Гострий гломерулонефрит

Починається з інтракапілярного, до якого приєднується екстракапілярний патологічний процес.

Морфологія гострого ГН:

За характером запалення - ексудативним, продуктивним. Імунні комплекси відкладаються на базальних мембранах капілярів клубочків двох нирок і ушкоджують їх. Розвивається ваксуліт, який клінічно проявляється гематурією. В порожнині капсули накопичується ексудат. Нирки набряклі, збільшені, кора сіро-кричневого кольору з червоним крапом на поверхні (строката нирка).

Для гострого гломерулонефриту характерні: 1) сечовий синдром (олігурія, гіперстенурія (при легких формах), азотемія (при важких формах), гематурія, протеїнурія, циліндрурія); 2) гіпертензивний синдром; 3) набряковий синдром; 4) порушення з боку центральної нервової системи.

Ускладнення ГГН: 1) розвиток серцевої недостатності, обумовлений гіпертензивним синдромом у зв‘язку із перевантаженням лівого шлуночка опором; 2) порушення з боку центральної нервової системи пов’язані із розвитком еклампсії (псевдоуремії), оскільки під впливом ангіотензину ІІ і іонів Nа⁺ виникає спазм судин головного мозку і сітківки ока, що веде до втрати зору, судом із втратою свідомості (виникає раптово: еклампо з лат. - припадок); 3) перехід у хронічну форму гломерулонефриту; 4) розвиток ХНН.

Підгострий гломерулонефрит (злоякісний)

Швидко прогресуючий, за 1,5-2 роки розвивається ХНН. Розвивається екстракапілярний продуктивний гломерулонефрит. В капсулі клубочка утворюється "півмісяці" - проліферація нефротелія капсул, тому капіляри тромбуються, некротизуються, гіалінизуються.Нирки збільшені, в'ялі, набряклі, кора жовто-сіра (тому, що є ліпідоз) із червоним крапом на поверхні (велика строката нирка).

Хронічний гломерулонефрит

Наслідок гострого або самостійне захворювання (інфекційного походження, неінфекційного походження, при ревматичних хворобах, після еклампсії, радіаційний, спадковий).

Закінчується хронічною нирковою недостатністю.

Види за клінікою:

— Латентна - проявляється ізольованим сечовим синдромом - помірною протеїнурією, гематурією,

— Гіпертензівна - характеризується стійким підвищенням артеріального тиску, набряками, гематурією, протеїнурією, циліндрурією і лейкоцитурією,

— Нефротична - характеризується значним набряковим синдромом, вираженою протеїнурією і циліндрурією, характерними змінами в крові (гіпопротеїнемія, гіперліпідемія),

— Змішана (нефротично-гіпертонічна) - характерні набряк і гіпертензія, такі зміни сечі, як і при нефротичній формі, але без характерних змін у крові.

Морфологія хронічного ГН:

- імунні комплекси не фагоцитуються лейкоцитами, а обволакуються речовиной базальної мембрани. Загальновизнаною є імунологічна концепція розвитку хронічного гломерулонефриту (гіперчутливість уповільненого типу, імунними ефекторами виступають Т-хелпери із цитотоксичними властивостями).

Мікроознаки: стінки капілярів товсті, гіалінізовані, розвивається дистрофія епітелія, атрофія канальців, склероз строми. Збережені нефрони гіпертрофуються (поверхня нирок набуває зернистого вигляду).

Макроознаки. Нирки малі, сухі, малок рівні, зморщені (вторинно-стулярна нирка).

Пієлонефрит - запалення ниркової миски, чашечок, паренхіми з переважною локалізацією процесу в проміжній тканині (інтерстеціальний нефрит).

Захворювання виникає у зв’язку: а) з занесенням збудника інфекції в нирки гематогенним (низхідним) шляхом із вогнищ запалення (карієс, пародонти, фарингіт, тонзиліт) або б) поширенням його у висхідному напрямку по сечових шляхах при циститах, уретритах, кольпітах і т.і..

Виникненню захворювання сприяють різні умови: а) які викликають застій сечі (звуження, закупорка сечоводів, аденома простати), б) порушення трофіки сечових шляхів, в) загальні захворювання, які знижують реактивність організму (цукровий діабет, атеросклероз, ожиріння, хронічна інтоксикація та ін.).

Причина - різні мікроби.

— За характером запалення - це гнійний нефрит (збудниками найчастіше є кишкова паличка, коки) ,

— За перебігом - гострий або хронічний.

Пієлонефрит характеризується канальцевою дисфункцією значно переважають клубочкові порушення, особливо в початкових стадіях захворювання (знижуеться здатність нирок концентрувати сечу внаслідок порушення процесу реабсорбції, ранній і важкий канальцевий ацидоз, зв’язаний з порушенням ацидо- і амоніогенезу, синдром втрати солей, в основі якого лежить різке зниження реабсорбції іонів Na⁺, K⁺ і Ca²⁺⁾.

Як наслідок зазначених розладів розвиваються небезпечні для життя порушення водно-електролітного обміну і кислотно-лужної рівноваги.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гломерулонефрит	\|	Гострий пієлонефрит

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.