Банки. Види банків. Банківська система України

Банки — це кредитні установи, які здійснюють посередництво в платежах, мобілізують вільні грошові кошти підприємств і населення та надають кредити. Діяльність банків пов'язана з виконанням таких операцій (рис. 2.19):

1. Пасивні операції. Вони полягають у мобілізації банками вільних грошових коштів підприємств і населення, за рахунок яких поповнюються ресурси банків. За цими операціями банки сплачують проценти.

2. Активні операції. Вони полягають у розміщенні грошових ресурсів банку, тобто наданні їх у позику за певний процент. При цьому кредит може надаватися у формі грошових позик і в формі зобов'язань сплатити борг клієнта.

3. Комісійні операції. Комісійними називаються посередницькі операції банків. До них належать операції з платежами, операції з валютою, інкасування векселів і чеків, прийняття на збереження цінних паперів, надання сейфів для користування, управління майном та інші.

Рис. 2.19. Види операцій комерційних банків

Існують різні види банків. За своєю функціональною діяльністю вони можуть бути об'єднані у дві групи: центральні банки і комерційні банки. В сукупності вони становлять банківську систему. її очолює центральний банк. Він є емісійним, касовим та резервним центром країни. Більшість країн світу мають один центральний банк. У США їх дванадцять і вони утворюють центральну федеральну систему, але головним серед них є Федеральний резервний банк Нью-Йорка.

Сучасна банківська система України е дворівневою. її вищий рівень становить Національний банк України з відповідною мережею установ. Другий, нижчий, рівень становлять комерційні банки. Вони поділяються на універсальні й спеціалізовані. Універсальні банки акумулюють грошові кошти населення, підприємств, організацій, ведуть грошові розрахунки, розміщують кредитні ресурси, надають традиційні банківські послуги.

Основним джерелом банківського прибутку є маржа — різниця між процентом, що одержують банки за надані кредити, і процентом, що сплачується банком вкладникам, та надходження за надання послуг.

До спеціалізованих банків відносять кооперативні, селянські, експортно-імпортні, іпотечні та інші не універсальні банки. Вони здійснюють грошово-кредитні операції у вузькоспеціалізованих сферах. Зокрема, інвестиційні банки фінансують капітальне будівництво, оновлення основного капіталу промислових підприємств, житлове будівництво, селянські — кредитують сільськогосподарські підприємства і таке інше.

Визначальна роль у здійсненні всього комплексу заходів держави з регулювання грошового обігу та кредитних відносин належить Національному банку України. Він є центральним банком держави, її емісійним центром, який здійснює єдину державну політику у сфері грошового обігу і кредиту, спрямовану на зміцнення грошової одиниці і кредитної системи. Основні функції Національного банку визначаються законом України про банки і банківську діяльність.

Головними функціями Національного банку є;

1) регулювання кредитно-грошового обігу. Воно забезпечується здійсненням банком емісії грошей та національних грошових знаків, організацією міжбанківських розрахунків, визначенням резервних фондів комерційних банків, регулюванням процентних ставок, курсу валют, проведенням операцій на ринку цінних паперів та іншими заходами;

2) кредитно-розрахункове обслуговування уряду (держави). Національний банк фінансує операції держави, проводить обслуговування державного боргу країни;

3) здійснення контролю за діяльністю комерційних установ, надання комерційним банкам ліцензій на проведення банківських операцій та операцій із зарубіжною валютою, реєстрація комерційних банків, установлення процентних ставок та ін.;

4) формування і зберігання золотовалютних резервів держави, резервних фондів грошових знаків, розміщення їх, у тому числі в іноземних банках.

Крім банків, кредитні операції здійснюють також інші установи. Однією з могутніх кредитних структур є страхові компаній Це акціонерні приватні й державні організації, які страхують населення, майно і практично все, що пов'язано з людською діяльністю. Також вони надають кредити і ведуть підприємницьку діяльність, вкладають гроші безпосередньо у великі і найбільш прибуткові компанії, володіють великими пакетами високодохідних заставних паперів, купують облігації державних позик.

Позабанківське фінансування довгострокових капіталовкладень у народне господарство здійснюється також інвестиційними фондами. Джерелом утворення інвестиційних фондів залежно від форми власності можуть бути податки й грошові збори,субсидії, позики, пожертви різних підприємств, організацій і населення. Отже, суть інвестиційних фондів зводиться до акумуляції коштів і використання їх для інвестицій.

Утворюються й інші фонди, які акумулюють грошові кошти та інвестують їх у ті чи інші галузі народного господарства. У світі відомий Міжнародний валютний фонд. В Україні — це пенсійний фонд, фонди соціального страхування, зайнятості, чорнобильський, державний валютний та інші фонди.

