Принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп.

Всі ознаки, за якими можна здійснити групування, класифікують наступним чином:

1. за формою вираження:

– атрибутивні – характеризують властивість, якість явища і не мають кількісного виразу (стать, професія, освіта тощо);

– кількісні (варіаційні) – набувають різне кількісне вираження у певних одиницях досліджуваної сукупності (кількість працівників, обсяг виробництва, вартість основних виробничих фондів тощо);

– дискретні (переривні) – описуються цілими числами, без проміжних значень (наприклад, розряд працівників);

– безперервні – можуть набувати різного значення а певних межах, тобто виражатися не лише цілими числами, а й дробовими (так, рівень оплати праці – в гривнях чи в гривнях з копійками);

2. за характером коливності:

– альтернативні – коли одним одиницям властиві певні якісні параметри, а іншим – ні (наприклад, випущена продукція може бути якісною чи неякісною);

– варіаційні – мають багато кількісних значень (наприклад, вартість основних виробничих фондів, чисельність робітників тощо);

3. за роллю ознаки у взаємозв’язку досліджуваних явищ:

– факторні – впливають на інші ознаки;

– результативні – розмір і динаміка яких формуються під впливом інших ознак.

Після визначення групувальної ознаки важливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. Для цього визначають кількість утворюваних груп та розмір інтервалу.

Кількість груп здебільшого залежить від того, яку ознаку покладено в основу групування. Кількість груп тісно пов’язана з обсягом сукупності. Орієнтовно оптимальна кількість груп визначається за стандартними процедурами, зокрема за формулою, яка запропонована американським вченим Стерджесом:

Інтервали груп використовують лише в разі значної кількості дискретної ознаки, при безперервній зміні кількісної ознаки. Інтервали являють собою каркас групувань. На практиці вони утворюються за такими формальними принципами: рівності інтервалів, кратності інтервалів, рівності частот.

Залежно від ступеня коливності групувальної ознаки, характеру розподілу статистичної сукупності застосовують рівні або нерівні інтервали. Коли варіація ознаки проявляється у порівняно вузьких межах і розподіл більш-менш рівномірний, використовують однакові інтервали.

Значення інтервалу в разі групування із застосуванням рівних інтервалів визначають за формулою:

де h – ширина інтервалу;

x_max, x_min – максимальне і мінімальне значення ознаки;

т – кількість груп.

Інтервали при групуванні можуть бути відкритими (з однією межею – верхньою або нижньою) і закритими (що мають верхню та нижню межі).

Групування за однією ознакою називають простим, а за двома і більше ознаками – комбінаційним.

У комбінаційних групуваннях ознаки ієрархічно впорядковуються за змістом чи за вагомістю. Групи, утворені за першою ознакою, поділяються на підгрупи за другою, а ті можуть поділятися на підгрупи за третьою тощо. На кожному етапі використовується лише одна ознака, тобто відбувається послідовне описування груп.

Іноді доводиться перегруповувати дані, передусім щоб забезпечити порівнянність структур двох сукупностей за однією та тією самою ознакою. Результат перегрупування називають вторинним групуванням. Перегрупування виконують або об’єднанням, або розбиттям інтервалів первинного групування.

Розрізняють два способи вторинного групування:

1) просте укрупнення інтервалів (наприклад, при порівнянні галузей за розміром основних фондів, оскільки групи підприємств, утворені в кожній з галузей, переважно не збігаються);

2) перегрупування за часткою окремих груп у загальному їх підсумку (наприклад, при зіставленні підприємств за рівнем продуктивності праці, оскільки групи мають різні інтервали 20 шт. для першого підприємства та 30 шт. – на другому).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні види та завдання статистичних групувань.	\|	Статистичні таблиці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.