• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Риногенні ускладнення

Хронічні синусіти

Гострий сфеноїдит

Гострий фронтит

Гострий етмоїдит

Клініка: головний біль локалізується

- при ураженні передніх комірок - біля кореня носа та внутрішніх кутів очей,

- якщо уражені середні – біль іррадіює у скроні та тім’я,

- якщо задні – у потилицю

-виділення з носа , порушення носового дихання, гіпосмія.

При риноскопії: слизова оболонка носа в ділянках середнього і верхнього носових ходів набрякла, гіперемована, спостерігається виділення гною.

Клініка :

- біль у ділянці лоба, якій посилюється під час пальпації або постукуванні по передній стінці лобової пазухи, особливо в разі натискання у верхньому куті очної ямки,

- відчуття тиску в оці з боку запаленої пазухи

- світлобоязнь

- виділення з носа, зниження нюху.

Риноскопія:

- гіперемія і набряклість слизової оболонки середнього відділу носа,

- смужка гною під середньою носовою раковиною ,

- на рентгенограмі спостерігають затемнення лобних пазух

Клініка: - біль у потилиці, рідше у ділянці лоба, тім’ї, скронях,

- підвищення температури тіла, підвищена втомлюваність.

При передньої риноскопії: простежуються набряк і гіперемія слизової оболонки верхнього носового ходу та слизо-гнійні або гнійні виділення у нюховій щілині (між перегородкою носа та середньою носовою раковиною).

Під час задньої риноскопії гній видно у верхньому носовому ході або на задній стінці глотки.

Лікування:

1. ліжковий режим,

2. антибіотики, сульфаніламідні препарати,саліцилати,

3. антигістамінні препарати

4. судинозвужувальні краплі до носа:

5. пункція і промивання пазухи. Перша пункція є одночасно діагностичною та лікувальною

6.ФТЛ (УВЧ, діатермія, солюкс тощо)

7. видалення хворого зуба при одонтогенному гаймориті

8. хірургічне лікування – розкриття пазухи виконують при неефективності консервативних методів, а також при внутрішньочерепних чи орбітальних ускладненнях синуситу або при підозрі на них.

Хронічні синусіти поділяються на катаральній, гнійні, гнійно-поліпозні, поліпозні.

Хронічний синуїт має перебіг із періодами ремісій та загострень. У період ремісії характерна відсутність загальних явищ та головного болю . Пацієнт скаржиться на зниження працездатності, гнійні виділення з носа.

Загострення хронічного процесу може супроводжуватися підвищенням температури тіла, погіршенням самопочуття, поширеним головним болем.

Лікування : найефективнішим методом лікування хронічних гнійних або поліпозно- гнійних є хірургічний.

Розрізняють очноямкові (орбітальні) та внутрішньочерепні ускладнення. Ця патологія виникає внаслідок поширення інфекції з носа та приносових пазух в очну ямку і порожнину черепа. До захворювань, що причиняють їх розвиток, належать:

- фурункул носа

- абсцес носової перегородки,

- гострі та хронічні параназальні синуїти

- травматичні ушкодження носа.

Передумовою виникнення риногенних ускладнень є анатомічна близькість ЛОР-органів до очної ямки і порожнини черепа, судинно-нервові зв’язки .

Шляхи проникнення інфекції: контактний, гематогенний, лімфогенний, унаслідок травми.

Очноямкові ускладнення:

1.реактивний набряк очної ямки і повік розвивається в дитячому віці за наявності гострих етмоїдитів. Спостерігається набряк і почервоніння шкіри в ділянці повік, повікова щілина звужена, гіперемія та набряк кон’юнктиви повік.

2.Абсцеси повік характеризуються тім, що в місцях прояви спостерігаються значний набряк повік та кон’юнктиви. Повікова щілина різко різко звужена або закрита, однак рухомість очного яблука не порушена.

3. Субперіостальний абсцес виникає внаслідок проникнення гною під періост очної ямки через ушкоджену кісткову стінку. Рухомість очного яблука різко обмежена, можливий розвиток екзофтальму. У порожнину очної ямки гній потрапляє рідко, найчастіше він поширюється назовні, утворюючи норицю.

4. Ретробульбарний абсцес виникає внаслідок прориву в очну ямку глибоко розташованого субперіостального абсцесу. Він має важкий перебіг: - значна інтоксикація із септичною температурою та ознобом,

- набряк та гіперемія шкіри обох повік,

- повікова щілина різко звужена,

- розвивається набряк кон’юнктиви з хемозом,

- обмеження рухомості очного яблука у всіх напрямках,

- екзофтальм, різні порушення зорової функції.

