МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Паліативна допомога при синдромі хронічного болюЛпальгетики периферійної дії (ненаркотичні анальгетики і ЦвОтероїдні протизапальні засоби) Дія периферичних анальгетиків пов'язана, головним чином, з Пригніченням утворення простагландинів і послабленням сенси-ЩлЬивної дії брадиканіну на больові рецептори. Класичним препаратом цієї групи є аспірин. Аспірин (ацетилсаліцилова кислота) справляє анальгезивну, Жарознижувальну і протизапальну дії, зменшує агрегацію тромбоцитів. Основний механізм дії — інактивація циклооксигенази II порушення синтезу простагландинів. Препарат може застосову-нптися при слабкому больовому синдромі, у тому числі при запальних ускладненнях. В онкологічній практиці ще однією перепитою препарату є його антитромботична і антиагрегантна дія. Оскільки анальгезивна дія аспірину виражена слабко, а побічні вфекти, особливо в разі тривалого застосування, виникають час-то, останніми роками для лікування ХБС його практично не використовують. Парацетамол справляє анальгезивну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію. Інгібітор синтезу простагландинів ипливає на центр терморегуляції гіпоталамусу. Як анальгетик застосовується при болю малої й середньої інтенсивності протягом нетривалого періоду (6—8 днів). Комбіновані препарати на основі ііарацетамолу мають вираженіші протизапальні (парацетамол + ібупрофен) або анальгезивні (парацетамол + кодеїн) властивості. Спазмолекс (парацетамол + дицикломіну гідрохлорид + декстропропоксифену гідрохлорид), який містить інгібітор ацетилхоліну та центральний наркотичний анальгетик, дає виражений знеболювальний ефект порівняно з ефективністю наркотичних анальгетиків. • Побічні реакції при прийманні препаратів групи парацетамолу виникають рідше, ніж при прийманні аспірину. Найчастіше є: нудота, біль у надчерев'ї, алергійні реакції, рідко — анемія, тромбоцитопенія і метгемоглобінемія. У разі тривалого застосування може проявитися гепатотоксична дія препаратів, тому необхідний постійний контроль аналізів крові й функціональних показників печінки. Анальгін (метамізол) справляє більш виражену анальгезивну, жарознижувальну і спазмолітичну дію. Пригнічує біосинтез ендогенних, субстанцій, що зумовлюють біль (ендопраксиди, бради-кініни, простагландини та ін.), перешкоджає проведенню больо Паліативна допомога при синдромі хронічного болю вих імпульсів, підвищує поріг збудження на рівні таламусу. На основі анальгіну розроблено низку комбінованих препаратів; анальгезивна і спазмолітична дія яких більш виражена. Найві-доміші з них баралгін і його аналоги (спазмалгін, спазган, триган тоїцо), які вирізняються вираженою спазмолітичною дією та спричинюють розслаблення гладеньких м'язів. Високою ефективністю вирізняється триналгін, з особливою спазмолітичною і знеболювальною дією, що триває при одноразовому парентеральному введенні 6—8 год. Препарати цієї групи з успіхом застосовують для лікування больового синдрому легкого та середнього ступеня тяжкості. Побічні явища: лейкопенія, агранулоцитоз, шкірні алергійні реакції — можливі при тривалому застосуванні препаратів. Нестероїдні протизапальні препарати мають виражені аналь-гезивні та протизапальні властивості, пригнічують агрегацію тромбоцитів. Вони ефективні при больовому синдромі слабкої і середньої інтенсивності. Основними механізмами дії є блокування циклооксигенази та пригнічення синтезу простагландинів, які взаємодіють з больовими рецепторами. Ці препарати показані при метастатичному ураженні скелета, пухлинах м'яких тканин, вісцеральному болю. Найвідоміші препарати цієї групи: • натрію диклофенак (вольтарен, верал, дикломакс, наклоф, ортофен); • індометацин (індобене, індовісес, індотард, метіндол); • напроксен (апранакс, дапрокс ентеро, напробене); • кетопрофен (кетонал, кнавон, профенід, фастум); • кеторолак (кетанов, кеторол, торадол). Найкраще вивчена центральна протибольова дія кетопрофену (кетонал), яка зумовлена здатністю: • завдяки високій жиророзчинності швидко проникати через гематоенцефалічний бар'єр; • справляти центральну дію шляхом інгібування та деполяризації нейронів задніх стовпів спинного мозку; • селективно блокувати рецептори ИМРА, спричиняючи прямий та швидкий вплив на трансмісію болю; • впливати на гетеротримерний С-протеїн, який міститься в постсинаптичній нейронній мембрані, а та зв'язується з нейрокі-нінами, що полегшують проходження аферентних больових сигналів; • контролювати рівень серотоніну та зменшувати вироблення субстанції Р. Кетонал є сильним периферійним анальгетиком з досить вираженою центральною дією, чинить протизапальний і жарознижувальний вплив, пригнічує агрегацію тромбоцитів. Препарат за анальгетичним ефектом прирівнюється до морфіну гідрохлориду 1 тому може застосовуватися для післяопераційного знеболений. У практиці паліативного лікування онкохворих кетонал ефективний при лікуванні хронічного больового синдрому помірної інтенсивності (особливо при кісткових метастазах та ураженні м'яких тканин із запальним компонентом), при сильному больовому синдромі поєднання кетоналу з опіоїдами дає змогу у 2—4 рази знизити їхню дозу, суттєво зменшуючи ризик розвитку тяжких побічних ефектів (пригнічення дихання, брадикардія, артеріальна гіпотензія, нудота, блювання тощо). Випускається в ін'єкційній формі, у таблетках, капсулах, свічках та у вигляді крему. . Похідні диклофенака, індометацину та напроксену мають виражену протизапальну дію, ефективні при кісткових і суглобних болях, невралгіях і міалгіях. Кетопрофен і кеторолак більш ефективні як анальгетики периферичної дії й призначаються при травмах і в післяопераційний період. Нестероїдні протизапальні препарати є в різних лікарських формах для місцевого, ентерального і парентерального застосування. Найчастіше побічними діями при застосуванні препаратів цієї групи є: нудота і блювання; біль у надчерев'ї; закреп або діарея; запаморочення; головний біль; сонливість; алергійні реакції; шкірні висипи; рідше — ерозивно-виразкові ураження та перфорації травного тракту; кровотечі. З особливою обережністю їх треба призначати при хронічній серцево-судинній патології, нцрково-печінковій недостатності, виразковій хворобі шлунка та тонкої кишки. Імовірність розвитку ускладнень значно зростає при комбінованому й тривалому призначенні препаратів. Читайте також:
|
||||||||
|