Закінчення таблиці 6

Сторінка 2

Номер станції	Номер пікету	Відлік по рейці, мм	Перевищення, мм	Горизонт інструмента, м	Висота точки, м
задній	передній	проміжний	обчислені	середні
	П К						1,5 1822,5 1824		30,424
Х₂					32,248
	Х₂						1933		32,248
П К					34,181
	П К						1529	36,893	34,181
	+32					34,272
П К						35,710
	П К						1644		35,710
П К					37,354
	П К						1950		37,354
	+50				39,304
		+50					2,5 825,5 828		39,304
П К					40,132
	П К						1856		40,132
Х₃					41,988
	Х₃						1365		41,988
П К					43,353
	П К						1151		43,353
Rp.40				44,504

Посторінковий

контроль:

Висотна нев’язка:

Якщо фактична нев'язка не перевищує допустимої межі, її розподіляють з оберненим знаком на всі перевищення. Поправки записують у журналі над середніми значеннями перевищень. Правильність розподілу нев'язки контролюють сумою всіх поправок, яка має дорівнювати нев'язці з оберненим знаком. У випадку, коли нев'язка недопустима і перевіркою не виявлено помилок в обчисленнях, нівелювання зв'язувальних точок слід повторити.

Висоти зв'язувальних точок обчислюють через виправлені перевищення:

H_n+₁=H_n+h_випр,

тобто висота наступної точки дорівнює висоті попередньої плюс відповідне перевищення.

На кожній станції, де є проміжні точки, обчислюють горизонт інструмента як суму висоти задньої зв'язувальної точки та відліку по чорній стороні рейки, встановленої на цій точці. Віднявши від нього проміжний відлік, одержують висоту проміжної точки.

За обчисленими висотами точок осі траси будують поздовжній профіль. Як правило, вертикальний масштаб беруть у 10 разів крупнішим від горизонтального. Побудову починають із профільної сітки – горизонтальних ліній, які проводять у нижній частині аркуша міліметрового паперу на певній відстані одна від одної. Графи профільної сітки заповнюють за даними пікетажної книжки та журналу нівелювання. Внутрішню ситуацію показують умовними знаками. У графі “Відстані” записують відстань від попереднього пікету до плюсової точки. Графу “Відмітки поверхні землі” заповнюють, заокруглюючи висоти пікетних і плюсових точок до сантиметрів. Від верхньої лінії профільної сітки (лінії умовного горизонту) навпроти відповідних пікетних і плюсових точок відкладають у вертикальному масштабі їхні висоти. Сполучивши послідовно відкладені відрізки, отримують поздовжній профіль осі нівелювання траси. Поперечні профілі будують, як правило, проти тих точок осі, де їх розбивали, за висотами відповідних точок і відстанями між ними. Для побудови поперечників горизонтальний і вертикальний масштаби приймають, зазвичай, однаковими.

Приклад побудови поздовжнього профілю траси дороги показано на рис. 29.

Після побудови профілю на ньому виконують проектувальні роботи, які починають із проведення проектної лінії. Перед цим установлюють контрольні висотні точки – перетин траси з автомобільними дорогами та залізницями, об’єктами гідрографії тощо, беруть до уваги максимально допустимі ухили, мінімальні радіуси вертикальних кривих. Проводячи проектну лінію, прагнуть звести до мінімуму обсяги земляних робіт.

Ухили i проектної лінії встановлюють за відношенням перевищення між її початком та кінцем h до горизонтальної проекції довжини d:

Їх визначають, як правило, у тисячних долях одиниці. За ухилом проектної лінії та висотою її початку обчислюють проектні висоти всіх пікетів і плюсових точок:

H_п = H₀ + i d,

де H_n– шукана проектна висота точки;

H₀ – проектна висота початкової точки лінії даного ухилу;

d – відстань від початку проектної лінії до даної точки, м.

За різницею висот точок поверхні землі та проектних висот обчислюють робочі висоти відповідних точок. Вони показують, скільки треба насипати (або вибрати) ґрунту в кожній точці нівелювання, тобто обсяг земляних робіт. Робочі висоти підписують проти відповідних точок під проектною лінією – для виїмок і над нею – для насипів.

Точку перетину проектної лінії з поверхнею землі називають точкою нульових робіт. Її висоту визначають так само, як і проектні висоти точок, розрахувавши відстань х до неї від сусіднього пікету. З рис. 30 видно, що

де h₁ i h₂ – робочі висоти точок, розташованих зліва та справа від точки нульових робіт; d – відстань між ними. Розраховані відстані до точок нульових робіт надписують на профілі зліва і справа від її ординати. Лінію ординати й висоту точки нульових робіт показують на профілі синім кольором.

Умовний план траси зображують прямою, на якій у відповідних місцях дугами відображають розбиті на трасі криві: якщо траса повертає управо – дугу кривої обертають вгору, якщо вліво – униз. Із точок початку і кінця кривої проводять вертикальні прямі до лінії пікетажу і по обидва боки від них указують відстані до сусідніх пікетів. Біля кожної кривої виписують її елементи: радіус, кут повороту, тангенс і довжину. Над лінією прямих відрізків траси вказують їхню довжину, а під нею – румб.

Умовний план траси і всі написи на ньому виконують червоною тушшю. Виготовлений і оформлений профіль підписують виконавці робіт.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Сфери менеджменту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.