5. Флегмона очної ямки характеризується гнійним розплавленням усієї очноямкової клітковини. При цьому загальні ті місцеві клінічні прояви є найбільш вираженими. Розвиток флегмони очної ямки супроводжується тромбоутворенням та поширенням інфекції за ходом венозних сплетень. Це може призвести до тромбозу вен обличчя та переходу процесу на печеристу, поперечну та сагітальну пазухи.

Лікування вразі очноямкових ускладнень:

1. антибактеріальні препарати,

2. дезінтоксикаційні засоби ( неогемодез, поліглюкін, розчин глюкози),

3. гіпосенсибілізувальна терапія (димедрол, супрастин, діазолін),

4. глюкокортикоїді (гідрокортизон, кортизон, преднізолон),

5. введення антикоагулянтів,

6. судинозвужувальні засоби (адреналін, нафтизин)

7. пункції уражених пазух для евакуації гнійного вмісти та введення ліків

8. хірургічне втручання на пазухах.

Внутришньочерепні риногенні ускладнення:

1. екстрадуральний абсцес – це накопичення гною між твердою мозковою оболонкою та кісткою: при фронтиті та етмоїдиті – в передній черепній ямки, а при сфеноїдиті – в середній. Хворий скаржиться на головний біль, можливе блювання.

2. Субдуральний абсцес – гній знаходиться між твердою мозковою і павутинною оболонками головного мозку.

3. Абсцес лобової частки мозку. Усі симптоми можна поділити на 4групи

- загальні: слабкість, підвищення температури и т.д.

- загальномозкові: головний біль, блювання и т.д.

- мозкові : парези, паралічі, розлади мовлення.

- локальні (вогнищеві), що залежать від порушення функцій ураженої ділянки мозку: розладі стояння та ходи, порушення поведінки.

4. Розлитий гнійний менінгіт. Для нього характерними є головна біль. нудота, блювання, підвищення температури тіла, а також менінгеальні симптоми: ригідність потиличних м’язів, симптом Керніга, симптом Брудзінського. Заключний діагноз встановлюється під час люмбальної пункції: вона витікає під підвищеним тиском, мутна, а також її лабораторного дослідження

5. Тромбоз печеристої пазухи. Це найчастіше ускладнення. Печериста пазуха є колектором для багатьох вен та венозних сплетень. Є 2 групи симптомів: загальні та місцеві: екзофтальм, обмеження рухів очного яблука , набряк повік та кон’юнктиви, хемоз, крововиливи в сітківку, застійний диск та неврит зорового нерва, набряк тканин та гіперемія шкіри в ділянці перенісся та посередині лоба.

Лікування.

Комплексна терапія таких хворих складається із наступних компонентів:

1. своєчасного широкого розтину основних гнійеих вогнищ інфекції (гайморотомія, етмоїдотомія, фронтотомія)

2. адекватної антибактеріальної, дегідратаційної, дезінтоксикаційної терапії

3. призначення вазоактивних препаратів, антикоагулянтів.

Література.

1.І.А. Яшан «Медсестринство в оториноларингології

Тернопіль. «Укрмедкнига» 2000 стор 9-67

2. Ю. В. Мітін «Основи хвороб вуха, горла. носа»

Київ, «Здоров’я» 2001 стор. 67-104

3.В.Т. Пальчун, Н.Л. Вознесенский «Болезни уха, горла и носа»

Москва «Медицина» 1986 стр. 6-70

Читайте також:

1. Засоби для інгаляційного наркозу (ефір, фторотан, діазоту оксид, енфлуран, ізофлуран). Порівняльна характеристика. Ускладнення до і після наркозу, їх профілактика.
2. Інфекційні ускладнення ран
3. Помилки, небезпеки і ускладнення при гемотрансфузії
4. Режими захисту населення у випадку ускладнення радіаційної обстановки при аварії на АЕС
5. Ускладнення
6. УСКЛАДНЕННЯ В ПРОЦЕСІ БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН
7. Ускладнення ГОК.
8. Ускладнення гострого апендициту.
9. Ускладнення ДКА.
10. Ускладнення кровотеч
11. Ускладнення міжнародного становища України після

Переглядів: 3321