• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 14. Фінансові посередники грошового ринку

План

Тема 5.1 РИСИ СУЧАСНОГО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

1.Основні форми сучасних всесвітніх економічних відносин

2.Формування інформаційної економіки в Україні

Використання карт:політична карта світу, атласи.

1. «Всі ми — пасажири одного корабля на ім'я Земля» цей образний вислів французького письменника Антуан де Сент-Екзюпері є особливо актуальним сьогодні. Під час вивчення курсу «Соціально-економічна географія світу» ви дізналися про шляхи розвитку світового господарства, засади соціально економічних відносин між країнами, актуальні проблеми людства тощо. Попри різноманіття географічного положення і природних багатств країн і народів, що їх населяють, ви неодноразово переконувалися в цілісності нашого світу.

Перетворення світової економіки, науково-технічний розвиток, прискорення обміну інформацією, пересування людей і товарів — іншими словами, весь розвиток сучасної людської цивілізації забезпечує єдність світу, впливає на формування взаємозалежності між континентами, регіонами та країнами.

Водночас наш багатоманітний та сповнений суперечностей світ на початку XXI століття має безліч проблем політичного, економічного й соціального характеру. І саме від того, наскільки конструктивно буде налагоджена взаємодія держав і народів в масштабах всієї планети, залежить майбутнє людства.

Наше підсумкове заняття у вивченні курсу присвячене найважливішим тенденціям розвитку світового господарства та взаємовідносинам між країнами. Найближчим часом саме від вас залежатиме розв'язання проблем людського суспільства та його майбутнє.

Основні форми сучасних всесвітніх економічних відносин: міжнародна торгівля, науково-технічне співробітництво, виробниче співробітництво, кредитно-фінансові відносини, міграція трудових ресурсів, обмін послугами (транспортними, будівельними, страховими рекламними ін.), міжнародний туризм.

Найважливіші тенденції розвитку світового господарства:

а) Інтернаціоналізація - поглиблення економічних зв'язків у світовому гос­подарстві. Інтернаціоналізація господарського життя як закономірність світового господарства означає процес переростання суспільним виробни-цтвом національних кордонів. Посилюються процеси міжнародної інтеграції та кооперації.

б) Економічна інтеграція — процес зближення і взаємопроникнення національних економік. Це якісно вищий етап інтернаціоналігації життя, що

виявляється у розвитку всіх форм і методів здійснення міжнародної еконо­мічної інтеграції; це такий етап міжнародного господарського співробітни­цтва, коли центр його тяжіння переноситься в середовище матеріального виробництва; це процес стирання відмінностей між країнами у сфері еконо­міки, між суб'єктами господарської діяльності; це господарські відносини за яких не допускається дискримінація іноземних партнерів у кожній з на­ціональних економік,

в) Глобалізація — об'єктивний процес формування єдиних принципів світового устрою. Глобалізація охоплює всі сфери життя сучасного суспільства — економічну, політичну, соціальну. В економічній сфері глобалізація посилила взаємозалежність країн і призвела до формування єдиного економічного простору. Національні господарства країн світу тепер настільки тісно переплетені, що навіть важко провести між ними кордони.

Глобалізація є закономірним етапом розвитку інтеграційних процесів сучасної світової економіки. Наслідки глобалізації: позитивні й негативні.

г) Інформатизація. Оскільки глобалізація нині стала найважливішою тен­денцією сучасного світу й охоплює всі сфери життя суспільства, в її основі лежить інтеграція інформаційних систем в єдину світову систему. Інфор­маційна глобалізація необхідна для формування єдиного світового ринку, який потрібно регулювати економічними, політичними й маніпулятивни- ми методами.

д) «Інформаційна економіка».Для інформаційної економіки характерний ви­сокий ступінь територіальної концентрації. Її центри знаходяться в основному в межах розвинених країн і лише в деяких нових індустріальних країнах (Рес­публіка Корея, Сінгапур). Відставання країн, що розвиваються, у галузі інфор маційних технологій і, як наслідок, обмеженість доступу до інформації галь­мує їх економічний розвиток та позбавляє можливості дотримуватися темпів науково-технічного прогресу.

2. Ступінь розбудови інформаційного суспільства в Україні порівняно із світовими тенденціями є недостатній і не відповідає потенціалу та можли-востям України. Розвиток інформаційного суспільства в Україні та впровад-ження новітніх інформаційно-комунікаційних в усі сфери суспільного життя і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначається одним із пріоритетних напрямів державної політики.

