Країни Близького Сходу під англійським та французьким управлінням.

На англійських підмандатних територіях не було опору встановленню мандатів. Інакше склалася ситуація в Сирії. Бої з французами тривали там до липня 1920 р. Захопленого в полон у Дамаску Фейсала вислано до Іраку. На підмандатній території в грудні 1920 р. французи створили Ліванську державу (в складі кількох автономних округів) і федеративну Сирію. Резиденцією спільного для обох утворень верховного комісара був Бейрут. Генерал Вейган, який у квітні 1923 р. змінив Гуро на посту комісара, перетворив 5 грудня 1923 р. Сирію на унітарну державу з автономним статусом територій алавітів та Александретського санджака (округу Хаттай), переданого в тому ж році Туреччиною. Вейгана змінив у 1924 р. генерал Саррай, який своїми ліберальними заходами викликав через рік народне повстання у районі розселення шиїтської секти друзів. Повсталі швидко встановили контроль над більшою частиною країни й вступили в Дамаск. Французький гарнізон закрився в міській цитаделі. Відчуваючи, що з-під контролю вислизають останні важелі впливу на ситуацію, Саррай наказав обстрілювати місто з гармат, а згодом викликав авіацію. Понісши важкі втрати, повстанці вийшли з Дамаску. Саррая відкликали, але повстання вдалося придушити лише в 1927 р. Наступний комісар Анрі Понсо надав у 1926 році обмежені конституції Лівану, ав1930р. — Сирії.

В Іраці влітку 1920 р. англійцям довелося силою зброї придушити заворушення в долині Євфрату. Повсталі вимагали передати корону країни Фейсалові. У березні 1921 р. в Каїрі на спеціальній конференції вирішено перетворити Ірак у спадкове королівство на чолі з королем Фейсалом. Державна Рада Іраку погодилася на цю пропозицію, і в серпні 1921 р. Фейсал став королем Іраку. Скликані в 1924 р. Установчі збори проголосили конституцію країни і висловилися за відміну британського мандату. Лондон взамін за відмову від вимог негайної незалежності запропонував Фейсалові підтримку в питаннях державної приналежності багатого нафтою району Мосул на кордоні з Туреччиною. Згодом Англія, винісши питання Мосулу на засідання Ліги Націй, добилася його вирішення на користь Іраку. У 1926 р. більшу частину Мосульського вілайєту Туреччина передала Іракові.

30 червня 1930 р. у Багдаді британський верховний комісар Дж. Клейтон і король Фейсал підписали нову міждержавну угоду. Скасовувався режим капітуляцій, Лондон зобов'язувався сприяти вступові Іраку до Ліги Націй (Ірак прийнято в січні 1932 р.). Серед головних проблем внутрішнього життя Іраку була національно визвольна боротьба неарабського населення країни. У 1921-1923, 1925.1930 роках повставали курди Махмуд-хана Дізлі.

Після смерті в 1933 р. короля Фейсала його наступником став син Газі. Газі продовжував політику батька, далі орієнтуючись на Британію. У контексті цієї політики Ірак вступив 8 липня 1937 р. до Саадабадського пакту (угода Ірану, Афганістану та Туреччини про ненапад і співпрацю), патроном якого виступав Лондон. Разом з тим у кінці 30-х років у Іраці активізується німецька агентура. Особливо сильними пронімецькі настрої були в середовищі військових. Очолював пронімецькі групи Рашид Алі ель-Гелоні, колишній міністр та прем'єр-міністр. Після того як у квітні 1939 р. Газі загинув у автокатастрофі на трон вступив його 9-річний син Фейсал II. Регентом призначено його дядька Абдуллу Іллаха.

У серпні 1921 р. англійці усунувши від влади короля Іраку Абдаллаха, замінили його братом Фейсалом. Для Абдаллаха, що лишився без королівства створено було цілком новий „уділ". Від Палестини від'єднано райони на схід від р. Йордан і названо їх Трансйорданією. Абдаллаха оголошено в 1922 році еміром нової країни. Ліга Націй затвердила це державне утворення. Бідна природними ресурсами країна з населенням у 200 тисяч осіб повністю змушена була покладатися на англійську фінансову, технічну та продовольчу допомогу. У 1928 році Абдаллах підписав угоду з Британією, згідно з якою Лондон погоджувався визнати незалежність Трансйорданії після встановлення в ній конституційного ладу з гарантіями демократичних свобод. Відтоді Трансйорданія висилала свої закони на затвердження до Лондона.

На території країни з місцевих бедуїнів було сформовано Арабський легіон — першу військову одиницю сучасного типу на Близькому Сході. Згодом він неодноразово використовувався для придушення антианглійських виступів, у тому числі за кордоном. У 1930 р. між Англією та Трансйорданією укладено ще одну угоду, згідно з якою рамки незалежності Трансйорданії суттєво звужувалися.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розпад Османської імперії та встановлення на Близькому Сході мандатної системи.	\|	Об'єднання Аравії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.