• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Недоліки

1. Якщо вмираючий хворий справді не хоче цього.

2. Якщо у близьких не вистачає часу, щоб піклуватися про вмираючого.

Аспекти паліативної допомоги хворим з вірусом імунодефіциту

3. Якщо хворий хоче отримувати парентеральне харчування а патронажної процедурної сестри, яка б у цьому допомогала, не­має.

4. Якщо вдома немає нікого, хто б міг піклуватися про вмира^}

ючого.

5. Якщо доглядальники не матимуть підміни і будуть сильно фізично та духовно стомлюватися без можливості відпочити.

6. Якщо в сім'ї є маленькі діти, за якими теж потрібний до­гляд. Мета загального догляду — створення максимально комфорт­них умов для пацієнта. Медична сестра складає план догляду, у якому враховуються звички й побажання хворого. Хороший до­гляд у паліативній допомозі є важливим психологічним чинни­ком, що впливає на настрій хворого, бажання жити, полегшує] спілкування та взаєморозуміння.

Основною метою постійного догляду є:

• полегшення страждань хворого від болю та інших симпто­мів;

• психологічна допомога хворому; створення системи під­тримки хворого, що допомагає йому жити наскільки можливо ді­яльно;

• психологічна допомога членам сім'ї хворого під час хворо­би й після важкої втрати.

Ці постулати було розроблено активістами сучасного добро­дійного руху, рекомендовано ВООЗ для широкого проведення програм постійного догляду за онкологічними хворими. Для ВІЛ-хворого програма постійного догляду включає ефективний контр­оль болю, що досягається підбиранням адекватної дози ненарко-тичних і наркотичних анальгетиків, які не лише усувають біль, а й зводять до мінімуму їхню побічну дію і не посилюють інші симп­томи хвороби. Програма постійного догляду направлена на запо­бігання соціальній ізоляції онкологічного хворого.

У завдання медичної сестри також входить навчання хворого та його сім'ї правилам лікувального харчування, яке необхідне для зменшення низки симптомів (нудота, блювання, зниження апетиту, закрепи та ін.). Харчування пацієнта в пізніх стадіях ВІЛ пов'язане з низкою труднощів і особливостей. Часто зменшу­ється потреба в їжі та воді. У деяких випадках з'являються пога-

на переносимість їжі і відсутність апетиту (анорексія). Через по­стійні нудоту й блювання хворий може відмовлятися від їжі та води. Якщо виникає проблема вибору між водою і їжою, та пере­вага віддається збереженню вживання рідин. Медична сестра, проводячи харчування таких хворих, повинна керуватися прин­ципами:

— не примушувати хворих їсти, а якщо пацієнт нічого не з'їв,

то просто прибрати тарілку без коментарів;

— їжу подавати малими порціями, годувати тільки тоді, коли пацієнт відчуває голод. Час, коли пацієнт їсть з найбільшим задо­воленням (найчастіше, це сніданок), зробити головною трапезою

дня;

— намагатися частіше пропонувати хворому улюблені страви;

— перед їдою провітрювати приміщення, пропонувати пацієн­тові вмиватися, переодягнутися, якщо зможе, то сісти за стіл.

Захисна ізоляція. Паліативна допомогата догляд у термінальній стадії

Захисна ізоляція забезпечує безпечне оточення для пацієнтів/ клієнтів, які сприйнятливі до інфекції, і може бути належною формою догляду за багатьма пацієнтами, наприклад, за людьми, що страждають на імунодефіцит. Метою захисної ізоляції є про­філактика й лікування інфекції до тих пір, доки не буде усунена

імунодепресія.

Імуносупресію може спричинювати багато чинників, а саме:

• первинна хвороба, як, наприклад, лейкемія, лімфома, СНІД, важке комбіноване імунодефіцитне захворювання;

• вторинна хвороба, така як діабет, яка може ускладнювати

первинне захворювання;

• лікарські засоби, зокрема цитотоксичні препарати й корти­костероїди;

• антимікробна терапія, що викликає зміни в природній мі­кробній флорі людини;

• променева терапія: ступінь імуносупресії залежить від того,

яка частина тіла була піддана лікуванню;

• травми і опіки;

• вік.

Для ухвалення рішення про рівень захисту слід оцінити важ­кість і очікувану тривалість імуносупресії. Зазвичай дотримують таких принципів:

• що тяжче стан імуносупресії, тим вищою є потреба в за­хисті;

• що небезпечнішем є навколишнє середовище, тим більшою мірою слід обмежувати плановану сестринську допомогу.

Ризик інфекції збільшується при порушенні природних за­хисних механізмів людського організму, що відбуваються в ре­зультаті багатьох клінічних процедур. Такі процедури вимагають сестринської допомоги за найвищими стандартами, щоб знизити ризик інфекції, наскільки це можливо. Прикладами цього мо­жуть слугувати:

• шкіра: наприклад, постійні катетери, часта венепункція, пролежні;

• слизова оболонка: виразки порожнини рота;

• порожнини тіла: сечові катетери, інтубаційна трубка.

