Функції ігротерапії.

Основні функції психолога, провідного ігрові заняття

Основні психологічні механізми корекційного впливу гри

1. Моделювання системи соціальних відносин в наочно-дієвій формі в особливих ігрових умовах, наслідування їх дитиною і орієнтування в цих відносинах.

2. Зміна позиції дитини в напрямку подолання пізнавального і особистісного егоцентризму і послідовної децентрації, завдяки чому відбувається усвідомлення власного "Я" в грі і зростання соціальної компетентності і здібності до вирішення проблемних ситуацій.

3. Формування (поряд з ігровими) реальних відносин як рівноправних партнерських відносин співпраці та кооперації між дитиною і однолітком.

4. Організація поетапної відпрацювання в грі нових, більш адекватних способів орієнтування дитини в проблемних ситуаціях, їх інтеріоризація і засвоєння.

5. Формування здатності дитини до регуляції діяльності на основі підпорядкування поведінки системі правил, які виробляються в процесі програвання ролей.

1. Створення атмосфери прийняття дитини.

2. Емоційне співпереживання дитині.

3. Відображення і вербалізація її почуттів і переживань в максимально точній і зрозумілій дитині формі.

4. Забезпечення в процесі ігрових занять переживання дитиною почуття досягнення власної гідності і самоповаги.

В організації терапевтичного процесу виокремлюють діагностичну, терапевтичну і навчальну функції гри. Всі три пов'язані між собою і реалізуються як в спонтанній грі.

1. Діагностична функція полягає в уточненні психопатології, особливостей характеру дитини і взаємин з оточуючими. Спостереження за грою дозволяє отримати додаткову інформацію. У грі дитина на сенсомоторном рівні демонструє те, що вона коли-небудь переживала. Іноді такий зв'язок досить очевидний, але іноді він може бути опосередкованим.
Діти більш повно і безпосередньо виражають себе в спонтанній, ініційованій ними самими грі, ніж у словах. А вимагати від дитини, щоб вона розповідала про себе, значить – автоматично створювати бар'єр в терапевтичних стосунках, як би кажучи дитині: «Ти повинен піднятися на мій рівень спілкування і використовувати для цього слова».

2. Терапевтична функція гри полягає в наданні дитині емоційного і моторного самовираження, відреагування напруги, страхів і фантазій, дає можливість організувати свій досвід. Для дитини важливий процес гри, а не її результат. Вона розігрує минулі переживання в нових формах поведінки. Аналогічним чином вона намагається вирішити свої проблеми і внутрішні конфлікти.
Результати обстежень показують, що в процесі гри зміцнюються і розвиваються психічні процеси, створюються адекватні форми психічного реагування.

3. Навчальна функція гри полягає в перебудові відносин, розширенні діапазону спілкування і життєвого кругозору, реадаптації та соціалізації. Гра для дітей – спосіб навчитися тому, чому їх ніхто не може навчити. Це спосіб набуття нового життєвого досвіду. Дітей не потрібно вчити грати, не потрібно змушувати їх грати. Діти граються спонтанно, не переслідуючи якихось певних цілей. І научіння, тобто набуття досвіду, відбувається поступово і непомітно в процесі гри.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика ігрової психотерапії.	\|	Індивідуальна та групова ігротерапія. Вимоги до формування ігротерапевтичних груп.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.