• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПРИРОДНІ І СИНТЕТИЧНІ ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНІ З’ЄДНАННЯ

До найбільш важливих природних високомолекулярних сполук відносяться білки, що є головною складовою частиною всіх речовин тваринного походження. Вони містяться також в рослинах, особливо в зернах пшениці, насінні бобових. Молекули білків побудовані із залишків різних амінокислот, з’єднаних пептидними зв’язками, але в якому порядку ці амінокислоти зв’язані одна з одною, для багатьох білків невідомо. Лінійно побудовані макромолекули білків можуть бути зв’язані одна з одною, наприклад, дисульфідними містками або водневими зв’язками. Молекулярна маса різних білків коливається в широких межах і досягає кількох мільйонів. Білки використовуються головним чином для харчових потреб. Деякі речовини, що містять білки – шкіра, шерсть, натуральний шовк – знаходять і технічне застосування.

Білки – основний матеріал, з якого побудований живий організм. Вони служать матеріалом для побудови кліток, тканин і органів, утворення ферментів і більшості гормонів, гемоглобіну й інших з'єднань, що виконують в організмі особливо важливі й складні функції. Білки формують з'єднання, що забезпечують імунітет до інфекцій, беруть участь у процесі засвоєння (на різних етапах) жирів, вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів. Життя організму пов'язане з безперервною витратою й відновленням білків. Для рівноваги цих процесів (азотистої рівноваги) необхідно щоденне заповнення з їжею білкових втрат. Білки на відміну від жирів і вуглеводів не накопичуються в резерві й не утворяться з інших харчових речовин, тобто є незамінною частиною їжі. Як джерело енергії вони мають другорядне значення, тому що можуть бути замінені жирами й вуглеводами. Окислювання в організмі 1г білка дає 4 ккал.

Запас усіх білків у живих організмах повинен постійно поповнюватися, тому білки – найважливіші поживні речовини. Харчова цінність білків залежить від їхнього складу, тобто від вмісту в них незамінних (не синтезованих самим організмом) амінокислот. Звичайно тваринні білки вважаються для людини важливішими, ніж рослинні.

Колаген - основний білок сполучної тканини, складається з макромолекул, що мають трьохепіральну структуру. Головне джерело одержання колагену - шкіра великої рогатої худоби, у якій його міститься до 95 %. Колаген застосовують як ранове покриття: плівки з фурациліном, кислотою борною, олією обліпиховою, метилурацилом, а також очні плівки з антибіотиками; губки гемостатичні з різними лікарськими речовинами. Він забезпечує оптимальну активність лікарських речовин, що зв'язано з їх глибоким проникненням і тривалим контактом із тканинами організму. Колаген - гарний носій очних лікарських форм (розчинів, плівок).

Білки також відносяться до природних високомолекулярних сполук. В основі цих продуктів лежить поліпептидне угруповання, складні молекули якого побудовані з амінокислот.

У залежності від форми молекул білки розділяють на фібрилярні, що мають лінійну витягнуту форму, і глобулярні, що мають згорнуту кулясту форму молекул - глобуль. Молекулярна маса білків коливається в межах від 27000 до 6800000. При розчиненні у воді молекули білків дисоціюють на іони. Ця дисоціація може відбуватися за кислотним чи основним типом залежно від рН середовища. У дуже кислому середовищі білок поводить себе як основа, його молекула дисоціює за рахунок груп - NH, за основним типом:

HONH3-R-COOH => [NH3-R-COOH]⁺+ ОН^-

Кислотна дисоціація при цьому пригнічена. У лужному середовищі, навпаки, пригнічена основна дисоціація, а йде переважно кислотна:

HONH3-R-COOH => [HONH3-R-COO]^- + Н⁺

Однак при певному значенні рН ступінь дисоціації аміно- і карбоксильних груп набуває однакового значення, тоді молекули білків стають електронейтральними. Значення рН, при якому молекула білка знаходиться в електронейтральному стані, називається ізоелектричною точкою (ІЕТ). Для більшості білків ізоелектрична точка лежить в області кислих розчинів. Зокрема, для желатину - 4,7; казеїну молока - 4,6; глобуліну крові - 6,4; пепсину - 2,0; хімотрипсину - 6,0; альбуміну яєчного - 4,7; фармагелю А - 7,0; фармагелю В - 4,7. Необхідно враховувати ІЕТ, тому що встановлено, що від її величини залежить стійкість білків, а отже, і прояв їх властивостей. У деяких випадках можливо навіть випадання білків в осад. Це зв'язано з тим, що в ІЕТ по всій довжині білкової молекули знаходиться рівна кількість позитивно і негативно заряджених іоногенних груп, що приводить до зміни конфігурації молекули. Гнучка молекула звертається в клубок силою притягання різнойменних іонів

Природними високомолекулярними речовинами є целюлоза і крохмаль (вищі полісахариди).