3 розвитком світового Господарства зростає значення нових форм міжна­родних економічних відносин. Сучасний світ стрімко йде до нової, синтезованої моделі розвитку. Її характеризують як якісне відновлення технологічної бази виробництва, широке впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій.

Вступ світового господарства в нову стадію розвитку, пов'язану із сучасним етапом НТР, означає, що в XXI ст. економічна потужність кожної країни буде визначатися насамперед тим, ніскільки вона зуміє оволодіти новітніми досягненнями науки і техніки, якою мірою зможе досягти підвищення продуктивності праці в інтересах покращення благополуччя свого народу.

Незважаючи на процеси інтеграції й глобалізації, на сьогодні в економічному розвитку відбувається диференціація між різними країнами та регіонами залежно від їх рівня (ступеня інтегрування у міжнародний поділ та кооперацію праці, забезпеченості головними факторами виробництва, територіально-географічних особливостей).

Суспільний прогрес потребує налагодження конструктивної, творчої взає­модії держав і народів у масштабах усієї планети й створення для цього не­обхідних передумов.

Таким чином, для забезпечення економічної безпеки Україна обрала шлях самореалізації при підтримці світових інтеграційних структур. Інтегрування української економіки до світової і насамперед європейської системи господарства проходитиме поступово, з урахуванням реальних можливостей і темпів внутрішніх ринкових перетворень в Україні, а також через різні форми міжнародних інтеграційних об'єднань. Реалістичною моделлю інтегрування України до світової системи господарства є сприяння залученню іноземного капіталу і технологій, що має прискорити розбудову власної ринкової економіки. З цією метою необхідно оптимізувати економічні зв'язки України з іншими державами — учасницями СНД: відмовитися від економічно невиправданих або невигідних контактів, залучати іноземні інвестиції, отримувати технічну допомогу та сприяння з боку міжнародного товариства цьому процесові. Розвиткові інтеграційних завдань слугуватимуть різні форми співпраці — зони вільної торгівлі, митні союзи, спільні ринки тощо.

Інформаційний захист національних інтересів України передбачає вивчення інформаційної ситуації в зоні державних інтересів України, пошук механізму впливу на цю ситуацію з метою підтримання позитивного іміджу України, реалізації зовнішньополітичних ініціатив України, упередження ворожих інформаційних акцій проти України. Щоб інформаційний захист був ефективним, необхідно, щоб Україна була інформаційно присутня за кордоном, розширяла радіомовлення на зарубіжжя, впроваджувала програми телевізійного іномовлення, створювала мережу супутникового зв'язку, посилила кадровий склад дипломатичного представництва України, поліпшила матеріально-технічну базу інформаційних служб, увійшла до міжнародної системи обміну інформацією, уклала двосторонні міждержавні угоди, у першу чергу з сусідніми країнами, щодо транскордонного радіо- і телемовлення, поглиблювала співпрацю українських засобів масової інформації з зарубіжними.

План:

1. Сутність, призначення та види фінансового посередництва.

2. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.

3. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.

4. Небанківські фінансово-кредитні установи.

Література:

1. Гроші та кредит: Навч.посібник / І.В.Алєксєєв, М.К.Колісник, О.Й.Вівчар та інші. – Львів, 2004.

2. Гроші та кредит: Підручник / М.І.Савлук, А.М.Мороз та інші. – Київ: КНЕУ, 2001.

3. Гальчинський А.С. Теорія грошей: Навч.-метод.посібник. – К.: Основи, 1998.

4. Демківський А.В. Гроші та кредит. – К.: , 2003.

5. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навчальний посібник / за ред. Б. Л. Луціва. – 2-ге видання, перер. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 225 с.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. А. Фінансові коефіцієнти
3. А. Фінансові коефіцієнти
4. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
5. Архітектурні посередники мають матеріальну основу. Вони закріплюють реальний стик - соціально важливий, функціонально насичений, домінуючий у ландшафті, візуально активний.
6. Аудиторський ризик — це ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку коли фінансові звіти суттєво викривлені.
7. Банки як учасники ринку цінних паперів
8. Банківські установи на кредитному ринку
9. Бюджет виплат по фінансовій діяльності
10. Бюджет – загальне поняття, що об’єднує різноманітні фінансові документи, які включають заплановані доходи і державні видатки на відповідний період.
11. В залежності від мети та характеру угоди, які лежать в основі випуску векселів, а також їх забезпечення розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселя.
12. Важелі впливу на процеси розвитку ринку капіталу.

Переглядів: 794