Кембриджська версія

Кон'юнктурна теорія цінності грошей М. І. Тугана-Барановського

Загальний рівень цін, а отже і цінність грошей, він пов'язує не з кількістю грошей, а з загальною кон'юнктурою товарного ринку. У фазі економічного піднесення загальний рівень цін зростає і цінність грошей знижується. А в фазі економічного спаду ціни знижуються і цінність грошей зростає. Ці коливання цін і цінності грошей в економічному циклі здійснюються на його думку незалежно від кількості грошей, тобто під впливом негрошових чинників.

Зміна кон'юнктури ринку провокується чинниками, що діють з боку попиту і з боку пропозиції. З боку попиту — це кількість грошей, обсяг доходів та швидкість обігу грошей, а з боку пропозиції - це обсяг виробництва, рівень витрат на виробництво і рівень цін.

Туган-Барановський започаткував неокласичний етап кількісної теорії грошей та обґрунтував ряд положень:

- На рівень цін впливає не один, а всі чинники рівняння обміну. Оскільки всі вони високо плинні і змінюються в різних напрямах, то зміни цін і кількості грошей не можуть бути пропорційними.

- Вплив кількості грошей на ціни може здійснюватися через:

а) зміну суспільного попиту на товари (збільшення кількості грошей приводить до росту цін через зростання доходів та попиту на товари);

б) зміну дисконтного проценту (зростання кількості грошей приводить до збільшення вкладів у банках, тому викликає зменшення облікового проценту, розширення кредитування економіки і збільшення попиту на гроші);

в) зміну суспільного уявлення про вартість грошей (інфляційних очікувань: тривале зростання кількості грошей викликає зниження оцінки грошей їх власниками і вони почнуть швидше їх витрачати, збільшиться попит на товари і ціни теж зростуть).

- вплив кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано, залежно від тривалості та обсягів збільшення кількості грошей.

- Туган-Барановський розкрив механізм взаємозалежності між загальною кількістю грошей в країні, кількістю грошей в заощадженнях з швидкістю обігу грошей. Довів, що швидкість може нейтралізувати дію чинника кількості грошей.

Одними з перших дослідників попиту на гроші з мікроекономічних позицій були професори Кембриджського університету А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон. Вони намагалися дати відповідь на такі питання: чому економічні агенти зберігають гроші, від яких чинників залежить розмір попиту їх на гроші та ін.

Мотивами накопичення грошей вони вважали:

1) потребу в запасі засобів обігу і платежу для здійснення поточних платежів (трансакційний мотив);

2) потребу в резерві грошей для покриття не передбачуваних потреб (мотив завбачливості).

Нові підходи дали можливість сформулювати новий монетарний показник — коефіцієнт, що характеризує частину сукупного доходу, яку економічні суб'єкти бажають тримати у грошовій (ліквідній) формі. За своїм змістом цей показник є протилежним показнику швидкості обігу грошей і визначається як k =1/V. Він відомий також як «коефіцієнт Маршалла», що характеризує рівень монетизації економіки.

Залежність попиту на гроші від обсягу виробництва та рівня розвитку мотивів до формування касових залишків була виражена формулою, що дістала назву «кембриджського рівняння»:

Md = k*P*Y,

де Md — попит на гроші;

k - коефіцієнт, що виражає частину річного доходу, яку суб'єкти зберігають у ліквідній формі (коефіцієнт Маршалла);

Р — середній рівень цін;

Y — обсяг виробництва у натуральному виразі.

За зовнішніми ознаками формула «кембриджського рівняння» нагадує формулу «рівняння обміну» І. Фішера. Проте по суті вони істотно різняться, бо у них різні показники М: у першій формулі (І. Фішера) — це кількість грошей, що фактично обслуговує потреби товарного обігу, а в другій — це величина всього попиту на гроші як касові залишки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей.	\|	ВНЕСОК ДЖ. М. КЕЙНСА У РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.059 сек.