2.6. Акціонерне товариство й акціонерний капітал 2.6.1. Акціонерне товариство. Види акціонерних товариств Акціонерне товариство — це підприємство, капітал якого утворюється за рахунок внесків його учасників шляхом придбання акцій. Капітал, утворений таким чином, називається акціонерним капіталом. Отже, акціонерне товариство — це підприємство, в якому функціонує колективний капітал. Частка кожного акціонера у цьому капіталі визначається кількістю акцій, якими він володіє. Випуск і функціонування акцій є головною особливістю, що відрізняє акціонерне товариство від інших підприємств. Ще однією особливістю є демократична організація управління справами акціонерного товариства. Акціонерне підприємство повинно працювати ефективніше, ніж одноосібне. В одноосібних підприємствах нижньою межею ефективності є нульовий прибуток. Що це означає? Якщо власник одноосібного підприємства не одержує необхідного прибутку, але й не має збитків, то він ще може існувати. В акціонерному товаристві ситуація інша. Відсутність прибутку буде означати для нього загибель. Чому? Тому, що прибуток тут конче потрібен для розрахунків з акціонерами, для виплати їм дивідендів за акціями. Якщо ж дивіденди виплачуватися не будуть, то це викличе масовий продаж акцій, які почнуть катастрофічно падати в ціні. За цим неминуче наступить банкрутство. Таким чином, акціонерна форма організації виробництва неодмінно вимагає одержання прибутку. Акціонерні товариства бувають закриті і відкриті. Закриті — це такі товариства, акції яких розподіляються між засновниками й не можуть розповсюджуватись за підпискою та вільно купуватися й продаватися на ринку цінних паперів. Відкриті — це такі товариства, акції яких вільно розповсюджуються за підпискою, купуються й продаються на фондовій біржі. У нашій країні акціонерні товариства почали створюватися з переходом до ринкової економіки. їх метою є одержання прибутку на основі залучення до господарського обороту вільних грошових коштів населення та підприємств для вирішення певних господарських завдань — технічної реконструкції підприємств, збільшення виробництва продукції та створення нових робочих місць. Найвищим органом управління акціонерного товариства е загальні збори акціонерів. Вони скликаються раз на рік. Але акціонери, які володіють не менше, як 20% голосів, мають право в будь-який час вимагати проведення зборів. В акціонерному товаристві обирається рада акціонерів. Вона здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу. До ради можуть входити представники трудового колективу, профспілкових та інших громадських організацій. Члени ради не можуть бути одночасно членами виконавчого органу — правління. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю. Його роботою керує голова, який призначається або обирається згідно зі статутом товариства. Діяльність акціонерного товариства регламентується статутом, який затверджується зборами акціонерів. 2.6.2. Акції, їх соціально-економічна суть і значення Капітал акціонерного товариства формується шляхом випуску й продажу акцій. Акція — це цінний папір, який свідчить про внесення певного паю в капітал акціонерного товариства й дає право її власникові на одержання доходу у формі дивіденду. Розмір дивіденду залежить від рівня прибутковості підприємства. Акція є документом, який дає її власнику певні права щодо акціонерного капіталу. Вона засвідчує внесення паю до сукупного капіталу товариства. Власник акції користується нею як власністю й одержує за нею дивіденди, може її продати, подарувати, закласти в банк. Акції є засобом здійснення інвестицій для технічної реконструкції підприємства. Кошти, одержані внаслідок продажу акцій, стають фінансовими ресурсами і через банківську систему інвестуються у виробництво. Людина, яка володіє акціями, прямо чи опосередковано користується правом контролю й участі в управлінні справами акціонерного товариства. Акції є привілейовані та звичайні. Привілейовані акції гарантують їх власникам першочергову виплату дивідендів у фіксованих процентах до номінальної вартості акції. Вони також забезпечують пріоритетну участь у розподілі майна на випадок ліквідації акціонерного товариства. Водночас власники привілейованих акцій не мають права голосу на зборах акціонерів, а, отже, не мають формального права брати участь в управлінні акціонерним товариством. Але це зовсім не означає, що вони не можуть впливати на діяльність акціонерних товариств. Акціонери можуть швидко продати акції, а масовий продаж акцій веде до падіння їх курсу, яке може привести підприємство до банкрутства. Тому керівництво підприємства змушене вживати захисних заходів: наприклад" підвищувати розміри дивідендів, скуповувати знецінені акції, вживати заходів щодо збільшення прибутку. Отже, вплив власників привілейованих акцій на діяльність акціонерного товариства є досить сильним. Звичайні акції дають їхньому власнику право участі в справах акціонерного товариства. Вони можуть брати участь у загальних зборах акціонерів, бути обраними до складу правління, спостережної ради або ревізійної комісії. Міра участі акціонера в роботі акціонерного товариства визначається кількістю акцій, якими він володіє. Кожна акція дає право одного голосу. Отже, більший вплив на діяльність акціонерного товариства мають ті акціонери, які мають більше акцій. А основну політику акціонерного товариства визначають власники контрольного пакету акцій. Звичайні акції дають також право їхньому власнику на одержання дивідендів, але після виплати їх за привілейованими акціями і здійснення різних першочергових платежів. Великі доходи одержують ті акціонери, які володіють великими пакетами акцій, перебувають у керівництві акціонерних товариств, або ті, що спекулюють на фондових біржах, купуючи й перепродуючи цінні папери. Різниця в цінах є джерелом збагачення акціонерів і причиною банкрутства. При ліквідації акціонерного товариства претензії власників звичайних акцій задовольняються в останню чергу. Акції можуть бути іменними і на пред'явника. Громадяни, як правило, можуть бути власниками іменних акцій. їх обіг фіксується в книзі реєстрації, до якої вносяться відомості про придбання акцій та їх кількість на руках кожного акціонера. Акції на пред'явника реєструються лише за загальною кількістю.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Форми кредиту. Внутрішній державний борг. Кредитна система	\|	Курс акцій. Дивіденди і їх значення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.