Загальна характеристика ігрової психотерапії.

Лекція 12. Ігрова психотерапія.

Ігрова терапія – метод психотерапевтичного впливу на дітей і дорослих з використанням гри. В основі різних методик, що описуються цим поняттям, лежить визнання того, що гра справляє значний вплив на розвиток особистості. У сучасній психокорекції дорослих гра використовується у груповій психотерапії і соціально-психологічному тренінгу у вигляді спеціальних вправ, завдань на невербальні комунікації, розігруванні різних ситуацій тощо. Гра сприяє створенню близьких стосунків між учасниками групи, знімає напруженість, тривогу, страх перед оточуючими, підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе в різних ситуаціях спілкування, знімаючи небезпеку соціально значимих наслідків.

Характерна особливість гри – її двоплановість, притаманна також драматичному мистецтву, елементи якого зберігаються в будь-якій колективній грі:

1. Гравець виконує реальну діяльність, здійснення якої вимагає дій, пов'язаних з вирішенням цілком конкретних, часто нестандартних завдань.

2. Ряд моментів цієї діяльності носить умовний характер, що дозволяє відволіктися від реальної ситуації з її відповідальністю і численними об’єктивними обставинами.

Двоплановість гри обумовлює її розвиваючий ефект. Психокорекційний ефект ігрових занять у дітей досягається завдяки встановленню позитивного емоційного контакту між дітьми і дорослими. Гра коригує придушувані негативні емоції, страхи, невпевненість у собі, розширює здібності дітей до спілкування, збільшує діапазон доступних дитині дій з предметами.

Відмінні ознаки розгортання гри – мінливі ситуації, в яких опиняється об'єкт після дій з ним, і настільки ж швидке пристосування дій до нової ситуації. Структуру дитячої гри складають ролі, взяті на себе граючими; ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; ігрове вживання предметів-заміщення реальних предметів ігровими (умовними); реальні відносини між граючими.

Одиниця гри і в той же час центральний момент, який об'єднує всі її аспекти це – роль. Сюжетом гри постає відтворена в ній певної сфери дійсності. Змістом гри виступає те, що відтворюється дітьми як головний момент діяльності і відносин між дорослими в їх дорослому житті. У грі відбуваються формування довільної поведінки дитини і її соціалізація.

Загальні показання до проведення ігротерапії: соціальний інфантилізм, замкнутість, нетовариськість, фобічні реакції, надконформність і наднормативна поведінка, порушення поведінки і шкідливі звички, неадекватна статеворольова ідентифікація.

Ігрова терапія виявилася ефективною при роботі з дітьми різної діагностичної категорії, окрім повного аутизму і неконтактної шизофренії.

Ігротерапія ефективна як допомога при:

· корекцій селективного мутизма (Селективний мутизм – це стан, за якого дитина не може говорити, як правило, в школі або в громадських місцях. Селективний мутизм є найбільш поширеним серед дітей віком до 5 років);

· агресивності в поведінці;

· як засіб поліпшення емоційного стану дітей після розлучення батьків;

· зниження страхів, стресу і тривожності у госпіталізованих дітей;

· при корекції труднощів у читанні;

· відставання в мовленнєвому розвитку;

· інтелектуальному та емоційному розвитку розумово відсталих дітей;

· лікуванні заїкання;

· полегшенні стану при психосоматичних захворюваннях (бронхіальна астма, нейродерміт);

· поліпшенні "Я-концепції";

· зниженні тривоги при розставанні з близькими.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
VI. Філогенез нервової системи	\|	Функції ігротерапії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.