Хронічний мієлолейкоз

Хронічна мієлоїдна лейкемія (ХМЛ) – це найпоширеніший вид лейкозу, що виникає з клітини-попередниці мієлопоезу, спільної для гранулоцитарного, еритроцитарного та мегакаріоцитарного паростків кровотворення, зумовлює втягнення в патологічний процес клітинних елементів усіх трьох вказаних вище “ліній” гемопоезу і характеризується мієлоїдною метаплазією селезінки, печінки, лімфатичних вузлів та інших органів.

Вважають, що причиною патологічного росту клітин є мутація клітин – попередниць мієлопоезу, про що свідчить виявлення у переважної більшості хворих так званої філадельфійської хромосоми.

Клінічна картина. Хворіють ХМЛ переважно особи у віці 30-45 років. Захворювання починається поступово, непомітно. Пацієнтів турбують слабість, пітливість, швидка втомлюваність, згодом приєднуються симптоми, що характеризують мієлоїдну проліферацію: зниження маси тіла, включно до кахексії, збільшення печінки, селезінки (іноді маса селезінки становить 6-9кг), утворення лейкемічних інфільтратів шкіри, розвиток осалгій, стерналгій, поступово проявляється геморагічний синдром та синдром імунодефіциту. При пальпації печінка і селезінка щільні, за наявності інфарктів остання стає різко болюча, а під час аускультації над нею вислуховується шум тертя очеревини. Середня тривалість життя пацієнтів становить 2,5 – 3 роки (рідко 10).

Картина крові. Лейкоцитоз при ХМЛ досягає часом 100-300х10⁹/л, характерні проліферуючі форми (мієлобласти, промієлоцити) і дозріваючі гранулоцити (мієлоцити, метамієлоцити), а також збільшення рівня еозинофілів і базофілів (базофільна-еозинофільна асоціація). Типовою ознакою ХМЛ є розвиток бластного кризу (збільшення сумарної кількості бластних клітин в периферійній крові чи кістковому мозку до 30% і більше), а також нормохромна анемія, тромбоцитопенія, ШОЕ до 30-70 мм/год.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гострий лейкоз	\|	Хронічний лімфолейкоз

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.