Кожна людина, вірить вона в Бога чи ні, має внутрішнє духовне життя. Духовність визначає мету та сенс життя людини, сприйняття й ставлення людини до інших людей, істот і подій. Духовне життя кожної людини унікальне. Воно засноване на культурних, релігійних і сімейних традиціях, змінюється у міру накопичення життєвого досвіду, є основою думок, віри, системи цінностей і дій. Духовність зазвичай взаємозв'язана з релігійними переконаннями.
Духовні й екзистенціальні переживання — значне джерело клінічних проблем: вони можуть спричинювати або посилювати біль і психологічні проблеми, бути джерелом страждань. Розпізнавання й успішне вирішення духовних і екзистенціальних проблем є важливим складником паліативної допомоги. Духовні й екзистенціальні проблеми термінальних хворих можна приблизно згрупувати таким чином:
— ті, що стосуються минулого
• сенс життя людини;
• цінність взаємин;
• цінність минулих здобутків;
хворобливі спогади й сором;
• провина за помилки і невиконані обіцянки;
— ті, що стосуються сьогодення
• руйнування власного організму;
• фізичні, психологічні та соціальні зміни;
• зростаюча залежність від інших людей;
• значення людського життя; сенс страждань;
— ті, що стосуються майбутнього
• розлука, що насувається;
• безнадійність;
• безглузде існування;
• думки про смерть;
— ті, що стосуються релігії
• сила віри;
• життя після смерті.
Духовна підтримка орієнтована на особу й починається із са-мосприйняття пацієнта. Деяким людям допомагає усвідомлення того, що питання і сумніви, які їх турбують, не дають спокою й багатьом іншим.
Релігійна віра і переконання пацієнта заслуговують на безумовну повагу. У пацієнта або його близьких необхідно з'ясувати релігійні потреби, наприклад, щодо молитв, їжі, особистої гігієни. Заохочуються всі релігійні обряди та звичаї, включаючи молитви, помазання, пости і періоди самозречення, спеціальні дієти, хрещення й багато іншого.