Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.

Сутність, призначення та види фінансового посередництва.

Фінансові посередники – сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах в розпорядження позичальників. Фінансове посередництво –це специфічний вид діяльності на грошовому ринку, що полягає в акумуляції його суб’єктами в обмін на свої зобов’язання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи. Внаслідок цієї діяльності :

- на ринку з’являються нові фінансові інструменти і загальний асортимент їх значно розширюється, що посилює стимули до формування вільних грошових капіталів;

- урізноманітнюється трансформація грошового капіталу, що сприяє кращій адаптації його руху до потреб розширеного відтворення;

- скорочуються витрати економічних суб’єктів на забезпечення руху свого грошового капіталу;

- зменшуються ризики економічних суб’єктів, пов’язані з використанням свого грошового капіталу.

Фінансові посередники діють на ринку від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобов’язання і власні вимоги. Їх прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, пов’язаними з їх залученням. Їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб’єктам (кредиторам і позичальникам) грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування.

Види фінансових посередників : банки (які через грошово-кредитний мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей) і небанківські фінансово-кредитні установи (які такої здатності не мають). Економічна відмінність між ними полягає в тому, що суб’єкти другої групи є чистими посередниками, вони не можуть розмістити в активи більше коштів, ніж самі акумулювали.

Банк – кредитно-фінансова установа, що зосереджує тимчасово вільні кошти (грошові вклади), надає їх у строкове користування у формі кредитів (позик), стає посередником у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, установами чи окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей, здійснює операції з золотом, чужоземною валютою та інші функції. Є юридичною особою.

Комплекс із трьох операцій – депозитних, кредитних і розрахункових – створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні.

Функції банків – трансформаційна і емісійна.

Трансформаційна – полягає в зміні (трансформації) таких якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банки, як рівень ризикованості, строковість, обсяги та просторове спрямування. Напрями: трансформація ризиків, строків, обсягів і просторова трансформація. Емісійну функцію виконує як центральний банк, емітуючи готівкові кошти, так і комерційні банки, емітуючи депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

Основні види операцій сучасного універсального банку: розрахунково-платіжні операції, управління потоками готівки, валютні операції, інвестиційні операції, трастові послуги, надання кредитів, брокерські послуги, депозитні операції, інші послуги, запозичення коштів, лізингові операції, консультаційні послуги, страхові послуги.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 14. Фінансові посередники грошового ринку	\|	Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.