Туніс під французьким протекторатом.

У Тунісі, де ще в 1881-1883 роках Франція встановила режим протекторату, невдачі спроб національного визволення в союзі з турками, а також смерть лідера антиколоніального руху Алі Баш-Хамби на певний час припинили розвиток націонал-патріотичного руху. Відмовившись від зовнішнього суверенітету, в країні продовжував правити бей. Країна була окупована французькими військами, а кожен декрет правителя затверджував французький генеральний резидент, що напряму підкорявся міністрові іноземних справ французького уряду. При колоніальній адміністрації існувала дорадча конференція, що формувалася з представників колоністів. Лише 1907 р. до її складу було введено 16 корінних жителів.

У 1920 р. шляхом об'єднання молодотуніських організацій створено Ліберально-конституційну партію, більш відому під скороченою назвою "Дестур" ("Конституція"). Очолили "Дестур" Абд аль-Азіз Таальбі та Ахмед ас-Сафі. Опублікована в березні 1920 р., в формі політичного памфлету Мухаммеда Саалбі "Туніс-мученик", партійна програма передбачала відновлення конституції 1861 р., урівняння в правах місцевого населення з вихідцями з Європи та збільшення представництва мусульман в органах місцевої влади. Програму підтримав бей країни Мухаммед ан-Насер. У квітні 1922 р., напередодні запланованого приїзду до Тунісу президента Франції Мільєрана, бей звернувся до французької влади з вимогами реформ, погрожуючи негайним зреченням, що потягнуло б за собою безпорядки в країні. Водночас в Бізерті, Тунісі та Сфаксі почалися масові маніфестації мусульманського населення, тому французи змушені були піти на поступки.

У червні 1922 р. опубліковано програму реформ. Тоді ж створено представницькі органи влади у формі Великої ради Тунісу та рад областей і каїдатів (племінних судей). У Великій раді окремо засідали французькі та туніські делегати, причому європейську меншість країни репрезентували 56 делегатів, у той час як місцеву більшість — лише 41. Повноваження ради обмежувалися питаннями прийняття бюджету.

Французькі поступки розкололи національно-патріотичний рух. Частина прихильників "Дестуру" покинула організацію. Скориставшись спадом антиколоніального руху, французи здійснили в 1925-1926 роках низку заходів репресивного характеру, скерованих проти національно-патріотичних сил. "Дестур" фактично припинив активну діяльність. Скориставшись різким погіршенням економічної ситуації, внаслідок світової економічної кризи, французький генеральний президент Тунісу Пейрутон видав 1929 р. закони, що суттєво обмежували діяльність партій та громадських організацій.

Відновлення патріотичного руху припало на 1930 р., однак зразу ж виявилися численні розбіжності між членами колись єдиної організації. У 1932 р. група молодих туніських інтелектуалів створила газету "Аксьйон" ("Дія"), яка критикувала не лише колоніальну адміністрацію, але й помірковану позицію "Дестуру". Навколо газети з часом виникла група однодумців, яку очолив адвокат Хабіб Бургіба. Внаслідок ініційованих газетою "Аксьйон" внутрішньопартійних дискусій навесні 1934 р. "Дестур" розколовся. У березні та квітні 1934 р. відбулися два окремі з'їзди партії в Ксар-Хеллалі та Тунісі, на яких розкол оформлено створенням партій "Новий Дестур" і "Старий Дестур".

Подібно як в Алжирі, прихід до влади у Франції Народного фронту спричинив лібералізацію режиму. З країни відкликано вороже налаштованого до національного руху генерального резидента Пейрутона, звільнено політв'язнів, відновлено частину відмінених раніше політичних свобод, уведено соціальне законодавство. У 1936 р. створено Народне об'єднання Тунісу, до якого ввійшли соціалістична, радикальна та радикал-соціалістична партії країни. Партія "Новий Дестур", не вступаючи до цього об'єднання, підтримала його діяльність. У 1937 р. з вигнання повернувся М. Саалбі. Однак через тактичні суперечки продовжувалася боротьба між "Старим Дестуром" та "Новим Дестуром".

Після того, як уряд Народного фронту у Франції розпався й увага метрополії до протекторату послабилася, в Тунісі почалися протестаційні виступи населення. Швидко вони переросли в масові безпорядки, що досягнули свого піку 8 січня 1938 р. в Бізерті. Після нових безпорядків 8-9 квітня 1938 р. у Тунісі було введено військовий стан. Влада оголосила цензуру, закрила частину газет, ув'язнила лідерів "Нового Дестуру" та інших лідерів патріотичних груп.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Національно-визвольний рух в Алжирі.	\|	Національно-визвольний рух у Марокко.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.