Теоретичні основи та методологія

Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок (додаток 3).

Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

До ч. 1. Норма ч. 1 ст. 198 ЗКУ визначає, що кадастрові зйомки - це "комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок". Разом із тим, у ст. 1 ЗУ "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" кадастрові зйомки визначаються дещо інакше - як "комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема, меж землеволодінь, землекористувачів з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для різних кадастрів". Як видається, суперечності між цими визначеннями немає, проте саму наявність різних визначень одного й того самого поняття у законодавстві слід оцінити негативно. Сумнівною є і сама доцільність вміщення легального визначення даного поняття - достатньо було врегулювати зміст відповідних відносин, щоб окреслити розуміння, в якому поняття вживається.

Визначення меж відбувається у випадку, коли таких меж не існувало, тоді як їх відновлення відбувається у випадку повної або часткової втрати на місцевості меж земельних ділянок (межових знаків). Необхідність виконання кадастрових зйомок існує також у випадках, коли земельна ділянка надавалася згідно із чинним раніше законодавством без належного встановлення меж і навіть без складання відповідних планів (див. коментар до ч.ч. 1 та 2 ст. 118 ЗКУ).

Відновлення меж земельних ділянок може виконуватися або як самостійний вид робіт, або як частина робіт під час встановлення меж. При цьому межі земельної ділянки мають бути закріплені на місцевості новими межовими знаками встановленого зразка замість втрачених або пошкоджених межових знаків. Детально дана процедура врегульована Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затв. наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376.

Встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка є відповідно до ст. 1 ЗУ "Про землеустрій" межуванням земель. Таким чином, законодавець допускає "подвійну прописку" окремих складових кадастрових зйомок серед земельно-кадастрових і землевпорядних робіт.

Випадки виготовлення кадастрових планів регламентується ПКМ "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" від. 17.10.2012 № 1051.

Технічні аспекти проведення кадастрових зйомок визначаються ПКМ "Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок" від 13.07.1998 № 1075, наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ "Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000,1:2000,1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98)" від 09.04.1998 № 56, Тимчасовими методичними вказівками щодо складання кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель, затв. Держкомземом 04.08.1999 (мають рекомендаційний характер), ПКМ "Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель" від 23.05.2012 513. Положенням про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затв. наказом Держкомзему № 85 від 25.08.1997, ДСТУ 2393-94 "Геодезія. Терміни та визначення".

До ч. 2., пункту "а". Засади встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються ст. 55 ЗУ "Про землеустрій", наказом Держкомзему № 43 від 04.05.1999 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі", Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затв. наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376.

Геодезичне встановлення меж земельної ділянки передбачає перенесення в натуру (на місцевість) меж за наявними планово-картографічними матеріалами. Як правило - це матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (див. коментар до п."д" ст. 184 ЗКУ) або документації щодо виготовлення правоустановчих документів на земельні ділянки (зокрема, кадастрові плани - див. ст. 56 ЗУ "Про землеустрій").

Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка (детальніше див. Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затв. наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376).

Перенесення в натуру (на місцевість), а так само відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки. Встановлені межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям (п.2.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, п.З.15. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затв. наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376).

Література:

1. Козьмук П. Ф., Беспалько Р. І. Державний земельний кадастр: Навч. посіб. – Ч. 1. – Чернівці: Рута, 2001. – 67 с.

2. Козьмук П. Ф., Беспалько Р. І. Державний земельний кадастр: Навч. посіб. – Ч. 3. – Чернівці: Рута, 2002. – 42 с.

3. Теоретичніоснови державного земельного кадастру: Навч. посібник / М. Г. Ступень, Р. Й. Гулько, О. Я. Микула та ін.; За заг. ред. М. Г. Ступеня. – Л.: Новий Світ-2000, 2003. – 336 с.

4. Теоретико-методологічніоснови державного земельного кадастру в Україні / М. М. Третяк, О. Я. Панчук, В. М. Другата ін.; за заг. ред. А. М. Третяка. – К.: ТОВ “ЦЗРУ”, 2003. – 254 с.

Питання для самоперевірки:

1. Назвати методи одержання земельно-кадастрових даних.

2. Від чого залежить масштаб плану?

3. Розкрити суть радіолокаційного методу одержання інформації про земельні ресурси.

4. Назвати види обстежень, які забезпечують земельно-кадастрову інформацію.

5. Які обстеження відносять до спеціальних обстежень? Розкрити їх зміст.

6. Як поділяється земельно-кадастрова інформація?

7. Назвати основні картографічні матеріали.

8. Назвати основні текстові земельно-кадастрові документи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лабораторна робота № 4	\|	Лабораторна робота № 5

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.