• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тактика знеболювальної терапії при легкому болю

При легкому болю (1—3 бали за ВАШ) показана терапія відпо­відно до І ступеня знеболювальних ступенів ВООЗ. До основних препаратів цього ступеня належать ацетамінофен (парацетамол), нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і ад'юванти. Протипоказання до призначення НПЗП однакові для всіх вікових груп. Останніми роками досить широко застосовуються інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Інгібітори ЦОГ-2 мають ефект НПЗП,

але при їхньому застосуванні значно знижується ризик гемо­рагічних ускладнень. Основний принцип призначення препара­тів — приймання лікарських засобів планово, по годинах, а не на вимогу. Якщо для досягнення знеболювального ефекту потрібне перевищення рекомендованої дози, то слід переходити до II ступе­ня знеболювальних ступенів ВООЗ.

Тактика знеболювальної терапії при середньому болю

При середньому болю (4—б балів за ВАШ) показана терапія відповідно до II ступеня знеболювальних ступенів ВООЗ. При болю від легкого до середнього можна додати до ацетамінофену або ібупрофену опіоїди, такі'як кодеїн.

Кодеїн — це препарат вибору при переході болю від легкого до середнього, але він часто асоціюється з нудотою. Доза кодеїну — 0,5—1,0мг/кг кожні 4 год. Якщо немає достатнього ефекту від дози кодеїну 1,0мг/кг, то кодеїн треба відмінити і призначити опіоїд для болю від середнього до сильного. Внаслідок граничного ефекту кодеїну будь-яке збільшення дози понад 1,0 мг/кг призво­дить тільки до посилення побічного ефекту без значного посилен­ня знеболення. Альтернативами, особливо враховуючи нудоту, можуть бути гідрокодон у дозі 0,1—0,2 мг/кг кожні 4 год або оксикодонудозіОД мг/кг кожні 4 год. Оксикодон можна застосо­вувати при II—III ступенях знеболювання. Застосування опіоїдів починається з II ступеня (помірний біль). Оптимальним анальге-тиком є наркотично безпечний опіоїд середньої сили дії трамадол (трамал) в одній з неінвазивних форм. Найбільше показане при­значення таблеток ретард 100, 150або 200 мг, що мають трива­лий ефект (10—12 год). Можуть бути застосовані також капсули (50 мг), свічки (100 мг), ін'єкції (50 мг в 1 мл), тривалість дії яких становить 5—6 год. Добова доза трамадолу може досягати 600 мг, а тривалість ефективної терапії може становити декілька міся­ців.

Просидол у таблетках 20 мг защічно дещо перевершує трама­дол 'за анальгетичним потенціалом і призначається наступним після трамалу при недостатній ефективності останнього. Просидші займає проміжне місце між II і III ступенями терапії ХБС. Незважаючи на приналежність до наркотичних засобів, просидол нирізняється хорошою переносимістю пацієнтами й рідко спри­чинює серйозні побічні ефекти. Добова доза коливається від 60 до 500 мг, тривалість успішної терапії може досягати декількох мі­сяців.

При сильному ХБС слід застосовувати медикаменти, рекомен­довані для застосування на II ступені, доступні в готових комбіна­ціях з ацетамінофеном або іншими НПЗП. У разі використання готової комбінації важливо стежити за загальною дозою неопіоїдпих препаратів. Якщо максимальна доза не полегшує біль, то ре­комендується застосовувати чистий опіоїд з окремою дозою НПЗП або ацетамінофену. Одночасне призначення опіоїду і НПЗП часто ефективніше, ніж застосування одного опіоїду. Проте цей підхід передбачає прийом великої кількості таблеток. До сьогодні немає форми ацетамінофену пролонгової дії; його призначають кожні

4— б год.

Перехід від середнього до сильного болю зазвичай короткий, відзначається швидкий прогрес до сильного болю; тому перехо­дять відразу до опіоїдів III ступеня для середнього і сильного болю.

Читайте також:

1. Арт-терапiя як технологія збереження психічного здоров'я. Види арт-терапії.
2. Види вітамінної терапії.
3. Види психотерапії
4. Види фармакотерапії і вибір лікарського препарату.
5. Використання арт-терапії в роботі з ув’язненими .
6. Відділення дистанційної променевої терапії
7. Гігієнічні вимоги відділення дистанційної променевої терапії
8. Групові форми арт-терапії
9. Ефективність терапії перед пацієнтом. Опіка осіб похилого й літнього віку, дітей, новонароджених, вагітних і лактуючих жінок
10. ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕРАПІЇ, СПРЯМОВАНОЇ НА УСУНЕННЯ
11. Загальна характеристика ігрової психотерапії.
12. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЧНИХ МОДЕЛЕЙ ТА НАПРЯМІВ ПСИХОТЕРАПІЇ

Переглядів: 1685