ГОСТРИЙ ТА ХРОНІЧНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ

Хронічний апендицит.

15.1. Хронічний рецидивуючий апендицит –характеризується появою приступів гострого апендициту на фоні неприємних чи больових відчуттів в правій здухвинній ділянці;

15.2. Хронічний резидуальний апендицит –виникає після перенесеної апендикулярної кольки;

15.3. Первинний хронічний апендицит –клінічні симптоми захворювання і морфологічні зміни у відростку розвивалися поступово без ознак приступу гострого апендициту у анамнезі.

15.4. Клінічна картина: незначний біль в правій здухвинній ділянці, який посилюється при фізичних навантаженнях і супроводжується затримкою стільця, відчуттям тяжкості внизу живота.

15.5. Інструментальна діагностика – іригоскопія. Прямі рентгенологічні ознаки хронічного апендициту: повне чи часткове незаповнення відростка контрастом, зміна розмірів і форми відростка, обмежена болючість живота, що співпадає з «тінню» відростка, конкременти у просвіті відростка. Непрямі ознаки: апендикостаз, цекостаз, ілеостаз, зміна форми і обмежена рухомість сліпої кишки.

15.6. Хірургічна тактика:пацієнту рекомендують лапароскопічну, або класичну апендектомію у плановому порядку.

Камінь у жовчному міхурі – це бочка з порохом, якій не вистачає гноту.

В.Арістархов «Короткі лекції з факультетської хірургії»

1. Анатомо-фізіологічні особливості жовчних шляхів і печінки.Печінкова тканина складається з великої кількості дольок, розділених між собою сполучною тканиною, в якій проходять: жовні протоки, гілки ворітної вени, гілки печінкової артерії та нерви. Всі ці елементи обплітають дольку густою сіткою. Гепатоцити в дольці розміщені таким чином, що один їх полюс обернутий до кровоносних судин, а інший – до жовчних капілярів. Відтік жовчі йде в жовчні протоки, які зливаючись, утворюють два основні жовчні протоки – правий і лівий печінкові, що зливаються в воротах печінки і формують загальний жовчний протік, довжиною від 1 до 10 сантиметрів (в середньому 3-7 см) з діаметром 3-7 міліметрів. Від місця впадіння міхурової протоки (сфінктер Лютке) до ДПК формується загальний жовчних протік, або холедох, довжиною, в середньому 5-8 см, діаметром – 5-9 мм. Він поділяється на чотири частини: супрадуоденальну (близько 3 см); ретродуоденальну (близько 1,8 см); панкреатичну (близько 3 см) та інтрамуральну. В головці підшлункової залози загальний жовчний протік зливається з панкреатичним (вірсунговим) протоком, утворює невелику ампулу і відкривається на слизовій ДПК отвором, який має діаметр 3 мм. Ампула має добре виражений м’язовий сфінктер (сфінктер Одді). Крім цього, є ще два сфінктера – один в холедоху, другий – в панкреатичній протоці. Холедох проходить в малому чіпці (гепатодуоденальній зв’язці), формуючи, так звану, “анатомічну двійку”: D – загальна жовчна протока (ductus holedohus); V – вена (розмішена медіально); А – артерія (ще більш медіально). Стінка загальної жовчної протоки має три шари: слизовий, м’язовий і серозний.

2. Етіопатогенез. Факторами ризику утворення конкрементів вважають вік, надлишок маси тіла, супутні захворювання (цукровий діабет, гіпертонія, гемолітична анемія та ін.), вагітність і пологи. Часто поєднується з іншими захворюваннями (синдром Saint-а:грижа стравохідного отвору діафрагми, хронічний калькульозний холецистит і дивертикульоз товстої кишки).

Сприяючими моментами для утворення конкрементів є порушення обміну речовин (в першу чергу, жирового), перенасичення жовчі холестерином, розлади функції печінки, запальні процеси в жовчновивідних шляхах і застій жовчі. Процес утворення жовчі залежить від стану структурних елементів гепатоцитів і їхніх ферментних систем. Дестабілізація колоїдної рівноваги жовчі призводить до випадіння кристалів і їхньої агрегації. Підвищення екскреції холестерину зумовлює гіперхіломікронемія та підвищення концентрації фракцій ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності з паралельним зниженням фракцій ліпідів високої щільності, що пов'язане з порушенням активності ферментів, які регулюють метаболізм холестерину. Літогенність жовчі може формуватись за рахунок відносної або абсолютної нестачі колоїдстабілізуючих компонентів жовчних кислот і фосфоліпідів. Збільшення вмісту жовчних кислот в жовчі сприяє утримуванню в розчині великої кількості холестерину в колоїдному стані і попереджує холестериновий літогенез.

Жовчні конкременти поділяють на холестеринові (основним компонентом є холестерин), пігментні (містять білірубін і його полімери), вапнякові (складаються з вуглекислого вапна) та мішані.

Холецистит відноситься до досить частих захворювань, складає 5 % від всіх хірургічних захворювань і займає друге місце після гострого апендициту. Жінки хворіють в 4-5 разів частіше, ніж чоловіки. В країнах Азії захворюваність на холецистит серед чоловіків і жінок приблизно однакова. У дітей і в молодих людей переважає некалькульозний (безкам'яний) холецистит, а у людей 40-50 років – калькульозний.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ускладнення гострого апендициту.	\|	Хронічний калькульозний холецистит.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.