3.1 Класифікація за різними типами розриву хімічних зв’язків
3.2 Класифікація за структурною ознакою і природою реагентів
3.3 Класифікація за зміною валентного стану атомів карбону
3.4 Класифікація за природою частинок
Запитання для самоперевірки
Висновки
Реакції між органічними сполуками мають деякі свої специфічні особливості.
1. В неорганічних реакціях найчастіше беруть участь йони, а при взаємодії органічних сполук – переважно молекули;
2. Неорганічні реакції звичайно протікають швидко, інколи миттєво, а взаємодія між органічними сполуками відбувається повільно, при жорстких умовах (підвищені температури, тиск, випромінювання, каталізатори);
3. Неорганічні реакції протікають до повного витрачання вихідних реагентів (необоротні процеси) чи до досягнення стану рівноваги (оборотні процеси), а органічні реакції рідко закінчуються високим виходом продуктів: у більшості випадків він не перебільшує 40-50%. Вихід реакції – це частка реально одержаного продукту від теоретично розрахованого; виражається у частках одиниці чи у відсотках
4. В органічних реакціях як правило спостерігається паралельний перебіг декількох процесів, внаслідок чого одержують суміш ізомерів чи певну кількість побічних продуктів. З цієї причини в органічній хімії частіше звертаються до схем, де зазначають вихідні речовини і основний продукт, без урахування коефіцієнтів;
5. В органічній хімії поряд із терміном «вихідні речовини» розповсюджені й інші: субстрат і реагент.
Субстрат– речовина, реакційна здатність якої вивчається в даній реакції або яка є основою для одержання головного продукту реакції.
Реагент – сполука, якою діють на субстрат для дослідження його властивостей.
Однак при взаємодії рівнозначних вихідних речовин поняття субстрату і реагенту втрачають зміст.