В основі гострого лейкозу (ГЛ) лежить значне збільшення вмісту бластних клітин у кістковому мозку і їх поява у периферичній крові. Захворювання зустрічається у будь-якому віці, проте найчастіше ним хворіють чоловіки та жінки у віці 20-30 років.
Клінічна картина. Переважно ГЛ починається гостро – з високої температури, ознобу, вираженої слабості, пітливості (синдром пухлинної інтоксикації), що пояснюється пірогенним впливом пуринових речовин, які звільняються при розпаді незрілих лейкоцитів, а з іншого боку – вторинною інфекцією внаслідок зниженої резистенності організму.
При обстеженні виявляють синдром лейкемічної проліферації (біль у кістках, важкість у правому та лівому підребір’ях, збільшення лімфовузлів внаслідок метастатичних вогнищ пухлинного процесу), а також цілий ряд інших синдромів: анемічний, гіперпластичний, геморагічний, імунодефіцитний, виразково-некротичний.
Картина крові. Основним критерієм діагностики ГЛ є наявність у крові бластних клітин (від 5-10 до 80-90%). Бластні клітини великі за розміром, форма ядра неправильна, ядерця чіткіше виражені, цитоплазма базофільна. Залежно від переваги тих чи інших бластних клітин визначають форму ГЛ (лімфобластний, мієлобластний, монобластний тощо).
Кількість лейкоцитів у крові може коливатися від низьких цифр (у 50% випадків - лейкопенія) до гіперлейкоцитозу (100-200х1012/л). Переважно в крові виявляють бластні і зрілі клітини, проміжні форми відсутні (лейкемічний провал), паралельно спостерігається нормохромна анемія, тромбоцитопенія, ШОЕ переважно збільшена.