульгарно-матеріалістична спрямованість науки давно відкинула їх разом з містико-релігійною європейською спадщиною. На сьогодні в рамках паліативної медицини завдяки зусиллям різних фахівців формується « модель смерті», яка б лягла в основу практичної роботи з термінальними хворими та включала медичний, соціальний, психологічний і духовний аспекти роботи з вмираючими пацієнтами.

Отже, радикальна медицина націлена на лікування хвороби і використовує всі засоби, наявні в її розпорядженні, поки є хоча б щонайменша надія на одужання.

Паліативна медицина приходить на зміну радикальній з того моменту, коли всі засоби використані, ефекту немає й перед хворим виникає перспектива смерті.

Отже, основоположним принципом паліативної медицини є визнання природності смерті. Процес смерті має найбезпосеред-ніші аналогії з процесом народження.

Деякі акушери зазначають про значущість у розвитку плоду третього, дев'ятого і сорокового дня, коли закладаються екто-, ендо- і мезодерма. Релігійні традиції поминання померлого також акцентуються на цих днях. Відхід душі з тіла шляхом спіралеподібного руху з «проходженням через тунель», у кінці якого «сяє світло», має аналогію з процесом пологів. Існує думка, що як людина народжується, так і вмирає: тяжкі пологи — довга смерть і навпаки. Діти повторюють сюжет життя та смерті своїх батьків тощо. Звичайно, ці думки часто не доведені наукою.

Проте можна спиратися на один з матеріалістичних, а отже, заздалегідь наукових, доводів щодо того, що «випадковість є проявом закономірності». Фактично в світі немає нічого випадкового. Відповідно, і «ненаукові» дані — не випадкові й мають свою закономірність, відображаючи, можливо, не всю істину, проте значну її частину.

Другий постулат паліативної медицини досить важко засвоюється медиками, вихованими в традиціях радикальної медицини. Звучить він так: процес пологів найсприятливіший для дитини й матері, якщо він відбувається природно, відповідно до біологічних ритмів, коли в нього не втручаються ззовні. Таке саме відношення переноситься в паліативній медицині і на процес людського вмирання. Звичайно, мова йде, перш за все, про формування здатності прийняти й витримати страждання. Вважаючи правильним, що для дозрівання плоду оптимальним терміном є дев'ять місяців, ми повинні визнати, що, оскільки смерть також є,природним процесом, вона вимагає певного часу для свого дозрівання.

Вирішувати питання якості життя хворого без урахування поглядів самого пацієнта було б нерозумно, тому необхідно створити бажані для пацієнта умови і досягти оптимальної якості життя.

Можна сказати, що досягенення бажаної якості життя повинно допомогти хворому «дозріти» для смерті, минаючи різні стадії психічних переживань, аж до так званої стадії ухвалення долі.

Особливе ставлення до смерті диктує наступне положення паліативної медицини. Необхідністьповного контакту між лікарем, сестрою та пацієнтом вимагає повної довіри і, звичайно ж, щирості й відвертості. Питання про те, чи говорити правду про діагноз і прогноз захворювання, вирішується однозначно й індивідуально. Якщо хворий хоче знати правду, йому зобов'язані її повідомити. Проблема полягає у виборі психологічних методів, які дали б змогу сказати пацієнтові правду, не зламавши його психіку. Не слід також нав'язувати хворому своїх уявлень про хворобу і смерть та по можливості захистити його від пресингу з боку родичів.

Хотілося б відзначити близькість паліативної медицини до позицій сімейної медицини. Паліативна медицина орієнтована на підтримку не лише одного пацієнта, а всієї сім'ї.

Як говорили, епікурейці, боятися смерті безглуздо, оскільки, поки ти є, немає смерті, коли приходить смерть, немає тебе.

Комплексний підхід до потреб пацієнта ставить паліативну медицину в розряд не просто прикладної науки, а перетворює її на практичну філософію. Роками ми звикали до боротьби за життя пацієнта до останнього подиху. Але наскількигуманний цей підхід стосовно до вмираючого? Чи не перетворюють наші зусилля його життя на тривалу агонію?

Паліативна допомогає складником охорони здоров'я. Формування принципів паліативної медицини виходило з того, що хворі в термінальній стадії хвороби не отримують оптимальних, відповідних їхнім потребам медичної допомоги й догляду в лікувальних закладах загальної лікувальної мережі. Сучасна паліативна медицина має бути кооперована з офіційною клінічною медициною, оскільки вона забезпечує дієвий іцілісний підхід, доповнюючий спеціальне лікування основного захворювання. Прийоми паліативної медицини можуть використовуватися різними медичними фахівцями при терапії болю, інших симптомів захворювання та особливо при обліку психологічних аспектів лікування. Сучасна паліативна медицина вимагає наявності висококваліфікованих лікарських і медсестринських кадрів, що володіють знаннями в галузі клінічної медицини, фармакології, онкології іпсихотерапії, а також навичками міжлюдського спілкування.

Принципи паліативної медицини стосуються всіх видів паліативної допомоги незалежно від характеру захворювання пацієнта, що її потребує.

Методи паліативного лікування, включаючи медикаментозне та хірургічне лікування, променеву терапію, широко використовуються лікарями різних спеціальностей для зменшення патологічних симптомів і страждань пацієнтів, але становлять лише малу частину широкого спектра засобів паліативної медицини. Фахівець з паліативної медицини в ідеалі має добре орієнтуватися у показаннях іпротипоказаннях до застосування цих методів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Віхи розвитку паліативної допомоги і медицини	\|	Значення паліативної медицини для охорони здоров'я

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.