У деяких пацієнтів/клієнтів ризик інфекції підвищується за рахунок поєднання імуносупресивних чинників. Наприклад, у хворого з лейкемією кісткового мозку, що зазнає трансплантації, може розвинутися реакція «трансплантат проти господаря», що вимагає лікування підвищеними дозами імуносупресорів.

Захисна ізоляція може забезпечуватися за таких умов:

• спеціально організовані відділення, якщо вони є;

• окремі палати в загальному відділенні;

• загальні палати з контрольованими навколишніми умо­вами.

Ізольований сестринський догляд. Принципи

Ізольований сестринський догляд, або ізоляція джерела, озна­чає застосування практичних методів знищення патогенних орга­нізмів і недопущення їхнього поширення. Це може вимагати створення механічних бар'єрів для обмеження поширення пато­генних організмів за межами певної ділянки.

Переважно запобіжні засоби проти перенесення інформації вимагають більше зусиль, більше часу і витрат, ніж аналогічні процедури в звичайних обставинах.

Типи ізольованого сестринського догляду

1. Захисна ізоляція, або зворотний ізольований сестринський догляд, ізоляція джерела для запобігання передачі патогенних мікроорганізмів від інфікованої особи іншим людям. На вирішен­ня питання про ізолювання пацієнта/клієнта впливає наявність можливостей, а також фізичний стан території, на якій здійсню­ватиметься ізоляція.

2. Стан інших пацієнтів і передбачувана тривалість ізоля­ції. При ретельному дотриманні заходів безпеки можна викорис­товувати зону відділення, розташовану на відстані від особливо

уразливих пацієнтів.

Інколи, якщо вже сталося інфікування, спеціально виділений для цієї мети персоналом може здійснювати догляд за групою па­цієнтів, що перебувають разом у невеликій палаті, замість ізоля­ції в інших відділеннях. Це називається груповою ізоляцією. Не-інфіковані пацієнти не повинні допускатися в цю зону, поки не будуть виписані всі інфіковані хворі й не буде проведено дезін­фекцію.

Загальні принципи ізольованого сестринського догляду

Найважливішою для успіху ізольованого сестринського до­гляду є обробка рук і одягу. Для того, щоб такий догляд був ефек­тивним, слід дотримувати декілька загальних принципів. Потріб­но зробити все можливе для того, щоб інструкції були простими для виконання. Необхідно проводити регулярний аналіз і оцінку ситуації для того, щоб встановити, чи продовжує ізольований се­стринський догляд бути найбільш оптимальною формою допо­моги.

Рекомендації стосовно обробки рук. Руки слід мити після пря­мого контакту з пацієнтом або із забрудненими матеріалами, та­кими як іграшки, постільна білизна тощо, а також перед контак­том із пацієнтами. їх слід ретельно висушувати, бажано за допо­могою разових паперових рушників високої якості. Рекомендації щодо захисного одягу Інші запобіжні заходи:

• прибирання;

• особиста гігієна пацієнта;

• обережне поводження із забрудненими предметами та в* ходами;

• постільна білизна;

• кухонне начиння й посуд;

• сеча, кал і блювотні маси. Комунікація. Ефективна комунікація відіграє важливу роль у швидком^-

налагодженні ізольованого сестринського догляду й доведення д відома всіх уражених осіб тих заходів безпеки, яких слід дотримувати.

Чинні накази, інструкції МОЗ України:

1) інструкція з організації роботи лабораторій діагностик ВІЛ-інфекції, 1994 р.;

2) ГОСТ 42-21-2-85 «Стерилізація та дезінфекція виробів медичного призначення»;

3) «Про збір, знезараження та здачу використаних медичних виробів одноразового застосування із пластичних мас»;

4) «Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД» — наказ МОЗ України від 25.05.2000 р. № 120;

5) «Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах» — наказ МОЗ України від 10.05.2007 р. №234.

Читайте також:

1. PR-відділ організації: переваги і недоліки
2. Але в реклами є і недоліки.
3. Багатофакторна матриця «Мак-Кінсі», її зміст, способи використання , достоїнства і недоліки.
4. Бюджетування як інструмент оперативного контролінгу, його переваги і недоліки
5. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
6. Виборчі системи: суть, різновиди, переваги та недоліки.
7. Види партнерств, їхні переваги та недоліки.
8. Внутрішні недоліки, притаманні страхуванню
9. ВПРАВА 5. Виправте недоліки в тексті службових документів. Замініть недоречно (на Вашу думку) вжиті професіоналізми загальновживаною лексикою.
10. Достоїнства і недоліки машинних мов
11. Засоби маркетингових комунікацій на сучасному ринку: переваги та недоліки
12. Матриця Бостонской консультаційної групи (БКГ), її зміст, способи використання, переваги і недоліки.

Переглядів: 1480