Ускладнення гострого апендициту.

14.1. Апендикулярний інфільтрат – це конгломерат, сформований великим чіпцем, куполом сліпої і петлями клубової кишки, які зв’язані між собою і оточені фібринозними зрощеннями. В центрі конгломерату знаходиться запально змінений червоподібний відросток.

14.1.1.Найбільш часто це ускладнення виникає у літніх людей. Розрізняють ранні інфільтрати (до 2 діб від початку захворювання) і пізні (виникають на 3-5 добу захворювання). При пальпації живота відмічається болюче, щільної консистенції утворення, деколи рухоме, без чітких меж. У людей з вираженою підшкірною основою його пропальпувати тяжко. Загальний стан задовільний. Температура підвищується незначно, переважно ввечері. В загальному аналізі крові помірний лейкоцитоз і підвищене ШОЕ.

14.1.2. Лікування інфільтрату консервативне. Призначають ліжковий режим, антибіотики, протизапальні, фізіотерапевтичні процедури. Перед призначенням такої терапії слід виключити пухлинний процес. Під впливом консервативної терапії апендикулярний інфільтрат може розсмоктатися або нагноїтися з утворенням апендикулярного абсцесу.

14.1.3. Якщо апендикулярний інфільтрат виявляється під час операції, в ніякому випадку не слід прагнути до обов’язкового виділення з нього червоподібного паростка для виконання апендектомії – при цьому можна легко пошкодити запальну і інфільтровану стінку тонкої чи товстої кишки. До інфільтрату та у порожнину малого тазу підводять гумові випускники і післяопераційну рану зашивають. Хворого слід обов’язково попередити, що апендектомія у нього не виконувалася.

14.2. Апендикулярний абсцес. Як правило, розвивається як наслідок апендикулярного інфільтрату. На фоні клінічної картини апендикулярного інфільтрату у пацієнта погіршується загальний стан, посилюється біль у правій здухвинній ділянці, підвищується температура тіла до 40°С, наростає лейкоцитоз з різким зсувом формули ліворуч. При пальпації – виражена болючість в правій здухвинній ділянці, збільшення розмірів інфільтрату. Лікування – операція апендектомії з широким дренуванням місця абсцесу і малого тазу.

14.3. Тазові абсцеси виникають внаслідок: деструкції відростка при тазовому розміщенні; затіканні гнійного ексудату при гострому апендициті, ускладненому перитонітом, в умовах звичного розташування червоподібного паростка; потрапляння в малий таз мікробно забрудненої крові під час операції; недостатнього дренування малого тазу після проведення апендектомії. Клінічна картина: біль внизу живота і над лоном, підвищена температура тіла, тенезми, частий стілець, розлади сечопуску. При ректальному огляді відмічається болючість і нависання передньої стінки прямої кишки. Встановлення дівгнозу є показом до операції – санації і дренування абсцесу. Провести розкриття абсцесу можна через передню стінку прямої кишки.

14.4. Пілефлебіт – септичний тромбофлебіт ворітної вени. Дуже рідкісне і небезпечне ускладнення, яке виникає на 2-3 добу початку захворювання на гострий апендицит. Оскільки більшість хворих в ці терміни вже є прооперовані, то часто клінічні ознаки пілефлебіту з’являються у ранньому післяопераційному періоді. В тяжких випадках процес може поширитися на селезінкову вену. Пілефлебіт швидко прогресує: висока температура тіла, ознаки ССЗВ, збільшення печінки, пожовтіння шкіри і склер. Стан хворого тяжкий, наростає полі органна дисфункція, ендогенна інтоксикація. При УЗД гепатобіліарної зони часто виявляються множині ехо-негативні утвори печінки (абсцеси?) та позитивні ультрасонографічні ознаки синдрому Бадда-Кіарі. Якщо антибіотикотерапією вдається ліквідувати ознаки пілефлебіту впродовж трьох діб – прогноз сприятливий. Якщо ж ефекту від лікування впродовж цього часу немає – скоріше всього в подальшому пацієнт загине від печінково-ниркової дисфункції або множинних абсцесів печінки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тактика хірурга при оперативному втручанні з приводу помилкового діагнозу гострого апендициту.	\|	ГОСТРИЙ ТА ХРОНІЧНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.