• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність та роль інформації у процесі прийняття управлінських рішень

Основні питання.

Лекція 7. Інформація, її види та роль у груповій динаміці

Удосконалення організаційних і міжособових комунікацій

Усунути перепони в міжособових комунікаціях можна шляхом вдосконалення спілкування. Для цього треба:

1) пояснювати та обговорювати свої ідеї ще до початку їх передавання;

2) бути сприйнятливим до потенційних семантичних проблем;

3) слідкувати за власними жестами, позами, інтонаціями;

4) бути уважним до почуттів працівників;

5) враховувати соціально-психологічний клімат у колективі;

6) налагоджувати ефективний зворотній зв’язок;

7) допускати можливість дублювання ідеї, повідомлення, пояснення.

Удосконалення комунікацій і ліквідація перепон в організаціях здійснюється шляхом:

- раціоналізації структури комунікаційного процесу;

- регулювання інформаційних потоків;

- удосконалення документообігу;

- ефективного застосування графічних засобів;

- поліпшення виконання функцій взаємозв’язків групи;

- покращення зворотного зв'язку;

- введення системи збору пропозицій від працівників;

- застосування сучасних інформаційних технологій – ПЕОМ, електронної пошти, радіо, телебачення тощо.

7.1. Сутність та роль інформації у процесі прийняття управлінських рішень.

7.2. Культура документації в управлінській праці.

7.3. Інформаційні потоки в управлінні.

Інформація, являючись новим “основним ресурсом”, наділена властивістю безмежності, що надає їй характеру не ресурсу, а споживчого попиту. Якщо власник певного предмету, продавши його, втрачає на нього права, то після продажу інформації вона все-таки залишається у нього. Більше того, інформація стає більш цінною, чим більше людей володіють нею.

Інформація не має явної форми кінцевого використання, точно так, як жоден вид кінцевого використання не потребує специфічного виду інформації і не залежить від жодного конкретного виду інформації.

Інформація – це сукупність повідомлень, які відображають конкретний стан явища, події, виробничо-господарської діяльності.

Сучасне управління має ті самі потреби, що й традиційне управління: можливість користуватися засобами інформації та засобами впливу для досягнення необхідної рентабельності.

Адміністративний апарат створюється з метою накопичення інформації та її обробки.

Сучасне управління визначається на трьох основних рівнях:

1) на рівні стратегічного планування, інформація встановлює обмеження, які лімітують вибір цілей і дають можливість запобігти встановленню нереальних задач;

2) на етапі розробки та прийняття управлінських рішень інформація про виробничі та фінансові можливості підприємства є необхідною для керівника;

3) інформація про результати контролю за реалізацією встановлених цілей служить для прийняття коригуючих заходів.

Традиційні засоби, які можуть використовуватися для інформаційного забезпечення: бухгалтерська звітність про фінансово – господарську діяльність підприємства; статистична звітність про діяльність зовнішнього середовища; маркетингові дослідження ринку; вивчення мотивації; технологічні дослідження тощо.

В процесі управління необхідно добиватись своєчасного надходження інформації, але без її перевантаження або недостовірності. Все це підтвердить ефективність обробки інформації та прийнятих на її основі рішень.

Роль інформації в процесі управління має два аспекти:

а) з одного боку, постійне збільшення потоку інформації у зв’язку з розвитком системи створює проблеми управління нею, що викликано необхідністю обробки великих обсягів інформації, які постійно зростають (більш високими темпами зростають обсяги інформації при екстенсивному розвитку виробництва);

б) з іншого боку, при збільшенні обсягів інформації зростають можливості вдосконалення виробництва. Розробка нових технологій можлива тільки на основі обробки інформації про дійсний стан виробництва.

Класифікацію інформації за різними ознаками наведено на рис. 7.1.

Рис. 7.1. Класифікація інформації

Процес обміну інформацією в організаціях умовно поділяють на дві категорії: формальну, або таку, яка планується і неформальну, або таку, що не планується.