Целюлоза – головна складова частина тканин рослин. Найбільше міститься чистої целюлози (96-98%) у бавовні.

Целюлоза відноситься до полісахаридів. Це клітковина, яка представляє собою головну речовину, з якої складається деревина, рослинні волокна. Молекули целюлози, подібно крохмалю, побудовані з залишків глюкози (α-форми), але відрізняються від крохмалю просторовим розташуванням цих ланок. Макромолекули целюлози лінійні, у них багато полярних гідроксильних груп, які утворюють між собою міцні міжмолекулярні зв'язки, що придають молекулі твердість. Молекулярна маса її коливається в широких межах – від 500тис. до кількох мільйонів.

Окремі макромолекули целюлози пов’язані між собою великою кількістю водневих зв’язків, тому вона не плавиться і не розчиняється. Целюлоза не розчиняється в холодній воді. Наявність у її молекулі вільних гідроксилів дає можливість одержувати прості і складні ефіри, частково або цілком розчинні у воді. Вони являють собою продукти заміщення водневих атомів гідроксильних груп целюлози на спиртові залишки - алкіли (при одержанні простих ефірів) чи кислотні залишки - ацилі (при одержанні складних ефірів). Ефіри целюлози використовують як стабілізатори, пролонгатори, основотворні засоби, а також для підвищення якості багатьох лікарських форм.

Крохмаль є головною складовою частиною всіх злаків та картоплі. Він складається з двох полісахаридів, амілози та амілопектину. Амілоза – лінійний полімер, побудований із залишків глюкози; молекулярна маса амілози вимірюється сотнями тисяч. Амілопектин – розгалужений полімер, також побудований із залишків глюкози; його молекулярна маса може досягати кількох мільйонів.

До найбільш розповсюджених і важливих для харчової промисловості синтетичних полімерів відносяться поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид та політетрафторетилен.

Поліетилен (-СН₂–СН₂-)_n одержують полімеризацією етилена. Молекули цього полімеру лінійні, іноді мають невеликі розгалуження. Молекулярна маса поліетилену знаходиться в межах 25000 до 100000. За способом одержання розрізняють: поліетилен високого, середнього і низького тиску. Поліетилен високого тиску має найбільшу чистоту і використовується у фармацевтичній практиці.

При кімнатній температурі він не розчиняється ні в жодному з відомих розчинників. При 110-120^оС становиться пластичним і легко деформується. Завдяки водостійкості, паганій газо- і паро- проникності поліетилен використовують у вигляді плівки для упаковки харчових продуктів. З нього виготовляють труби, пробки і ємкості для зберігання рідин.

СН₃

|

Поліпропілен (-СН₂-СН-)_n має молекулярну масу 60000-200000. Він стійкий до дії кислот. При звичайній температурі поліпропілен ні в чому не розчиняється, плавиться при температурі 164-170^оС.

Поліпропілен застосовують для виробництва пакувальної плівки, посуду, труб. Волокна з поліпропілену відрізняються високою міцністю.

Сl

|

Полівінілхлорид (-СН₂-СН-)_n складається з лімітних або мало розгалужених молекул. Його молекулярна маса 18000-30000. На основі полівінілхлориду промисловість випускає вініпласт – твердий пружний матеріал. Він добре зварюється і склеюється. Його застосовують для виготовлення листів, плівки, труб і деталей апаратури, які можуть експлуатуватися при температурі не вище 50-60^оС.

Політетрафторетілен, тефлон ( - СF₂ – CF₂ - )_n плавиться при 320-327^оС. Останнім часом поширюється застосування полімеру, що є похідним поліетилену; в його молекулах замість атомів Гідрогену містяться атоми Флуору. Тефлон зовні нагадує поліетилен. Він має високу хімічну і термічну стійкість. Ні в чому він не розчиняється і має надзвичайно високу хімічну стійкість до дії сильних кислот, луг і органічних розчинників навіть при підвищених температурах. Із тефлону виготовляють різне обладнання для хімічної промисловості. Використовується він для виробництва хімічно стійких труб, кранів, вентилів, підшипників. Його використовують у протезуванні; для покриття поверхні посуду, призначеного для нагрівання. Вироби з тефлону можна використовувати в інтервалі температур від -260⁰С до +260⁰С.

Читайте також:

1. I. Природні ресурси Землі.
2. VIII. Реакції, в результаті яких утворюються високомолекулярні сполуки
3. Аналіз трифазного з’єднання з урахуванням опорів лінійних проводів
4. Анатомія кісток верхньої і нижньої кінцівок та їх з’єднання
5. Безперервні з’єднання – сінартрози
6. Білки – це високомолекулярні органічні біополімери, мономерами яких є амінокислоти.
7. Болтове з’єднання
8. Болтове рознімне з’єднання та його параметри
9. Болтового з’єднання болтового з’єднання
10. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60- 80-х роках XVII ст.
11. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60-80-х роках XVII ст.
12. Вид зварного з’єднання

Переглядів: 1017