Формальна передача інформації. У великих організаціях великі адміністративні інструкції обумовлюють, хто кому може офіційно писати папери, хто кому повинен доповідати і в яких випадках, хто переглядає записки, хто видає інформацію тощо.

Одним із найважливіших засобів формалізації передачі відомостей є використання стандартних форм (бланків), в які заноситься інформація. Стандартні форми дають перевагу ініціатору інформації, що передається, адже введення в оборот відповідного бланка значно скоротить час. Бланки вигідні також одержувачу інформації: використовуючи форму, він може уточнити, які саме дані йому необхідні в роботі.

Головний недолік будь-якої стандартної форми полягає у відсутності в ній гнучкості. Оскільки в ній точно визначено, яку інформацію і яким чином необхідно передати, то вона повідомляє і неправдиву інформацію, якщо матеріал не відповідає формі.

Формальна система обміну інформацією має обмеження. Вона не задовільняє повністю потреб організації – неможливо формалізувати все, що проходить в організації. Встановлені канали не можуть вмістити багаточисельні потреби в обміні інформацією. Крім того, передача інформації по каналах, як правило, не доносить усіх змістових тонкощів того, що необхідно повідомити. Формальний обмін інформацією часто не може відобразити реальні потреби організації через свою повільність і негнучкість.

Щоб бути ефективним, обмін інформацією повинен бути ширшим, ніж організаційна схема.

Неформальна передача інформації. Існує багато шляхів неформального поширення інформації, які дозволяють доповнити формальну систему.

Але неформальна передача інформації – це в деякій мірі незаконні всередині організації розмови та чутки. Вони охоплюють будь-яку інформацію поза офіційними каналами. В багатьох організаціях більша частина інформації, яка використовується при прийнятті директивних рішень, передається неофіційно.

Неформальна передача інформації будує свої головні канали на основі соціальних груп, які визначаються структурою організації. Часте спілкування і ототожнення себе з організацією є одночасно причиною і наслідком структури соціальних груп, які забезпечують засоби для ефективної передачі інформації. Отже, неформальна передача інформації знаходиться в такому ж співвідношенні з повноваженнями ототожнюючих себе груп і осіб, як і офіційна передача інформації в співвідношенні з ієрархічною структурою повноважень.

Система неформальної передачі інформації є одночасно необхідною, неминучою та інколи роздратовуючою. Досить часто неформально передана інформація буває викривленою і неправдивою, оскільки вона не підлягає офіційному контролю.

Один з найбільш дієвих засобів посилити свій вплив в організації полягає в інтенсивному розвитку каналів неформальних зв’язків. Люди, які використовують неофіційні канали інформації, стають особливо впливовими, коли формальна система передачі перестає відповідати вимогам організації.

Розвинута система неформальної передачі інформації, яка доповнює формальну, часто дає можливість організації виконувати свої завдання швидко і оперативно.

Урядові установи повинні підтримувати постійний потік інформації не тільки між своїми співробітниками, але й іншими установами, організаціями і населенням.

При використанні внутрішніх і зовнішніх каналів обміну інформація інколи накладається одна на другу, що викликає ряд адміністративно-управлінських проблем.

Важливим і досить поширеним засобом представлення інформації в процесі групової динамікі є графіки, які за видом ілюстрації інформації поділяються на:

1) графіки, що зображають організаційні відносини у виробництві (структуру, зв’язки, взаємовідносини) в основному без кількісних характеристик, серед котрих схеми класифікаційні і класифікаційно-аналітичні, органіграми, схеми організаційні, схеми робочого процесу, хронограми і сіткові графіки;

2) графіки, що зображають розташування речей та явищ у просторі (топограми) і у часі – хронограми (циклограми, хронограми робочих операцій, хронограми процесів зборки, диспетчерські графіки);

3) графіки кількісних відношень (діаграми, номограми).

Читайте також:

1. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
2. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
3. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
4. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
5. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
6. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
7. Автоматизація виробничих процесів
8. Алгоритм прийняття рішення при прийманні сигналів з випадковою початковою фазою
9. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
10. Аналіз альтернативних рішень
11. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
12. Аналіз зовнішньої інформації

Переглядів: 3418